«Амалія»

Після того як він вийшов я ще хвилин тридцять не могла прийти у себе. Це було просто щось. Я не те щоб кожен раз як знаходилась недалеко від хлопця починала так себе поводити, але, я не знаю… Можливо у мене овуляція, а можливо це все флюїди Курта Мать Його Гроу у моєму ліжку.

Це можна було якось вважати нещасним випадком, коли ми ще були у сні, але не тоді коли я накинулася на нього і схопила за… За такий взагалі немаленький член… І цілувала його, та я буквально ледь не згвалтувала його … Богине, за що такий сором?

Мої щоки ще довго були червоними, але щойно згадаю його сонне обличчя із розкиданим кучерявим волоссям і ці трошки перелякані очі, і губи. Ох, ці губи.

Цілуватися він точно вміє, це факт.

І сьогодні ми йдемо на побачення, сподіваюся я не така дурепа, що вважаю це побаченням, а він хоче сказати мені, що я ми не можемо бути разом, хоча я класна але проблема у ньому і тд. Зазвичай я та хто так говорить іншим, але не зараз. Зараз карма змусила мене стати на іншу сторону і прийняти ці нервування від всіх моїх колишніх із коротких стосунків, які тільки були.

Відчуття ніби мені тринадцять і я вперше наважилася поцілувати хлопчика у щоку, а він втік. Проблема, що мені не 1тринадцять і на дурість у моєму віці вже важче схилити та і не у щоку я цілувала.

Богине, він же говорив, щоб я була готова близько до обіду, а вже за десяту ранку. Якщо я не поспішу ¬¬– мені не вистачить часу на зібрання. Не важливо чи буде він зі мною рвати, чи що, а виглядати я маю чудово. Я подзвонила по відеовиклику Нані та Даяні, коли бігла чистити зуби та вмиватися.

Щойно вони під’єдналися я заволала:

— Я йду на побачення із Куртом Мать Його Гроу!

— Що-о? — Даяна, яка тільки відкрила очі, після сну закричала у відповідь, а Нана зробила губи у формі букви «О» і почала підключати навушники, явно знаходячись десь близько від батьків, багато слів ми від неї не почуємо,— Із Куртом Гроу?

— Із Мать його Куртом Гроу! Так! — я майже пригала на місці у своїй ванній кімнаті.

— Коли це ви домовились про побачення? — Даяна нахмурила брови і подивилась на мене ще досі заспаним аде хмурим поглядом. Я намочила зубну щітку та витиснула на неї трохи пасти, засовуючи її до рота, я нерозбірливо пробурчала:

— Ко-и вихо-ив і-с мое-і кі-на-и с-оод-і ра-нк-м, — я робила все, щоб це було максимально нерозбірливо.

—Чому б це йому виходити із твоєї кімнати так рано? — Вони надто добре мене знали, ні для Даяни, ні для Нани не було проблемою мене зрозуміти.

—Ну йому ж треба було повертатися додому після ночі разом… — я набрала води до рота і прополоскала рота під час крику Даяни.

— Ти переспала із Куртом Гроу?!—почулося як у кімнату Даяни хтось затопотів ногами, а потім чоловічий прокричав:

— Амалія переспала із Куртом? — Даяна витріщила очі і прокричала:

— Лаяре, закрий двері і не підслуховуй, будь ласка, – вона покала його на камеру де він у одних шортах із рушником на шиї підійшов близько до її ліжка та нахилився дуже близько, щоб бути блище до теелфону. Після її слів він закотив очі і розвернувся у іншу сторону, промичавши шось типу «океееей», затупавши ногами по підлозі він зробив вигляд, що вийшов, а потім ми почули тихий шепіт:

¬¬– Ти ж мені розкаже потім? – Даяна закотила очі і поглядом змусила його закрити двері.

– Так, він вийшов, тому я хочу знати скільки у нього? Як ми і думали чи більше?

Я намочила обличчя водою та почала наносити очищуючий засіб.

– Я не спала із ним, він просто мав у мене переночувати, а до теми Лаяра, який до тебе у одних коротеньких трусиках у кімнату заходить, ми ще поговоримо.

Нана захихотіла, прикривши усмішку рукою і поглянула вище свого телефону. Вона начепто сиділи у вітальній кімнаті, вже скромно накращена із милою зачіскою і рожевій блузці. Мабуть у них недавно закінчився сімейний сніданок.

– Щоб дізнатись який у нього, єбатися із ним не обов’язково, – Даяна засміялася, згадуючу давню історію, – Пам’ятаєш нашого однокласника на початку середньої школи? Нана, ти точно маєш пам’ятати! – Даяна розривалася від сміху здавалося вона зараз розплачеться.

