Мій світ

Lelyana_ art

Я створю для себе світ казковий, Там буде жити на хмаринці єдиноріг кольоровий, Буде веселка після дощу сіяти, І будуть літати пухнасті хмарки із вати, Тут рожевий фламінго почав свій танок, А потім буде рахувати на небі зірочок, Тут джини виконають твоє бажання, Чарівник підхопить його завзяття, У моєму світі на деревах ростуть лілеї, Їх аромат ніжний, як звук віолончелі, У ріках живуть красуні-русалки, А в лісах чар-зілля шукають мавки, Вони зачаровані від кипарису аромату, Поки я в цей час пишу місяцю сонату, На іншому кінці світу височіють піраміди, Вони є далекими від моєї Атлантиди, Коли йде дощ, то з неба падають алмази, Ніби мій світ - це суцільні оази, Я сама створила цей світ і пустила на нього свої чари, Для когось вони реальні, а для когось - примари.

2020-11-24 21:59:35

8

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Lelyana_ art

@Анастасія Заматевська Дякую 😃. Єдинороги - наше все 🦄.

Відповісти

2020-11-24 22:07:10

Подобається

Анастасія Заматевська

@Lelyana_ art він для мене є чарівною музою😌

Відповісти

2020-11-24 22:07:57

2

Lelyana_ art

@Анастасія Заматевська І він став натхненником цього вірша 🙃.

Відповісти

2020-11-24 22:09:03

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2848

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1182