Знаєте, як то кажуть, доля хитра штука і ніколи не зрозумієш, що вона хоче нам донести і що показати, але у кожного щось своє, навіть до найдрібніших натяків, кожен знайде інше пояснення.

Так і з Калебом. Він не міг вибити дівчину з аеропорту з голову ні за яких умов, як не пробував, як не переключався на Беатрис, нічого. Він зрозумів, що його дівчина йому вже не цікава, і в нього немає до неї почуттів та й взагалі він сумнівається, що вони колись були. А ви самі подумайте, чи зустрічаються мажор між собою через почуття, та таке буває, але в дуже малих випадках, в більшості це через те, що вони знайомі з дитинства, через панти, або попросту ради сімейного бізнесі. В бізнесі ніколи немає поччутів. Усе холодне, не живе, і всім байдуже на те, що відчуває твоє серце, основне це холодна і розважена думка все.

Не пройшло і декількох днів, як Калеб відправив всіх назад в Сіетл, бо не міг вже їх перед собою бачити. По-правді він сам не усвідомлював що ж то таке відбувається, чому раптом всі стали йому противні. Він залишився з Марком, так як вони найнайкращі друзі, іншими словами майже як рідні брати. Марк часто ставив собі питання, що ж таке відбувається з Калебом, чому раптом він послав Беатрис. Ну звичайно, що вони часто сварились, але ніколи не доходило до того, що він відправляв її на інший континент...
Таке вперше, а причина невідома навіть самому Калебу.
- Друже, що з тобою відбувається, після того, як ми прилетів, ти якийсь сам не свій, невже це через дівчину з аеропорту, але ж вона нічого такого не сказала, що могло тебе образити, звісно, це було не дуже ввічливо, але з іншого боку ти теж вчинив неправильно...
- Марк, успокійся, от чесне слово. Ти мене вже дістав, я не знаю, що відбувається, але вона і її слова не виходять мені з голови, от просто ніяк, як не пробував, ні і все. Ніби приклеїлась десь в думках і не відпускає.
- Слухай друже, а може ти влюбився? Знаєш, як то кажуть, любов з першого погляду, а в твоєму випадку з перших наїздів. А й справді, задумайвся. Ти швидше за все її більше не побачиш. (але чи це так буде насправді? )
- Всьо, закрийся, мені треба провітритись, - злісно відповів Калеб і пішов до байку,- я не знаю, коли повернуся. Але точно сьогодні. Не переживай, як щось станеться тобі першому подзвонять. Все, я поїхав, - Калеб одягнув шолом і виїхав з подвір'я, куди сам того не знав, але точно знав одне - до узбережжя... Його туди тягнудо, тому він і вирішив перевіритт, куди ж тягне його душа і відчуття..

І це було недарма, що він прислузався до свого внутрішнього я, приїхавши на пляж він зауважив дівчину, яка просто сиділа і дивилась на те, як на морі сідає сонце, і як хвилі несуть його світло. Це по-справжньому було неперевершене видовище, яке захоплювали з першого погляду і до самого кінця не відпускало. Хлопець просто стояв вперщись в байк і любувався. Без думок, без нічого. Він просто стояв і насолоджувався цим моментом.
Не зауважив навіть, як дівчина, яка сиділа перед ним, вже кудись пішла. От просто нема, ніби зникла. Але впринципі чого він має за неї переживати, якщо тільки не одне но. Вона забула свою фотокамеру на пляжі. Звичайно ж Калеб їй взяв в руки, листа фотографії, щоб дізнатись, хто власник і так сталось, по долі чи ні, що нахаба з аеропорту і була власником. В цей момент його переповнювали емоції і він все ще не мав їм ніякого пояснення, от взагалі, жодного, в як він міг це пояснити. Щось та й колить, чи чомусь там всередині щось ойкнуло, він не знав, тому навіть не пробував розібратись.

Хлопець вирішив зачекати на пляжі, адже вона згадати про камеру і вернутись, а він не знає куди їхати. Він сидів там години дві або навіть три, аж поки йому це все не набридло і він просто забив, вже збирається сідати на байк, а тут бачить, що хтось біжить, невідомо хлопець чи дівчина, волосся було ж зібране. Підбігає до піску, починає щось нишпорити туди сюди. Він вирішив допомогти і ввімкнув фари на байку, ця дуже наоякало того, хто нишпорив. І тут Калеб і побачив, що це вона, він все ж таки дочекався.
- Ти часом не це шукаєш? - запитав хлопець, показуючи на камеру.
- Де ти її взяв, а ну віддай.
- Ей, ні дякую, ні нічого. А що? Без грубо ті не можна.
- Так ти віддаш чи ні?
- Та тримай, нащо вона мені здалась...

Ханна(ми ж знаємо як її звати, то він ніяк не дізнається) вихоплює камеру, і від сили, якою той тримав її, вилітає на проїжджу частину... прямо під машину, яка рухалась на дуже великій швидкості, добре, що Калеб вчасно зреагував і забрав її звідти.
Такий шок вона пережила вперше, і через це все просто обняла хлопця, заплющивши очі від страху...