Глава 3. Коли ти не один
- Калеб, ти підеш хоч кудись, щоб побачити старих знайомих? - питали його.
- Ніііііі, я нікуди не піду, не хочу ні з ким спілкуватись, не хочу нікого бачити, - відповідав хлопець кожного разу, коли його питали на цю тему.
Та й де дивно. Йому було боляче, внін усвідомлював, що він вже не такий, як колись. Знав, що його не сприйматимуть як красунчика чи просто людину, яку вони колись знали, а будуть називати калікоб, і взагалі...
- Ну що, друже, як тобі? - говорив Марк мовою жестів.
- Досить непогано. Але все одно гірше, ніж я
- Хто б сумнівався, - ухмилився друг. - Тебе ніхто не перевершить. То що ти підеш в люди чи і на далі стирчатимеш тут. - Марк завжди знав як допікти Калебу і завжди був поруч.
- Не хочу. Навіщо це мені, сам знаєш, Беатрис мене кинула, як тільки дізналася, що я став глухим, а інші за весь період навіть не подзвонили і не спитали як я і що до чого, - відповів Калеб.
- Стосовно Беатрис я навіть і не сумнівався, їй були потрібні твої гроші і твоя популярність і все, більш нічого. ОК. Ти нікуди йти не хочеш, та й бачити нікого теж. Добре тоді ми летимо на море. Ти ж про літати нічого не казав. Ми попрямуємо туди, де нас ніхто не знає, де час немає рахунку, і де люди просто радіють життю.
- То де? - тривожно запитав Калеб.
- МИ ЇДЕМО В ІСПАНІЮ. Урааааааааааааааа. - закричав Марк.
- Ні, навіщо? Не хочу.
- Щоб менше нив і менше виносив мені мозги і своїм рідним, що не хочеш нікого бачити. Ми їдемо туди, все вже вирішено і не обговорюється, я буду з тобою. - сказав Марк.
- Ніііііі, я нікуди не піду, не хочу ні з ким спілкуватись, не хочу нікого бачити, - відповідав хлопець кожного разу, коли його питали на цю тему.
Та й де дивно. Йому було боляче, внін усвідомлював, що він вже не такий, як колись. Знав, що його не сприйматимуть як красунчика чи просто людину, яку вони колись знали, а будуть називати калікоб, і взагалі...
- Ну що, друже, як тобі? - говорив Марк мовою жестів.
- Досить непогано. Але все одно гірше, ніж я
- Хто б сумнівався, - ухмилився друг. - Тебе ніхто не перевершить. То що ти підеш в люди чи і на далі стирчатимеш тут. - Марк завжди знав як допікти Калебу і завжди був поруч.
- Не хочу. Навіщо це мені, сам знаєш, Беатрис мене кинула, як тільки дізналася, що я став глухим, а інші за весь період навіть не подзвонили і не спитали як я і що до чого, - відповів Калеб.
- Стосовно Беатрис я навіть і не сумнівався, їй були потрібні твої гроші і твоя популярність і все, більш нічого. ОК. Ти нікуди йти не хочеш, та й бачити нікого теж. Добре тоді ми летимо на море. Ти ж про літати нічого не казав. Ми попрямуємо туди, де нас ніхто не знає, де час немає рахунку, і де люди просто радіють життю.
- То де? - тривожно запитав Калеб.
- МИ ЇДЕМО В ІСПАНІЮ. Урааааааааааааааа. - закричав Марк.
- Ні, навіщо? Не хочу.
- Щоб менше нив і менше виносив мені мозги і своїм рідним, що не хочеш нікого бачити. Ми їдемо туди, все вже вирішено і не обговорюється, я буду з тобою. - сказав Марк.
Коментарі