Сонет 14
Микола Мотрюк
Рве знахабнілий вітер пожовтілий лист, Холодний дощ по вікнах виграє стакато, Шмагає землю осені безжальний хлист Оскаженіло, невблаганно, заповзято... Чому не так сьогодні, як було колись..? Гіркий полин проріс, де була рута-м’ята… «Це мабуть сон» — кажу собі, кричу: «Проснись!!!» Я заблукав… я задихаюсь… Тьма триклята.!! Безодні краєм йду, шукаючи просвіт, Я став сліпцем, який вже не побачить світ… Прощення в зубожілу душу не загляне… Не вірю, що тебе втрачаю назавжди, Моє життя, мій всесвіт, світло полум’яне… Прошу тебе, молю, благаю я… не йди… 25.10.20
2021-07-10 13:07:26
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Навіть не знаю, як це написати... Читала, а серце стискалось від болю😢
Відповісти
2021-07-10 14:47:48
1
Сандра Мей
Пробило на сльозу. Мені подобається, як ви пишете. Я взагалі люблю вірші у котрих відчуваю, якісь емоції.
Відповісти
2022-11-12 14:29:03
1
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Дякую.
Відповісти
2022-11-12 15:23:21
1
Інші вірші поета
Сонет 35 Тріолет 38 Тріолет 6 Шипшинова журба
Інші поети
Mark
@dmoaa_Mark
Roos
@roos177_
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1919
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5630