Глава 9. Довгоочікувана розмова
Літак приземлився.(як би очевидно це не звучало)
Перше, про що подумала Ханна, чи зустріне її Калеба чи ні.
Але через секунду збагнула, що він навіть не знає, коли вона вертається, адже вони не говорили вже досить довго.
Ханну зустрічають її батьки з братиком, і з їхнім цуциком.
Вони були дуже раді побачити свою кровинку знову.
Після того, як вони приїхали додому, Ханна зразу ж відправилася до своєї кімнати, назвавши причиною те, що змучена після перельоту. Її й ніхто не трогав.
Дівчина прийняла ванну і лягла в ліжко, взявши в руки ноутбук. І спробувавши ще раз набрати, отримала неочікувану відповідь по скайпі у відеочаті.
Він прийняв.
В цей момент в неї ледь серце не вистрибнуло.
Вона побачила його, його очі і...
Його посмішку, так він посміхнувся.
І це дуже обрадувало дівчину.
- Привіт, як ти? - запитала вона.
- Що. - здивовано сказав він.
- Я вивчаю мову жестів. На нині це єдине словосполучення, яке я знаю, але стараюсь. Також довчаю алфавіт., визнаю це важко. Навіть не знаю, як тобі це вдалось. Вибач, якщо дуже швидко говорю, можу повільніше тік скажи.
- Ні, все добре. Я просто трохи був шокований😮, коли ти жестами заговорила. Ти вже повернулась?
- Так буквально дві години назад.
- О це добре.
- Напевно, якщо ти так вважаєш, ти ж мені тиждень не відповідав. Як я мала це розуміти? Я й не знала про що думати. Тому і взялась за вивчення нової для себе мови.
- Вибач, я мав в собі розібратись, вибач, мені справді шкода. Я так хотів підняти від тебе дзвінок, але дав собі слово, що поки не розберусь, не підніму, - відповів Калеба.
- Це означає, що ти вже розібрався, я так розумію?
- так.
- Добре, а в мене ще одне питання, що ти мені тоді "сказав" в аеропорту, а то я вже майже забула, як ті жести виглядають, тому зараз при вивчені не змогла до кінця розібратись. Не скажеш?
- Що? Це "я люблю тебе і буду скучати"
- Так.
- Скажу, але трохи пізніше. При зустрічі. - сказав хлопець посміхнувшись
- Ну прошу.
- Ні.
- Ну, будь ласка.
- Ніі і все. Розкажи краще, як провела цей тиждень.
Вони говорили й говорили, невідомо скільки часу пройшло.
Потім Ханна запропонувала, щоб відео чат був відкритий, але вони переписувались, бо бачила, що Калеба вже втомився. Той довго не хотів, але потім погодився. Тоді їхня переписка тривала ще більше, вони переписувались про все на світі, писали навіть не по темі, аби просто написати хоч щось, тільки щоб не закінчувалось листування.
Вони домовились про зустріч ввечері, так як до школи залишались лічені дні, часу на зустрічі ставало все менше і менше. Ханна мала готуватись, так як вперше йшла в цю школу.
В результаті цю переписку так ніхто і не закінчив, так як обидва заснули перед комп'ютерами.
Перше, про що подумала Ханна, чи зустріне її Калеба чи ні.
Але через секунду збагнула, що він навіть не знає, коли вона вертається, адже вони не говорили вже досить довго.
Ханну зустрічають її батьки з братиком, і з їхнім цуциком.
Вони були дуже раді побачити свою кровинку знову.
Після того, як вони приїхали додому, Ханна зразу ж відправилася до своєї кімнати, назвавши причиною те, що змучена після перельоту. Її й ніхто не трогав.
Дівчина прийняла ванну і лягла в ліжко, взявши в руки ноутбук. І спробувавши ще раз набрати, отримала неочікувану відповідь по скайпі у відеочаті.
Він прийняв.
В цей момент в неї ледь серце не вистрибнуло.
Вона побачила його, його очі і...
Його посмішку, так він посміхнувся.
І це дуже обрадувало дівчину.
- Привіт, як ти? - запитала вона.
- Що. - здивовано сказав він.
- Я вивчаю мову жестів. На нині це єдине словосполучення, яке я знаю, але стараюсь. Також довчаю алфавіт., визнаю це важко. Навіть не знаю, як тобі це вдалось. Вибач, якщо дуже швидко говорю, можу повільніше тік скажи.
- Ні, все добре. Я просто трохи був шокований😮, коли ти жестами заговорила. Ти вже повернулась?
- Так буквально дві години назад.
- О це добре.
- Напевно, якщо ти так вважаєш, ти ж мені тиждень не відповідав. Як я мала це розуміти? Я й не знала про що думати. Тому і взялась за вивчення нової для себе мови.
- Вибач, я мав в собі розібратись, вибач, мені справді шкода. Я так хотів підняти від тебе дзвінок, але дав собі слово, що поки не розберусь, не підніму, - відповів Калеба.
- Це означає, що ти вже розібрався, я так розумію?
- так.
- Добре, а в мене ще одне питання, що ти мені тоді "сказав" в аеропорту, а то я вже майже забула, як ті жести виглядають, тому зараз при вивчені не змогла до кінця розібратись. Не скажеш?
- Що? Це "я люблю тебе і буду скучати"
- Так.
- Скажу, але трохи пізніше. При зустрічі. - сказав хлопець посміхнувшись
- Ну прошу.
- Ні.
- Ну, будь ласка.
- Ніі і все. Розкажи краще, як провела цей тиждень.
Вони говорили й говорили, невідомо скільки часу пройшло.
Потім Ханна запропонувала, щоб відео чат був відкритий, але вони переписувались, бо бачила, що Калеба вже втомився. Той довго не хотів, але потім погодився. Тоді їхня переписка тривала ще більше, вони переписувались про все на світі, писали навіть не по темі, аби просто написати хоч щось, тільки щоб не закінчувалось листування.
Вони домовились про зустріч ввечері, так як до школи залишались лічені дні, часу на зустрічі ставало все менше і менше. Ханна мала готуватись, так як вперше йшла в цю школу.
В результаті цю переписку так ніхто і не закінчив, так як обидва заснули перед комп'ютерами.
Коментарі