Нана тихо трусилася від сміху, не прибираючи руку від обличчя. Я не розуміла про шо говорила Даяна, скоріше за все, я ще не переїхала у це місто у той рік.

– Ой, добре, я не буду це згадувати, було досить гидко. Хочу говорити про приємне, ти не відповідаєш на итання, тому я задам його тобі прямо. Який член у Курта Мать Його Гроу? Це один із Найобговорюваніший членів за час існування цього міста. Я хочу знати. – Даяна широко посміхалася заворачуючись у ковдру сильніше. Вона виглядала як щаслива дитина, якій читали казочку на ніч.

Я не хотіла уточнювати, що я там за ту секунду змогла нащупати, хоч і багато що. Та лише криво посміхнулася. Розкажу, коли знатиму більше.

– Я тобі нічого не скажу, ще не час. Я взагалі не впевнена, що це побачення, можливо він хоче сказати, що між нами нічого не буде і щоб я не липла до нього.

Даяна закотила очі і перевернулася у ліжку.

– Люба, особисто я знаю мало людей, які не захотіли б бути із тобою. І ти це знаєш.

Хоч вона говорила це так ніби знаю, та певною я не була. Курт був чимось іншим, завжди мені було до нього важко дотягнутися. Я вже мала багато недостосунків і справді могла перебирати, та ніколи не отримувала уваги Курта. Мене багато хто недолюблював, черех всі колишні недостусунки, і нові дівчата хлопців і самі хлопці. Вони всі надто сильно хотіли мене у ролі своєї дівчини, знаючи про мене лише ім’я, те що я ходжу у коротких спідницях і вигравала всі конкурси краси із молодшої школи. А ще мого колишнього – Макрофта. Але те що я колись була із ним інколи навіть відлякувало їх, їм здавалося, що він може у будь який момент заявити на мене права і набити їм пики, або що гірше. Інколи мені теж так здавалося.

Але Курт завжди був іншим. Я ніколи його не цікавила, у років п’ятнадцять, можливо досить скоро як ми переїхали сюди, я намагалася від усієї сили звернути його увагу на себе. Йму вже було сімадцять, про нього постійно шепотіли на обіді у столовій школи, як він заходив у їдальню, але він майже завжди будучи у навушниках мало коли помічав це. Він був дуже ідеальним для мене. Повна протилежність Макрофта у кожній маленькій деталі. Він привертав мій погляд де б я і з ким не була.

Я навмисно ходила із подругами у піцерію, де він працював із старшої школи і ще тоді там було багато жінок які приходили як і я, лише через нього. Будучи його сусідкою, живучи через стіну від нього я багато знала про нього. Набагато більше за інших. Розуміла звідки у нього синяки, або чому у школі він міг пропустити плавання якщо перед цим ввечері чула сварку з-за стіни.

Зазвичай у такі дні мама забирала сестру спати до себе, тому що у неї набагато тихиші, і пропонувала мені спати із ними. Та я жодного разу не погодилася. Майже завжди після сварок я чула як Курт тихо співав у кімнаті, перебираючи ноти. Я не могла ні разу розібрати слів, але мене це заспокоювало.

Я не раз засинала під його мичання з-за стіни, і це була моя маленька таємниця. Це допомагало мені навіть у найсумніші моменти мого життя, коли ніхто і не знав, що мені погано. Він теж не знав, але заспокоюючи себе – допомагав мені.

Пам’ятаю як дівчата за моїм столиком на початку старшої школи обговорювали, чому він постійно ходить у навушниках, навіть на уроках у повній тиші можна було почути тиху мелодію яка йшла із його навушниках, які лежала на його шиї. Від моменту коли Томмі випустився зі школи, Курт завжди сидів за обідом сам, тихо похитуючи головою у такт, та пишучи, щось у нотатнику. Мені завжди було дуже цікаво, шо він пише там кожен день, чому носить постійно із собою, та що жтам було такого цінного, що він завжди закривав його коли хтось підходив.

Звичку вести щоденник я взяла від нього. Я ніколи не проявляла особливого таланту до музики, але любила рисувати, спочатку це були просто ескізи, щось схоже на обличчя, і передмети які мене оточують. Потім почалися слова, я почлаа описувати, що відбулося такого цікавого на тому чи іншому малюнку, хто на ньому зображний. Та завжди боялася нарисувати Курта. Рисувала його руки на гітарі, скрипкі чи фортепіано, запам’ятовувала кожну рису, коли він виступав у школі. Рисувала руки із підносом, здавлену усмішку, завжди втомлені очі, його кучеряве волосся. Та ніколи не ціляком.

