Ήφαιστος (Гефест)

Хонна

Гефест, ти великий творець, Ти інженер, ти – винахідник. Ти створив купу дивних речей. Звісно часто роботи твої, Приписують іншим. Да Вінчі вигадав гелікоптер? Ні, то твої замальовки. А Гутенбергзький станок, Що надрукував стільки дивних книжок. Це теж твоя винахідка. А що скажеш про ДВЗ? Він є в кожній машині. І це ти створив – власноруч. Все це шедеври твого геніального мозку. Тільки одного я зрозуміти не можу. Навіщо ти винайшов порох. Навіщо атомна бомба? Чому ти це робиш? Навіщо нам зброя? Хоча не треба тебе винуватити в цьому. Скоріше за все, ти робив це на благо - для всіх, Порох потрібен для феєрверків. А атомна бомба спочатку була Джерелом нескінченної енергії. А люди, паршиві, винайшли гріх...

2023-08-03 14:18:16

3

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Хонна

@Олег Шаула так, не була. Але ядерні розробки. Атомні станції стали джерелом енергії. А по факту якщо дивитись дуже широко, то АЕС, це і є щось на кшталт керуємої атомної бомби. Тож заради вірша прийшлось піти на таку неточність)

Відповісти

2023-08-04 05:24:03

Подобається

Lexa T Kuro

Хороший вірш! Дякую, що такі теми підіймаєш... дуже не прості. І вишукано ти Гефеста подав, несподівано, але дуже чітко!🔥🦾 МОЛОДЕЦЬ 👏🔥

Відповісти

2023-08-05 13:16:34

1

Хонна

@Lexa T Kuro дякую, Лекса, мені приємно це чути🙃

Відповісти

2023-08-05 14:14:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

8

12139

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1539