Ήφαιστος (Гефест)
Хонна
Гефест, ти великий творець, Ти інженер, ти – винахідник. Ти створив купу дивних речей. Звісно часто роботи твої, Приписують іншим. Да Вінчі вигадав гелікоптер? Ні, то твої замальовки. А Гутенбергзький станок, Що надрукував стільки дивних книжок. Це теж твоя винахідка. А що скажеш про ДВЗ? Він є в кожній машині. І це ти створив – власноруч. Все це шедеври твого геніального мозку. Тільки одного я зрозуміти не можу. Навіщо ти винайшов порох. Навіщо атомна бомба? Чому ти це робиш? Навіщо нам зброя? Хоча не треба тебе винуватити в цьому. Скоріше за все, ти робив це на благо - для всіх, Порох потрібен для феєрверків. А атомна бомба спочатку була Джерелом нескінченної енергії. А люди, паршиві, винайшли гріх...
2023-08-03 14:18:16
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Хонна
@Олег Шаула так, не була. Але ядерні розробки. Атомні станції стали джерелом енергії. А по факту якщо дивитись дуже широко, то АЕС, це і є щось на кшталт керуємої атомної бомби. Тож заради вірша прийшлось піти на таку неточність)
Відповісти
2023-08-04 05:24:03
Подобається
Lexa T Kuro
Хороший вірш! Дякую, що такі теми підіймаєш... дуже не прості. І вишукано ти Гефеста подав, несподівано, але дуже чітко!🔥🦾 МОЛОДЕЦЬ 👏🔥
Відповісти
2023-08-05 13:16:34
1
Хонна
@Lexa T Kuro дякую, Лекса, мені приємно це чути🙃
Відповісти
2023-08-05 14:14:56
Подобається
Інші вірші поета
Щастя Ода майстра підземель Νέμεσις (Немезіда) Διονύσος (Діоніс)
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Cara Ebon
@caraebon
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4979
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2793