Відчуття

Настасья Агапова

Вимкнути світло. Нехай через тишу голосно рветься падіння зірок. Вимкнути все, намагаючись двічі не скласти руки. Не збити зв'язок Між чимсь космічним, забрудненним пилом. Чимсь, що насичує попілом день. Я відчуваю як кожну годину з диму зростають судини легень. Я відчуваю як дихає пекло, як розриваються сотні планет. Наче тихенько, але так запекло, що вигинає від болю. Хребет Майже забув як тримається тіло. Що цьому світу забракло жалю. Ми безнадійні, але так сміливо кинуті сонцем. Я досі палю, Хоч розумію що дихати важко. С кожним ковтком відчуваю... Цейтно́т. Ти у мовчанні залишься, будь ласка. Ми там зустрінемось, чуєш, от-от Небо зламає світилами землю, витратить шанс на видих та вдих. Це має сенс, коли вмерти приємно. Світ мій скінчиться в колінах блідих.

2022-10-20 19:46:28

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олег Шаула

Так сумно але так майстерно 🥺

Відповісти

2022-10-20 19:47:56

1

Лео Лея

Чудовий вірш. При читанні пробуджує глибокі емоції. Та й сам виклад захоплює своєю мелодійністю і ритмічністю.💖

Відповісти

2022-10-21 02:40:35

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14343

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1951