Нові пригоди
У переливах зоряних ночей, У півтонах суворої погоди Я чую голос тисячі ідей, І нові десь з'являються пригоди. Класична сага, сповнена боїв, Кривавим текстом над устами злине, Закине до незвіданих країв, Увагу нашу до часу поглине. Чи може нас мінором детектив Вестиме поміж пострілів і трунку. Ти віднайти тут спробуй лейтмотив І автора злочинного малюнку. Аспекти, дýхи - в фентезі портал Нас миттю віднесе (за певну плату) І вийдем в світ, де почорніла сталь П'є душу чергову, на ній розп'яту. А кожен світ горить своїм вогнем, Гукає читача в високі брами, Та приготуйся: тільки їх минем Опинимось між гордими гравцями...
2020-03-18 11:51:28
8
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12682
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3022