Пообіцяй
Настасья Агапова
Пообіцяй, що як закінчеться війна, ми вип'ємо, принаймні, десять склянок. Та босі будем бігти до вікна, в обіймах колисаючи дітей. І цей світанок Залишиться як пам'ятка журби, мов рана на вогнях кущів калини. Ми всі згадаєм як пішли сини, закривши нас. Розбивши свої спини. І кожен дім засяє мов ліхтар. Нехай горить, як наша світла воля. Най сонце вийде з-під свинцевих хмар, вкриваючи собою ті тополі, Що постраждали від немитих лап. Від тих, хто був для нас сусідом. Другом. Це просто незакінчений етап між "ні, ніколи!" та "давайте вдруге!" Пообіцяй, що зайдеш в рідний дім. Я досі пам'ятаю твої руки. Чекаю на перетині світів. Чекаю навіть серед сліз і туги. Пообіцяй, що як закінчеться війна, ми заспіваєм — недолуго, п'яно. І босі будем пити у вікна, в обіймах колисаючи світанок.
2022-10-15 10:14:13
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Kruhitka Dobro
Якщо почитати історію, то Росія ніколи не була другом для України, але то таке. Вірш не зовсім про те. Вірш про інше. В цілому мені зайшов
Відповісти
2022-10-19 21:45:23
Подобається
Настасья Агапова
@Kruhitka Dobro він був написаний в перші дні війни і ще з того часу я хотіла взяти в лапки. Але залишила так як є. Все ж, багато хто так вважав без перебільшення, але маю надію, що все це пройшло
Відповісти
2022-10-19 21:46:54
Подобається
Настасья Агапова
@Kruhitka Dobro і дякую за оцінку))
Відповісти
2022-10-19 21:47:07
Подобається
Інші вірші поета
. . . Тиша
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2577
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11446