Одного ранку, коли друзі вирішили зустрітись, то потяги з собою Ханну, вони добре, що знали, що їй треба розвіятись і вернутись в нормальний рух життя, вона потроху рухалась в правильному напрямку, але ці кроки, які робила, були дуже малими. Вона не хотіла забувати ні його, ні мову жестів, яка в шумному світі була для них чимось інтимним, тим чим вони поділитись один з одним. Вона розуміла, що рано чи пізно, їй прийдеться все ж таки забути його і всі моменти проведені разом, але вона не хотіла, не хотіла залишати все в минулому.

Друзі відправилися на природу в своєму тісному складі, дві найкращі подруги і Марк, а їм більше й не треба було, вони знали один одного дуже добре. Але було і те, що вони приховували, але як ми всі знаємо, рано чи пізно вся правда вилазить назовні і вже не вернути того часу, коли ти міг сам сказати, коли б це змінило все, що  в подальшому відбувалось.

Друзі розслабились, дурачились, так би мовити відпочивали від душі, вони зняли собі будиночок, де можна було гарно провести час або просто побути на одиниці з природою, все чого б хотілось. Все ти можеш тут втілити, не боячись наслідків і думки оточуючих, адже ти живеш для себе.

Так вот щось вони занадто розслабились, і зайшла мова про Калеба..
Ханна не хотіла говорити і вже збиралася йти як раптом Марк почав говорити дуже цікаві речі...
- А ви знали, що Калеб може позбутись своєї глухоти, що він знову може почати чути?!
- Що? - почувши це дівчата були в шоці, вони не могли передати словами все те, що зараз почули.
- Саме так, виробили методику, за якою люди з такою ж проблемою як і в Калеба повертають собі нормальний слух, але проблема в тому, що операція не дає, сто відсоткової гарантії, і навіть не дає 90%, вона дає лиш 70 %, а в деяких випадках ледве 50% набирається, і на даний момент є лиш єдине місце на Землі, де це роблять.
- Де?
- Австралія.
- І що він погодився?
- Ееммм
- Та кажи вже! - крикнула Ханна.
- Я не знаю, він мені нічого не говорив, але коли почув, що він з тобою розставчя, то першою моєю думкою було те, що він погодився на операції, а розставчя, щоб не давати марні надії, адже він прекрасно розуміє, як для тебе важко зустрічатись з глухим, і що це деколи робить надто боляче. Він говорив, що у випадку своєї згоди на операцію, нічого тобі не скаже.
- Але чому ти зараз це сказав, чому саме зараз, коли я тік почала про нього забувати, коли тік почала налагоджувати своє життя, ти мене ставши перед фактом, що він не так просто розставчя зі мною, що була певна причина, а від цього ще больніше.
- Правда? Правда почала його забувати? Серйозно?
- Ні, це неможливо, він став першим коханням і я б хотіла, щоб і останнім, але доля вирішила інакше, але проти долі не попреш, хоча можна пробувати, і я попробую.
- Я мовчав, бо не знав, що робив, а зараз ніби щось сказали мені, що мушу це саме зараз розповісти.
- ОК, збирайтесь, - сказала Ханна, - так справи не буде, я хочу з ним поговорити, хтось має номер батьків Калеб, ми летимо в Австралію. І мене не гребе, що є школа, батьки щось придумають, а ми відправляємось до Калеба...

В цей момент Ханну переповнювали всі можливі емоції, вона не знала, ненавидіти його чи бути радою, що він все-таки не розлюбив, але найгірше чекало попереду...