спадщина

Last_samurai

вітаю, лютий! забирай усе, що влітку незворотно потонуло: зупинку, зустріч, розпач вже минулий і зорями знебарвлене лице. невдалі вірші, спогади розмов, непевні кроки під колиску вальсу, коли з п'янким повітрям цілувався і відчував себе в тобі, немов побачив, власне, в дзеркалі очей живі думки, натхненно-неминучі. занесло диво-мріями під кручі чорнющих вій: між них вода тече, змиває біль. не віриться: на жаль, з осіннім листям почуття спалили. тримайся, лютий! ось, тримай вітрила: на них відбитки пальців як скрижаль. до березня навряд чи доживу, якщо не залишу комусь у спадок архів матеріалів з водоспаду, листівки, книги, скошену траву, сушені квіти (мертві як і "ми"), серпневий невибагливий серпанок. і вересневий відчай наостанок в передчутті довічної зими.

2022-02-17 12:43:30

10

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Олег Шаула

@Last_samurai 🤝

Відповісти

2022-02-17 12:47:46

1

Олег Шаула

@Last_samurai бля я уже забыл что ты мужик ахахаха

Відповісти

2022-02-17 12:48:11

2

Last_samurai

@Олег Шаула я тоже🌚

Відповісти

2022-02-17 12:48:53

3

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3748

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11416