отримай
не сподівайся (наївно надто), що хтось наважиться й не піде. якщо тримаєш вночі гармату, щоб, підірвавши, влетіти в день, - відчуєш справжнє життя на дотик, посмакувавши уламків біль. відповідальності антидотом тебе врятує в останній бій рішучість власна (чи вірогідність сценарних похибок на межі). з ілюзій вийди, поводься гідно, про те, що боляче - не кажи. бо не поможе ніхто. дрібниці. бажань (чи права на це) нема. ще реагують твої зіниці? - себе врятуєш, повір, сама. отримай першу й єдину спробу, безмежним кроком здолай сто прірв. і вже - з титану. неначе робот, зміни програму, змагайся, вір: нехай тілесний супротив - драний, вперед іди, не зважай на це. з'єднай ще кілька десятків шрамів - отримай справжнє своє лице.
2021-08-18 14:48:38
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Last_samurai
@Марі Жаго тим, що ти така є у мене, бойова подруго🙃
Відповісти
2021-08-20 09:14:34
1
Марі Жаго
@Last_samurai 🤔😏
Відповісти
2021-08-20 09:17:55
1
Марі Жаго
Нк якщо тобі цього досить...
Відповісти
2021-08-20 09:18:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2105