отримай
Last_samurai
не сподівайся (наївно надто), що хтось наважиться й не піде. якщо тримаєш вночі гармату, щоб, підірвавши, влетіти в день, - відчуєш справжнє життя на дотик, посмакувавши уламків біль. відповідальності антидотом тебе врятує в останній бій рішучість власна (чи вірогідність сценарних похибок на межі). з ілюзій вийди, поводься гідно, про те, що боляче - не кажи. бо не поможе ніхто. дрібниці. бажань (чи права на це) нема. ще реагують твої зіниці? - себе врятуєш, повір, сама. отримай першу й єдину спробу, безмежним кроком здолай сто прірв. і вже - з титану. неначе робот, зміни програму, змагайся, вір: нехай тілесний супротив - драний, вперед іди, не зважай на це. з'єднай ще кілька десятків шрамів - отримай справжнє своє лице.
2021-08-18 14:48:38
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Last_samurai
@Марі Жаго тим, що ти така є у мене, бойова подруго🙃
Відповісти
2021-08-20 09:14:34
1
Марі Жаго
@Last_samurai 🤔😏
Відповісти
2021-08-20 09:17:55
1
Марі Жаго
Нк якщо тобі цього досить...
Відповісти
2021-08-20 09:18:18
Подобається
Інші вірші поета
Напідпитку із Джеком Сни не існують окремо від тебе назвіть, га обери власний фінал
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4984
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1487