3/21(?)

Last_samurai

Я мовчу надто голосно, щоб добирати слів. Стіни плачу в оселі - тюрма зі стін. Все викурюю біль. А недопалок туги зтлів В попел серця, який розвіваю на власну тінь Чорно-білого фото, де ми посміхались вдвох. Обіймав там коліна твої, мов останній смерд... Знай, якщо крізь життя так говорить зі мною Бог - Оберу, безперечно, смерть. ...

2021-03-20 11:12:12

12

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Last_samurai

@Лео Лея Щиро дякую!🌞

Відповісти

2021-03-20 13:02:25

1

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

)))не будьте вечнозанятыми, дорогие мужчины, не забывайте о любимых своих, а не соседских) С днём СЧАСТЬЯ вас!😁🤣

Відповісти

2021-03-20 13:17:58

1

Last_samurai

@Простушка Солиэнн коллективное мышление 🤘

Відповісти

2021-03-20 17:18:13

3

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1983

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12016