Так і було, з кожним днем все менше вони бачились і говорили однин з одним, Ханна вважала, що це все через навчання, яке зараз потребує не мало часу і сил. І не надавала цьому великого значення, адже знала, що скоро це мине, і вони знову зможуть як і колись спілкуватись, зустрічатись та й просто бути поряд.
Але хлопець знав істинну причину цього зменшення часу їхнього спілкування, тому йому було дуже й дуже боляче, адже, кожна остання секунда розмови, зустрічі, скоро просто зникне, і її вже не повернути.
Він знав, що операція вже скоро, а це означає, що як найшвидше він має розстатись з Ханною, спершу він хотів просто зникнути, але потім вирішив, що буде краще, якщо він прямо скаже, що їм пора розійтися. Адже зрозумів, що своїм простим зникненням він зробить їй дуже боляче, вона буде його шукати, а так перестане звертати увагу на інших, а він не прагне, того, щоб вона до кінця своїх днів, думала лиш про нього, бо так вона не зможе знайти те справжнє і дороге, що десь її чекає.

Прийшов час. Тиждень до операції. Йому вже пора летіти в Австралію, адже саме там погодились провести таку рідкісну операцію.
Калеб розумів, що вже пора розставити всі крапки над і, та просто змиритися.

Він назначив час зустрічі, місце. Зробив це за декілька годин до вильоту.

Ханна була дуже рада цій новині(про зустріч), адже вона так давно його не бачила вживу, були тік холодні смс і холодний екран телефону, який показував його зображення, тому коли почула про зустріч, її переповняли неповторимі емоції, адже саме зараз, вона зможе його знову обійняти, поцілувати і просто бути поруч..

Але не все так просто, як думала дівчина , прийшовши на місце зустрічі, вона побачила Калеба повністю в чорному, він так досить часто одівався, але досить рідко на побачення. Це зразу дало їй поганий знак, що щось сталось, і він хоче поговорити.
- Ханно, я знаю, що ти мене дуже любиш.
- Так, люблю.
- Прошу, не перебивай мене. Домовились?
-Добре, добре, говори, я просто слухатиму.
- Я теж тебе.... (довга пауза).... любив. Почуття пройшли, я навіть сам не побачив як саме, може через недостатнє спілкування, а може просто, бо прийшов їхній термін, я не знаю, коли саме це сталось, але це сталось(кожне слово робило йому дуже боляче, він стримував себе як міг, щоб не показати справжні емоції, адже тоді вона все зрозуміє, тому він постарався зробити найбільш пофігістичне лице, яке тільки міг). Я вирішив, що пора розставити всі крапки над і, та не затягувати з цим довго, адже так я робитиму тобі дуже боляче, а я не хочу, адже ти подарували мені багато приємних моментів. Тому зараз я говорю тобі прощай, і не говорю до нових зустрічей, адже вони навряд чи будуть.

Він не дав Ханні можливості сказати хоч одне слово, просто сів на свій байк і поїхав в невідомому для дівчини напрямку.

Ханна стояла на місці, а по її обличчю текли гіркі сльози вона довго не могла зрозуміти, чому саме так сталось, адже заради нього вона вивчила жести, заради нього старалась зі всіх сил. Що сталось? Ось що її хвилювало в цю мить...

Калебу теж в цей момент було не легко, адже тік сівши на байк і обернувшись до дівчини спиною з його очей линули сльози, вони не спинялись по дорозі в аеропорт, в аеропорту він намагався їх стримувати і ніби вдалось, але коли він сів в літак і той злетів, Калеб просто мовчав і плакав, батьки це бачили, але вирішили, що краще його не рухати, бо знали, що вони з Ханною розстались...