спадщина
вітаю, лютий! забирай усе, що влітку незворотно потонуло: зупинку, зустріч, розпач вже минулий і зорями знебарвлене лице. невдалі вірші, спогади розмов, непевні кроки під колиску вальсу, коли з п'янким повітрям цілувався і відчував себе в тобі, немов побачив, власне, в дзеркалі очей живі думки, натхненно-неминучі. занесло диво-мріями під кручі чорнющих вій: між них вода тече, змиває біль. не віриться: на жаль, з осіннім листям почуття спалили. тримайся, лютий! ось, тримай вітрила: на них відбитки пальців як скрижаль. до березня навряд чи доживу, якщо не залишу комусь у спадок архів матеріалів з водоспаду, листівки, книги, скошену траву, сушені квіти (мертві як і "ми"), серпневий невибагливий серпанок. і вересневий відчай наостанок в передчутті довічної зими.
2022-02-17 12:43:30
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олег Шаула
Відповісти
2022-02-17 12:47:46
1
Олег Шаула
@Last_samurai бля я уже забыл что ты мужик ахахаха
Відповісти
2022-02-17 12:48:11
2
Last_samurai
@Олег Шаула я тоже🌚
Відповісти
2022-02-17 12:48:53
3
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617