Сонет 39

Микола Мотрюк

Ізранена ридма ридає Україна, А чортів син ще хоче Неньку додушить, Бо, бачте, депутатська жаба вже заїла, Мовляв, Їй ще недовго залишилось жить... На Березі Лазурнім ждуть готелі, вілла, В швейцарськім банку хаймарс з золота блищить... Не смійте пхати носа до чужого діла, — Раніше віку можете в сирій спочить. Кричить: "Я син Вкраїни!", а душа Каїна, Будуй хоч лаври, та гріхів не замолить... Своє не гріє — в жилах кров тече зміїна, І хижу суть руном овечим не прикрить... Той син, — у кого серце полум'ям горить, І той вогонь ніщо не в силі загасить...

2024-03-17 12:35:16

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Микола Мотрюк

@Лео Лея На жаль...

Відповісти

2024-03-17 16:13:35

1

Генрі крадієць сенсу

Метафори вогонь. У вас лише вчитися і переймати

Відповісти

2024-04-15 09:33:28

1

Микола Мотрюк

@Генрі крадієць сенсу Дякую...

Відповісти

2024-04-15 09:40:33

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14233

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4794