читай/кс3
книжки дають відповідь у суворій залежності від питань. і (ти не повіриш) породжують все нові. спитай мене, ну ж бо: читай, читай думки, що спалахують зорями в голові. нотатки зроби, попідкреслюй і зрозумій оманливий сенс, що без тями в рядках тягну. він надто примарний (та навіть не зовсім мій). привласнити висновки - схоже на дивину. створи дивосвіт з білих плям непорозумінь, впиши імена та події, надай їм форм. нескоєні речі лишають вірші взамін, приспавши бажання, як віскі чи хлороформ. втамуй гучномовець, танцюй під акорди тиш, у серцебитті зрезонуй в надпотужний ікт. прокинься нарешті, хоча вже давно не спиш, з'єднай послідовність, допоки іще не звик дивитись на зміст з опозиції правоти та всім помилкам намагатись покласти край. пиши нерозбірливим почерком не листи, а мрій замальовки - й одразу хутчіш стирай. розтерши у сіру безодню цупкий папір, збагни, що супротив обернеться нанівець. почни все з нуля. і з тих самих поважних пір чорнила замінять навіки твій олівець.
2021-06-22 06:44:35
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Скільки разів читаю, стільки ж все нові і нові речі у твоєму вірші відкриваю👍
Відповісти
2021-06-22 12:04:47
Подобається
Last_samurai
@Лео Лея 🌞 дякую 🙃
Відповісти
2021-06-22 16:08:25
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4931
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499