3/21(?)
Я мовчу надто голосно, щоб добирати слів. Стіни плачу в оселі - тюрма зі стін. Все викурюю біль. А недопалок туги зтлів В попел серця, який розвіваю на власну тінь Чорно-білого фото, де ми посміхались вдвох. Обіймав там коліна твої, мов останній смерд... Знай, якщо крізь життя так говорить зі мною Бог - Оберу, безперечно, смерть. ...
2021-03-20 11:12:12
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Last_samurai
@Лео Лея Щиро дякую!🌞
Відповісти
2021-03-20 13:02:25
1
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
)))не будьте вечнозанятыми, дорогие мужчины, не забывайте о любимых своих, а не соседских) С днём СЧАСТЬЯ вас!😁🤣
Відповісти
2021-03-20 13:17:58
1
Last_samurai
@Простушка Солиэнн коллективное мышление 🤘
Відповісти
2021-03-20 17:18:13
3
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3911
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1697