Лише одного разу з тиждень назад. І тепер боялася навіть відкривати нотатник, боячись, що хтось побачить. Він був моїм таємним захопленням. Моїм єдиним захопленням, насправді. Тому для мене було дуже важливо не налажати, та не перестаратися. Ось як у ліжку сьогодні. І у машині, коли ми їхали до Віла. Супер важливо.

Тому фраза Даяни, що мене багато хто хоче мене не порадувала. Може і багато хто, але Курту було байдуже. Так, у нього стояв, коли я його торкалася, він відповідав на поцілунки, говорив, що хоче трошки сповільнити все, можливо це був натяк на щось серйозне, але я чомусь це відчувала. Легку байдужість.

Тому я дуже хотіла, щоб сьогодні все пройшло так як треба, щоб це відчуття зникло. Тому після довгої паузи, я спробувала посміхнутися та почала розчісувати волосся, проговорюючи до дівчат:

– Допоможіть краще придумати, що мені одягнути. Я хочу виглядати супер, але не надто, щоб це було наче я занадто сильно стараюся і хочу його спокусити. Мені здається, це може його відлякати.

– Коли це ти могла когось відлякати своїм зовнішнім виглядом, сонечко?– Даяна підняла брову вгору, у її очах читалась настороженість.

– Я просто не хочу нічого зіпсувати. Він мені… приємний, думаю у нас щось може скластися.

Нана і Даяна, не зважаючи на те що ми говорили по відеозв’язку, стривожено переглянулися, але потім подивилися на мене як на нещасне кошеня, і почали допомагати обирати одяг. Нана спеціально попросила дозвіл піти у свою кімнату, щоб більш менш вільно із нами говорити.

Я знову перерила свій і мамин гардероб, все здавалося надто вульгарним, або занадто скромним. У нас із мамою досить дивий смак на одяг. Це вона привила мені любов до цікавих образів, макіяжу та зачісок. Без цього всього я наврядчи зможу почувати себе собою.

Курт говорив, що буде дощ, і може бути прохолодно. Якщо я помиляюся і він нн мав на увазі взяти його куртку, яка надійно весить у мої шафі, то буде досить ніяково. Сьогодні я намагалася зробити все, щоб виглядати не надто гламурно та перевантажена макіяжем та прикрасами, хоч мені це і подобається. Намагалась обирати досить скромні речі, але врешті це була лляна об’ємна біла сукня, яка ледь доходила до середини бедра, але за рахунок, що вона була досить широкою її важко було назвати спокусливою. Зверху вона була закрита, рукаа ж були теж об’ємні, весь акцент на ноги. А ось вони… так, вони були навіть дуже спокусливими.

Я хотіла одягнути свої улюблені сандалі, вони ідеально пасували до сукні, але не до шкіряної курточки. Тому ми з дівчатами намагалися ще хвилин двадцять вирішити, чи не буде занадто, якщо я одягну чорні берци, чи краще зупинитися на кросівках. Ми так довго вирішували, що часу на макіяж та зачуску майже не залишилося. Моя професійно набита рука у макіяжі, почала ледь не труситися, коли я рисувала стрілки. Я все більше нервувала, тому з кожним разом ставало все гірше. Я намагалася заспокоїтися, але думка, що у такий день у мене буде не ідеальний макіяж мене вбивала.

Врешті я вирішила все стерти та ще сильніше зменшити макіяж на обличчі. Тільки вії, брови та губи. І рум’яна, без них нікуди. Коли із макіяжем було покінчено на зачіску залишалося мало часу, тому я лише розпустила довге біляве волосся, після косички воно трохи було хвилясте, тому я залишила його таким і із жахом помітила що до першої одини залишилося п’ять хвилин і ледь не біжучи полетіла на перший поверх.

Я нічого не їла за сьогодні. Це було для мене не важко і я інколи так робила – не їла декілька днів, якшо хотіла скинути вагу до конкурса чи ще для чогось, але я не переживу якшо у мене забурчить у шлунку при Куртові. Тому перше, що я помітила я засунула до рота та почала жувати не відчуваючи жодного бажання їсти, та намагаючись не думати, скільки у цьому калорій і взагалі не акцентувати уваги на їжі.

Дівчата намагалися мене заспокоїти, говорячи, що все пройде добре і мені треба просто заспокоїтися і посміхнутися. Вони говорили, що на хлопців це добре діє, особливо, коли посміхаюся я.

