До Нового року залишився день

Есмеральда Еверфрі

До Нового року залишився день, А осінь усе ще поряд. Усе ще співають дощі пісень, З шибками громи гуторять. Бульвар переповнює море лиць, Які поспішають в справах. Їм встигнути треба до всіх крамниць, В святкових зіграть забавах. Захмарене небо об'єднує тих, Хто спиниться хоч на хвилю. Хто погляд відірве від стін крутих*, Довіриться трохи штилю. Хтось снігу чекає, а хтось - навпаки, Щороку одне й те ж саме. Хтось пише римовані знов рядки, А інший блука світами. Хвилини втікають крізь пальці з жмень, Вікно знову вабить погляд. До Нового року залишився день, А осінь усе ще поряд... * - тут у значенні "високих, стрімких"

2020-12-30 16:11:32

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Есмеральда Еверфрі

@Oliver Schatz Украинский понять действительно сложно Тебе, как я вижу. Но разве же можно За это ругать? Справедливости нет, Если дам очень резкий тебе я ответ. Перевод попытаюсь я зделать, возможно, Это будет лучше, пускай и сложно.

Відповісти

2020-12-30 18:31:18

1

Oliver Schatz

@Есмеральда Еверфрі Да уж, пожалуй, сделай перевод. Побалуй иностранный ты народ.

Відповісти

2020-12-30 18:49:41

1

Есмеральда Еверфрі

@Oliver Schatz Перевод зделала, кинула в личку.

Відповісти

2020-12-30 19:07:00

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5148

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12803