Глава 28. Роздуми автора.
Невже так легко забути дорогу тобі людину, невже так легко викинути її зі свого серця і своїх думок.? Чи може якщо це стається, це означає, що то було зовсім не кохання, а просто приязнь, прив'язаність, симпатія, все що хоч, но любов, чи може це все проявляється на фоні стресу, який з' являється в різних ситуаціях.
Або так.
Як пояснити те, що ми когось любимо, до когось хочемо бути ближчими , а до когось взагалі не наближатися, чому так є, чому природа людської психології побудована саме так, а не інакше, чому люблячи когось, ми завдаємо собі подвійного удару, але терпимо це, а коли не любимо, то просто посилає о ту людину, не думаючи про те, що вона відчуває, в тій чи іншій ситуації.
Чи змогли б ви бути з людиною, до якої нічого не відчуваєте, лише через те, що вона любить вас?
Я ні. Для мене це не правильно, навіщо завдавати собі подвійного болю, а тій іншій взагалі нереального, але є багато людей, які не хочуть завдавати іншій людині болю, тому терплять, але чим довше терпіти, тим більшою в результаті буде біль від розставання, адже пройшов певний час, за який та людина привела до вас, до ваших манер і таке інше, а розказавши правду, чому ви разом... Ви завдасьте величезного болю, на мою думку, легше зразу сказати правду, щоб потім не було так боляче обом.
Стосовно головних героїв, можу сказати, що та ситуація , яка склалась на даному етапі книжки, часто зустрічається в житті, деколи про втрату пам'яті брешуть, а деколи так насправді, і з тих ситуацій находять різні рішення, хтось залишається боротись до кінця, а хтось складає руки зі словами так буде краще для нас обох. Не завжди прийняте рішення правильне, не завжди воно несе по собі вірні наслідки, не рідко люди шкодуютт про те, що вчинили, але вже запізно щось виправляти.
Ну що ж слідкуйте за розвитком подій, надіюсь вас заінтригувало завершення попередньої глави.
Або так.
Як пояснити те, що ми когось любимо, до когось хочемо бути ближчими , а до когось взагалі не наближатися, чому так є, чому природа людської психології побудована саме так, а не інакше, чому люблячи когось, ми завдаємо собі подвійного удару, але терпимо це, а коли не любимо, то просто посилає о ту людину, не думаючи про те, що вона відчуває, в тій чи іншій ситуації.
Чи змогли б ви бути з людиною, до якої нічого не відчуваєте, лише через те, що вона любить вас?
Я ні. Для мене це не правильно, навіщо завдавати собі подвійного болю, а тій іншій взагалі нереального, але є багато людей, які не хочуть завдавати іншій людині болю, тому терплять, але чим довше терпіти, тим більшою в результаті буде біль від розставання, адже пройшов певний час, за який та людина привела до вас, до ваших манер і таке інше, а розказавши правду, чому ви разом... Ви завдасьте величезного болю, на мою думку, легше зразу сказати правду, щоб потім не було так боляче обом.
Стосовно головних героїв, можу сказати, що та ситуація , яка склалась на даному етапі книжки, часто зустрічається в житті, деколи про втрату пам'яті брешуть, а деколи так насправді, і з тих ситуацій находять різні рішення, хтось залишається боротись до кінця, а хтось складає руки зі словами так буде краще для нас обох. Не завжди прийняте рішення правильне, не завжди воно несе по собі вірні наслідки, не рідко люди шкодуютт про те, що вчинили, але вже запізно щось виправляти.
Ну що ж слідкуйте за розвитком подій, надіюсь вас заінтригувало завершення попередньої глави.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Глава 28. Роздуми автора.
Продууу
Відповісти
2019-02-02 14:54:16
1