Відчуття

Настасья Агапова

Вимкнути світло. Нехай через тишу голосно рветься падіння зірок. Вимкнути все, намагаючись двічі не скласти руки. Не збити зв'язок Між чимсь космічним, забрудненним пилом. Чимсь, що насичує попілом день. Я відчуваю як кожну годину з диму зростають судини легень. Я відчуваю як дихає пекло, як розриваються сотні планет. Наче тихенько, але так запекло, що вигинає від болю. Хребет Майже забув як тримається тіло. Що цьому світу забракло жалю. Ми безнадійні, але так сміливо кинуті сонцем. Я досі палю, Хоч розумію що дихати важко. С кожним ковтком відчуваю... Цейтно́т. Ти у мовчанні залишься, будь ласка. Ми там зустрінемось, чуєш, от-от Небо зламає світилами землю, витратить шанс на видих та вдих. Це має сенс, коли вмерти приємно. Світ мій скінчиться в колінах блідих.

2022-10-20 19:46:28

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олег Шаула

Так сумно але так майстерно 🥺

Відповісти

2022-10-20 19:47:56

1

Лео Лея

Чудовий вірш. При читанні пробуджує глибокі емоції. Та й сам виклад захоплює своєю мелодійністю і ритмічністю.💖

Відповісти

2022-10-21 02:40:35

1

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2637

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4688