Досить

Микола Мотрюк

Мені не потрібна твоя хвороблива любов, Твої подарунки, й до біса нудкі компліменти, Я хочу забути години порожніх розмов, Твої ідеали примарні, і хибні акценти... Не треба повчальних мені, й виховних настанов, Дозволь мені власнії ставити експерименти... Тебе не бажаю і бачить, чого ж ти прийшов..? Які ще спростовні тобі навести аргументи.?! Ти досі не чуєш..? Досúть! Зупинися! Агов.!! Розбите безжурне минуле життя на фрагменти... Ти довго стояв на колінах, гарячку поров... Крізь сльози всміхаючись крикнула б: "Аплодисменти!", Та встав, мов примара полинув, і тихо пішов... Геть з мого життя! Розчепися ти на елементи..! Я навіть не хочу щобú ти вітав із Різдвом, Згадавши далекі, віджилі, злощасні моменти. Мені не потрібна твоя хвороблива любов... Твої подарунки спалила... вони не вартують і цента... -------------------------------- Присвячується всім, хто вчасно не зумів зупинитися... в тому числі, й мені

2025-03-12 12:57:57

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

Тим, хто сильно кохає, Бог дав щире любляче серце, а ті хто цього не цінують – мають лише розум і корисливі мотиви... Адже справжня любов не шукає вигоди, не ставить умов... Нажаль не всі вміють любити😢

Відповісти

2025-03-13 13:27:37

3

Лео Лея

Любов не вимірюється матеріально... Але різні люди по-різному розуміють це слово. Вірш дуже емоційний💖

Відповісти

2025-03-14 08:56:20

1

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1612

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1148