Сама собі тюрма/кс3

Last_samurai

Бажання не заповнить пустку, (а порожнеча не відпустить): тримай дистанцію, бо хрускіт думок важких затягне хустку. У білий пофарбують скроні сумління докори сторонні на волелюбній голові. С'est la vie? Довіра не замінить правди (спитай у кожного, хто зрадив, убив, скалічив, може, вкра́в де). І неважливо, що заради... Бо неетичні результати ведуть відносини до страти з метафоричних гільйотин? 0:1! Бездія не замолить вчинок (чужими подивись очима). Не розумієш? Є причина для усього (що "щось із чимось"): І тільки ти у цьому винна, сама собі як домовина. (Або сама собі тюрма). Не/дарма?

2021-04-09 11:13:13

14

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Самоскид!

стільки різних форм, і всі досконалі, ого

Відповісти

2021-04-09 15:26:47

Подобається

Last_samurai

@Самоскид! Я пишу - не треба нічого коментувати🥺

Відповісти

2021-04-09 15:27:13

1

Лео Лея

Все правда. Так чітко оформлена істина. 👍

Відповісти

2021-04-15 18:56:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12701

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6805