Пообіцяй
Пообіцяй, що як закінчеться війна, ми вип'ємо, принаймні, десять склянок.
Та босі будем бігти до вікна, в обіймах колисаючи дітей. І цей світанок
Залишиться як пам'ятка журби, мов рана на вогнях кущів калини.
Ми всі згадаєм як пішли сини, закривши нас. Розбивши свої спини.
І кожен дім засяє мов ліхтар. Нехай горить, як наша світла воля.
Най сонце вийде з-під свинцевих хмар, вкриваючи собою ті тополі,
Що постраждали від немитих лап. Від тих, хто був для нас сусідом. Другом.
Це просто незакінчений етап між "ні, ніколи!" та "давайте вдруге!"
Пообіцяй, що зайдеш в рідний дім. Я досі пам'ятаю твої руки.
Чекаю на перетині світів. Чекаю навіть серед сліз і туги.
Пообіцяй, що як закінчеться війна, ми заспіваєм — недолуго, п'яно.
І босі будем пити у вікна, в обіймах колисаючи світанок.
2022-10-15 10:14:13
11
6