Веди...

Есмеральда Еверфрі

Життя і світ невпинно намагались Загнати її в рамки своїх норм, Вогонь з очей прибрати, й не стидались Для цього розпочати лютий шторм. Найперше відучали лити сльози, Хай навіть все нутро її стиска, Хай вся тремтить, неначе б'ють морози Зсередини, та сліз не відпуска. Опісля лікували в ній відкритість, Довіру, безкорисність і любов. Сміливі мрії й ще дитяча щирість Безжально відсікалися слідом... Її загнати в рамки не вдалося, Та в камінь серце все ж таки вдягли. Скаліченій, як тяжко їй жилося У темряві, між серенад пурги*. Вони забули Того, Хто віддавна За неї заплатив сповна ціну. Хто світлом невідступно, ніжно, плавно Проходив крізь агресії стіну. Вогнем життя, легким поривом вітру Збудив її, заковану в льоди, І вже наступну за свободу битву Вона зустріла впевненим: "Веди..." * - в значенні "хуртовина, віхола"

2021-02-15 07:55:54

22

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

дякую))) чесно, поки ти не написала, я й не помічала😅😅 навіть здивувалася, про що взагалі мова) потім вирішила перевірити припущення, і так, виявляється, справді потрапила у "Вибір...")) дякую ще раз🙃😊

Відповісти

2021-02-16 13:08:07

1

Лео Лея

Вітаю! Вітаю! Молодець! Гарний вірш, дуже добре написаний. Решту ти й так від мене чула))

Відповісти

2021-02-24 15:04:35

1

Есмеральда Еверфрі

@Лео Лея 🙃🤗

Відповісти

2021-02-24 15:11:46

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

4118

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3278