Досить

Микола Мотрюк

Мені не потрібна твоя хвороблива любов, Твої подарунки, й до біса нудкі компліменти, Я хочу забути години порожніх розмов, Твої ідеали примарні, і хибні акценти... Не треба повчальних мені, й виховних настанов, Дозволь мені власнії ставити експерименти... Тебе не бажаю і бачить, чого ж ти прийшов..? Які ще спростовні тобі навести аргументи.?! Ти досі не чуєш..? Досúть! Зупинися! Агов.!! Розбите безжурне минуле життя на фрагменти... Ти довго стояв на колінах, гарячку поров... Крізь сльози всміхаючись крикнула б: "Аплодисменти!", Та встав, мов примара полинув, і тихо пішов... Геть з мого життя! Розчепися ти на елементи..! Я навіть не хочу щобú ти вітав із Різдвом, Згадавши далекі, віджилі, злощасні моменти. Мені не потрібна твоя хвороблива любов... Твої подарунки спалила... вони не вартують і цента... -------------------------------- Присвячується всім, хто вчасно не зумів зупинитися... в тому числі, й мені

2025-03-12 12:57:57

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

Тим, хто сильно кохає, Бог дав щире любляче серце, а ті хто цього не цінують – мають лише розум і корисливі мотиви... Адже справжня любов не шукає вигоди, не ставить умов... Нажаль не всі вміють любити😢

Відповісти

2025-03-13 13:27:37

3

Лео Лея

Любов не вимірюється матеріально... Але різні люди по-різному розуміють це слово. Вірш дуже емоційний💖

Відповісти

2025-03-14 08:56:20

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12005

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2414