Спалах/кс3

Last_samurai

Свічка тріскоче: так, знаю, що не свята я. Невиліковність дається (мов шрам) взнаки. Вперше себе усвідомлено пам'ятаю й хочу крізь вірші читати чиїсь думки. Ні, не читати (напевно, то надто просто), я ж-бо не звикла шукати шляхів легких. Та з висоти розуміння малого зросту знов перехоплює погляд і б'є під дих вир безнадії чи слабкість від слів невчасних, зайвих насправді та вкрай недоречних тут. Серце моє (наче спалах) іскриться, й частку я спопеляю надіями, що не вб'ють: Може дозволиш зігріти метафорично і засинати під шепіт твоїх рядків? Грати з вогнем - дивовижна та згубна звичка, ніби десятий з пекельно відомих кіл... Непереможно крокують видіння плями, спогади носять тавро на худім плечі: кволе дівча на колінах блідої мами тягне сірник до коробки та робить "чирк". Світ огортає теплом і на мить насправді вогник пекучий дарує свою любов. Тим, хто вітався зі смертю, не треба правди, тільки життя відчайдушне та віра, бо кожна миттєвість залишиться десь між ребер, кожне бажання породить свої плоди. Знати навіщо й чому існувати треба - мовчки поринути в чорну пітьму біди. Йти за обмеженням волі до сподівання з власної зони комфорту і відчуттів, рештки минулого кинувши на дивані, щоб зрозуміти нарешті, чого хотів? В пошуках знаку? То хай тобі знаком буде Полум'я, що на щоках розпускає квіт. Поруч морозяться з криги та снігу люди? Дай доторкнуся, закрию руками від Пустки, що пащу незграбну самотньо кривить, Тягне в залежність від долі, неначе гру. Хочеться привід? То ось тобі гарний привід: Я забагато на себе завжди беру. Швидко збиваюся з курсу, частіше - з теми, Прикро втрачаю мотиви, орієнтир. Тінню блукаю у роздумах, поки темно... Та сподіваюсь, так точно не зробиш ти!

2021-04-15 06:41:03

15

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Last_samurai

@Лео Лея 😭😭

Відповісти

2021-04-15 12:20:46

1

Лео Лея

@Last_samurai Не плачте, не сумуйте, Самураю! Бо й я від Ваших сліз десь заволаю. Все буде добре. Якщо можна, я буду читати, учитись і підтримувати. Якщо не можна буде підтримувати, то просто буду читати і вчитись.

Відповісти

2021-04-15 12:48:07

1

Сандра Мей

Сильно, занурилась у ваш вірш.

Відповісти

2021-04-15 13:11:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1033

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9369