Напівсон
Хочеться спати та бігти від сну, Впасти у крик і піднятися в тишу. Забути все, лиш знати, що живу, І після себе бодай щось залишу. Між чорним і білим страх віднайти, Щоб знати: йому вже нема вороття. Від долі втікати й до неї прийти, Прискорити час та спиняти життя. Оплакати світ чи забути його, Раптово зустріти себе-навпаки. Поглянути в очі вагання твого, Дізнатися, що повідáють круки. Писати до пізньої ночі вірші, До хрипу співати красивих пісень. І, може, із Вітром ми геть не чужі - Блукаємо в ритмах дощу цілий день... Вже списані стіни всі срібним пером, І тишу приспав мій затятий друг Час. Напевно, навколо давно напівсон, А древня дорога чекає на нас.
2020-04-01 06:31:57
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
@Пепельная спасибо). ДРЕВНІЙ, я, є. 1. рідко. Те саме, що стародавній. 2. розм. Який дожив до глибокої старості, дуже старий (про людей, тварин). ( з https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9). Можливо просто в обох мовах воно використовується?)
Відповісти
2020-04-01 08:45:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2851
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4793