Друзі вже збираються виходити з аеропорта, як зауважують, дівчину дуже схожу на Ханну, в них шок, вони не знають, що робити, підійти перевірити чи це справді вона, чи просто в них вже глюки на фоні стресу.
- Була не була, йдемо перевіримо,- сказав Марк.
- Ідемо, поки надія жива, шанс є.

Друзі пішли в сторону дівчини, яка сиділа на землі, зігнувши ноги в колінах. Підходивши все ближче і ближче, друзі були впевнені, що то Ханна, адже біля неї була сумка, яка завжди з дівчиною.
- Ханна, це ти? Чому ти ще тут? , Ми думали ти вже полетіла?, Ти плачеш? - друзі накинулись на підлітка з купою питань, на які вона не могла дати на даний момент відповіді.
Вона просто сиділа, дивлячись в нікуди, а з її очей текли сльози.
Ханна усвідомлювала, що не сівши зараз на рейс, вона створює собі купу проблем, адже її чекає нелегке найближче майбутнє, так як Калеб і гадки не має, хто вона така, що означає, що буде не так легко бути поруч + втрата голосу, дівчина хотіла допомогти йому вернути його, а тоді вже будуть вирішувати, що буде далі. Зараз вона буде поруч до самого відновлення, а далі...
-  Ми так розуміємо, ти вирішила залишитись? Чи що ти вирішила?
- Я залишаюсь, пробуватиму його вемнути, а як нє, то закохати в себе ще раз. Раз закохався, може вдруге теж вийде. - крізь сльози промовила Ханна.
-Ти ж розумієш, що це буде дуже важко. Він не хоче згадувати.
- Я в курсі, чула вашу розмову, точніше бачила, але нехай буде так, як має, зараз я буду тут, а прийде час, коли він сам скаже мені піти, я піду раз і назавжди.
- Ну що ж, їдемо назад в готель, тобі треба посипати, ти багато ночей не досипаєш.
- Давай свою валізку, - сказав Марк
Друзі вийшли з аеропорту.
Ханна чітко знала, що стає на дуже важку дорогу, але розуміла, що це правильне рішення і що так, вона зможе бути поруч, може і не довго, але все одно поруч, як далі не складеться життя, зараз вона буде поруч з ним, поруч з тим, хто заставляє її серце битись в рази швидше.

Підлітки вернулись в готель, заселили Ханну назад, і пішли до себе в номер, дівчина зразу ж лягла спати, на цей раз вона спала дуже довго, бо прекрасно розуміла, що з завтрішнього дня її життя не буде спокійним, і кожного дня буде очікувати щось інше, важче, незрозуміле.