3/21(?)
Я мовчу надто голосно, щоб добирати слів. Стіни плачу в оселі - тюрма зі стін. Все викурюю біль. А недопалок туги зтлів В попел серця, який розвіваю на власну тінь Чорно-білого фото, де ми посміхались вдвох. Обіймав там коліна твої, мов останній смерд... Знай, якщо крізь життя так говорить зі мною Бог - Оберу, безперечно, смерть. ...
2021-03-20 11:12:12
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Last_samurai
@Лео Лея Щиро дякую!🌞
Відповісти
2021-03-20 13:02:25
1
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
)))не будьте вечнозанятыми, дорогие мужчины, не забывайте о любимых своих, а не соседских) С днём СЧАСТЬЯ вас!😁🤣
Відповісти
2021-03-20 13:17:58
1
Last_samurai
@Простушка Солиэнн коллективное мышление 🤘
Відповісти
2021-03-20 17:18:13
3
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3559