Чому Калеб прокинувся невідомо.
Чи відчув Ханну, чи захотів вернутись, або просто більше не зміг дивитись, як страждають близькі йому люди?
Окрім нього на це питання ніхто не міг дати відповідь, але появилась ще одна проблема(банальщина, типово, може, але це моя історія і історія Ханни і Калеба, а як то кажуть в житті багато типового і передбачуваного)

Розплющивши очі, Калеб побачив коло себе Ханну. В його голові було багато думок : хто вона, чому тут, вона йому снилась, але чому, хто вона для нього і що він тут робить.
Він хотів запитати, але, знявши кисневу маску, не зміг і слова промови и, це не зразу зауважили, але дуже швидко, адже всі( батьки, друзі, лікарі) збіглись перевіряти його показники і то як він себе почуває.
- Як ви себе почуваєте? Ви знаєте, де ви зара? Можете назвати своє ім'я? - ось такі питання лунали від лікарів.
В Калеба покотились сльозм, він почув кожне слово, що промовили лікарі, що означало, що операція по відновленню слуху пройшла успішно та й всі показники вказували на те, що всьо має бути добре.
- Я знаю, хто я. Я знаю, чого я тут,  чую, але не можу нічого сказати. - показав Калеб.
- Хтось знає мову жестів?
- Я знаю, - відповіла Ханна, п він сказав : Я знаю, хто я. Я знаю, чого я тут,  чую, але не можу нічого сказати.
В цей момент сльози пішли в неї.
- Як так, слух вернувся, а голос пропав, як це розуміти, що тут відбувається, - питали батьки лікарів.
- Зараз ми проведемо декілька тестів, які покажуть, що саме не дає Калеб можливості висловлютись в голос, але також ми не можемо відкидати, що усе це на психологічному фоні.

Лікарі забрали хлопця на тести, рідні дуже переживали, адже не знали, що очікує їх тепер.
Аналізи показали, що мозок Калеба функціонує дуже добре, як для людини, яка місяць пролежала в комі, взагалі ідеально, а відділи, що відповідають за комунікальність не мають ніяких пошкоджень. Тому лікарі поставили діагноз, що втрата голосу, чисто на психологічному фундаменті, такоє, як і з комою було, є ще щось що ніяк, не відпустити хлопця.
Але і це ще не все.

Коли з палати Калеба усі вийшли, залишився Марк.
- Хто ця дівчина, яка була коло мене, коли я просунувся?
- Ханна, твоя дівчина, яку ти кинув незадовго до операції, а чого ти питаєш? Невже не пам'ятаєш?
- Дівчина, моя? Я її взагалі не пам'ятаю в своєму житті, жодного моменту, де б вона могла мелькнути, тому я не знаю її, і по правді навіть не хочу розбиратись, щось мені підсказує, що моя пам'ять не дурно її стерла.
- Ти її дуже любив, та й вона тебе, але то тобі вирішувати... Вас багато чого поєднувало, тому я не розумію, чому зараз так сталось.
- Я теж, але я тебе прошу не розказуй, що було, я маю сам згадати,  якщо ні значить так має бути і від того ніхто не застрахований.
- Ти хоч пам'ятаєш, що слух втратив?
- Та, але зараз чую і це головне.


Ханна підгледіла їхню розмову і просто не могла стриматись, вона вибігла з лікарні вся в сльозах .
- Що сталось, чого ти? - нервово запитала Аврора.
- Калеб мене забув.
- Та бути такого не можу, ти що, між вами така хімія.
-Я тік що сама бачила, як він питав Марк, в Марка в самого шок був на обличчі. - Ханна просто залилась сльозами. - А може так і на краще, може ми взагалі не маємо бути разом, і тоді це дуже спрощує задачу принаймні йому, я завтра вертаюсь додому...