...
Я закоханий в кожну мить твоїх теплих, спокійних мелодій. Розумію що, вочевидь, місце сили десь тут. На підлозі
Біля зламаних квітів дощу та шматочків пустих філіжанок, я знайду свою ніжність. Свою? Знов чекатиму того стану, коли в небі забракне зірок. Може людям набридла вічність?
А твій голос, немовби, замовк, хоча був в голові. Вже тричі
Намагався знайти його десь серед, трощених сенсом, ребер. Але ліки для хворих сердець мені випишуть лиш при потребі.
Мене вивернуть, розіб'ють, нагадають за кожен постріл, що здійснив без причин. Бруд! Твої очі без слів.Так гостро
Ріжуть квіти сакральний сенс. Знов поклич мене тихо, всує.
Ти сидиш десь між ребер. Десь. І таке в нас, нажаль, не лікують.
2022-10-25 16:50:13
6
2