Я люблю
Я люблю паперові книги і гарячий без цукру чай, Можу мовчки дивитися в спину, не благаючи слізно "Стривай". Люблю залпом читати пригоди і не спати до сірих трьох, І, комусь може збоку здатись, що не маю в житті тривог. Я співаю душевні треки, хай не вмію цього гаразд, Вмію чути, ще краще - мовчати, хоча часом все це - баласт. Маю пристрасть до темних барв, та й оксидного срібла - теж, Люблю зáтишний танець вогнища, щирий говір без зайвих меж. Я ціную реальну дружбу й в романтичний не рáчу* шторм, Прагну правду лицем прийняти, якщо навіть це проти норм. Можу твердо сказати людям те останнє "Щасти. Прощай". Я люблю паперові книги і гарячий без цукру чай... * - те саме, що "хочу, прагну"
2021-02-13 17:48:19
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Нас, напевне, тут таких багато))
Відповісти
2021-02-13 18:12:46
1
Есмеральда Еверфрі
Не знаю, дівчата, не знаю 😅 P. S. Лесь, це і тобі, але посилання діє лиш на одну людину😉
Відповісти
2021-02-13 18:16:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4715
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4827