Напівсон

Есмеральда Еверфрі

Хочеться спати та бігти від сну, Впасти у крик і піднятися в тишу. Забути все, лиш знати, що живу, І після себе бодай щось залишу. Між чорним і білим страх віднайти, Щоб знати: йому вже нема вороття. Від долі втікати й до неї прийти, Прискорити час та спиняти життя. Оплакати світ чи забути його, Раптово зустріти себе-навпаки. Поглянути в очі вагання твого, Дізнатися, що повідáють круки. Писати до пізньої ночі вірші, До хрипу співати красивих пісень. І, може, із Вітром ми геть не чужі - Блукаємо в ритмах дощу цілий день... Вже списані стіни всі срібним пером, І тишу приспав мій затятий друг Час. Напевно, навколо давно напівсон, А древня дорога чекає на нас.

2020-04-01 06:31:57

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Есмеральда Еверфрі

@Пепельная спасибо). ДРЕВНІЙ, я, є. 1. рідко. Те саме, що стародавній. 2. розм. Який дожив до глибокої старості, дуже старий (про людей, тварин). ( з https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9). Можливо просто в обох мовах воно використовується?)

Відповісти

2020-04-01 08:45:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1509

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2407