Тим, хто завше залишається
Десь залишаються (мабуть-таки, назовсім): в лініях долі, що губляться на зап'ястях, зморшках мімічних і сріблом на скронях (трясця). Листям по серцю за ними шкребеться осінь (наче розгублене, зраджене кошеня). Ще відчуваються: кавою з перцем зранку, пошуком змістів, яких не було ніколи, пляшкою "Фанти", "Нарзану" (частіше - "Коли") та пармезаном надщербленим до сніданку. В звичках буденних, у згадках: яка дурня! Та у непроханих снах, що не нам підвладні. Начерком біглим у зошитах і чернетках, сміху відлунням за криком: "Підкинь монетку!" В кожному русі простому (і в тому складність). В іграшках милих, що досі віддати жаль. Десь у скриньках, у альбомах, таємних сховках. Віршем наївним про те, як ніколи знову, що битим склом біля горла, віднявши мову, тишу думок обертає на скоромовки. І перетворює пам'ять на біль-скрижаль. Ще як відлуння депресій, залежність, втома, неприйняття, божевілля (або байдужість): "Де ти, колишній найкращий-неначе-друже?" Як непрочитані меседжі дні потому. Наче отрута гірка між судинних меж. Ніби надія сліпа, що ніяк не згасне, посмішка сонця і кожна солона крапля: там, усередині. І розумієш раптом, що залишаються вічно. Життям прекрасним. Знаєш, і ти в них, напевно, лишився теж.
2021-03-07 06:15:37
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
IrBa Вишнева гілка
Схвильована.. Певне сюди повернулась саме за цими рядками.. Завдячую Вам своїм бажанням ще тут лишитись)
Відповісти
2021-03-08 19:54:30
1
Last_samurai
@IrBa Вишнева гілка Дякую вам, радий, що сподобалося🌸
Відповісти
2021-03-08 20:11:48
Подобається
Лео Лея
От реально, читаю вірш, кожен, як окрему історію життя. Чудово👍
Відповісти
2021-05-06 07:08:14
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1104