Спалах/кс3
Свічка тріскоче: так, знаю, що не свята я. Невиліковність дається (мов шрам) взнаки. Вперше себе усвідомлено пам'ятаю й хочу крізь вірші читати чиїсь думки. Ні, не читати (напевно, то надто просто), я ж-бо не звикла шукати шляхів легких. Та з висоти розуміння малого зросту знов перехоплює погляд і б'є під дих вир безнадії чи слабкість від слів невчасних, зайвих насправді та вкрай недоречних тут. Серце моє (наче спалах) іскриться, й частку я спопеляю надіями, що не вб'ють: Може дозволиш зігріти метафорично і засинати під шепіт твоїх рядків? Грати з вогнем - дивовижна та згубна звичка, ніби десятий з пекельно відомих кіл... Непереможно крокують видіння плями, спогади носять тавро на худім плечі: кволе дівча на колінах блідої мами тягне сірник до коробки та робить "чирк". Світ огортає теплом і на мить насправді вогник пекучий дарує свою любов. Тим, хто вітався зі смертю, не треба правди, тільки життя відчайдушне та віра, бо кожна миттєвість залишиться десь між ребер, кожне бажання породить свої плоди. Знати навіщо й чому існувати треба - мовчки поринути в чорну пітьму біди. Йти за обмеженням волі до сподівання з власної зони комфорту і відчуттів, рештки минулого кинувши на дивані, щоб зрозуміти нарешті, чого хотів? В пошуках знаку? То хай тобі знаком буде Полум'я, що на щоках розпускає квіт. Поруч морозяться з криги та снігу люди? Дай доторкнуся, закрию руками від Пустки, що пащу незграбну самотньо кривить, Тягне в залежність від долі, неначе гру. Хочеться привід? То ось тобі гарний привід: Я забагато на себе завжди беру. Швидко збиваюся з курсу, частіше - з теми, Прикро втрачаю мотиви, орієнтир. Тінню блукаю у роздумах, поки темно... Та сподіваюсь, так точно не зробиш ти!
2021-04-15 06:41:03
15
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Last_samurai
Відповісти
2021-04-15 12:20:46
1
Лео Лея
@Last_samurai Не плачте, не сумуйте, Самураю! Бо й я від Ваших сліз десь заволаю. Все буде добре. Якщо можна, я буду читати, учитись і підтримувати. Якщо не можна буде підтримувати, то просто буду читати і вчитись.
Відповісти
2021-04-15 12:48:07
1
Сандра Мей
Сильно, занурилась у ваш вірш.
Відповісти
2021-04-15 13:11:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4957