Тріолет 12
Микола Мотрюк
Від тебе ліків не існує, Я безнадійний пацієнт... Ніщо мене не порятує: Від тебе ліків не існує... Розбите серце колапсує... Від'ємний коефіцієнт... Від тебе ліків не існує: Я безнадійний пацієнт... Смертельний вірус хазяйнує, В морг забезпечений клієнт... Любовна болість прогресує, Смертельний вірус хазяйнує... Змарніле тіло агонує, Добіг кінця експеримент... Від тебе ліків не існує, Я... безнадійний пацієнт...
2022-12-16 21:16:25
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
просто веселка
Файно і сумно водночас, захоплююся вашою творчістю ✨👏✨
Відповісти
2022-12-16 22:42:36
1
Микола Мотрюк
@просто веселка Дякую...
Відповісти
2022-12-17 05:31:07
1
Лео Лея
Можливо, знайдеться вакцина... Гарні вірші пишете, пане поете 👍 Щоразу, коли читаю Ваші тріолети, ніби дивлюся новий епізод життя.
Відповісти
2022-12-18 21:02:49
1
Інші вірші поета
Тріолет 46 Рондо християнинові Сонет 34 Тріолет 30
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
Lady K
@lady_k
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4944
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1939