Курт запізнювався на дві хвилини, і я сидячи на кріслі перед вхідними дверима дивилася на них і сподівалася почути хоч якийсь звук за ними. Минуло ще дві хвилини і дівчата вже почали говорити про те куди ми підемо завтра, щоб ми могли нормально обговорити надважливу тему Пеніса Курта-Мать-Його-Гроу. Даяні не терпілося, хоча Нана сміяла надто часто, коли Даяна про це говорила, тому думаю ця тема цікава взагалі всім. Особливо Лаяру. Впевнена, він вже давно підкрався і підслуховує під дверима у Даяни, він дуже таке любить.

Я тримала у руках маленьку сумочку, перебираючи ремішечок та намагалася не показувати жодного хвилювання дівчатам. Але впевнена, що всі вже все помітили. Ще трохи і я почну гризти нігті на руках. Посмізалаася дівчатам та нервово дивилася на двері. Колінка трусилася, у такт до мого нервування, а дівчата у телефоні почали говорити більше і сміятися сильніше.

Його немає вже п’ять хвилин. За вікном була помірносонячна погода і я почала розмірковувати чи не вийти мені із будинку та не почекати його за дверима. Але стрималася.

Я намагалася зберігати найменші прояви благородності перед ним, а це точно все знищить. Я намагалася відповідати на питання дівчат. Домовилися на завтрішній вечір у одну кав’ярню у центрі міста. Я кивала, погожувала і дивилася на двері.

Аж у раз я почула щось.

Рев мотоциклу. Я підскочила із крісла і підбігла до віконечка коло дверей. Дівчата затихли, бачучи зміни у моєму положенні, а потім у навушнику я почула тихий шепіт Лаяра, який мав бути Даяні:

— Ти теж почула звук мотоцикла?

Я лише тихо шепнула:

– Так, я теж чула.

А потім побачила як перед входом у мій дім зупинився красивий чорний із красними полосами мотоцикл. А на ньому сидів хлопець. Я вже по статурі зрозуміла хто це, але коли побачила що у одній руці він стискав білий, явно жіночий шолом, у мене запекли щоки.

Він встав з мотоциклу, обережно полодив білий шолом на сидіння та обома руками взявся за свій, який так і залишався у нього на голові, я мабуть не стримала короткого стогну, бо у цей момент Лаяр зашипів:

– Що там відбувається? Я нічого не бачу, Дая, посунься!

Я швидко відбилася, і повернула очі до мотоцикліста. Він якраз розправлявся із шоломом. Щойно від підняв його над головою, я була готова простогнати ще раз.

Хвостик. Він зібрав своє волосся у маленький хвостик. Боже, а чи є у цьому чоловікові, хоч щось що немі не подобається?!

Курт мав довге волосся, кучеряве і густе. Богине, я так давно мріяла зарити туди пальці. Цей хвостик ми з дівчатами обожнювали давно. На роботі він зав’язує передні прядки заді, щоб вони йому не заважали, інколи зав’язував все волосся, але саме ось цей маленький хвостик — богине, улюблене.

Він поміняв місцями шоломи і взявши у руки білий шолом, почав рухатися у сторону дверей мого будинку. Я так була шокована, що ледь не вилетіла у іншу кімнату і не почала пригати. Потрібно стриматися і не запригати перед ним. Я натягнула всю маску спокою, яку лише мала і відійшла на нормальну відстань від дверей, ніби я не чекала перед ними добрих двадцять хвилин, із них на п’ять він проштрафився, але це вже не важливо (він же із хвостиком).

Я видохнула і притиснула до гарячих щік холодні пальці. Богине, зроби так, щоб я не виглядала дурепою зараз, прошу. Та коли він постукав у двері я відрахувала п’ять секунд і намагаючись йти рівно і спокійно, та намагаючись перестати так стискати ремішок на сумочці, але просто не могла розжати пальці.

Я повільно (достатньо повільно) відчинила двері подивилася на нього знизу у верх. Боже ці голубі очі. Я загіпнотизована.

Довелося ковтнути слюну і облизати губи, щоб змусити себе відірватися від них і вичивати із себе:

— Привіт.

Він посміхнувся.

– Привіт.

Щойно я почула його голос, геть все стало дуже простим. Я посміхнулася йому у відповідь.

– Сподіваюся, ти не проти мотоциклу? – Курт підняв у своїй руці білий шолом.

Я похитала головою у сторони і посміхнувшись сильніше, протягнула руки до шолому. Але він Відсунув його далі і промовив:

– Дозволь мені.

Я вже була червона як помідор, але все що зробила це слухняно, відійшла від дверей, швидко зачинивши їх і підійшла до нього блище.

Він обережно підняв руку до мого обличчя і довгими пальцями заправив випавші локони з обличчя, після чого допоміг одягнути шолом. Секунда клаустрофобії і я вже відкрила очі щоб знову подивитися на нього. Він взяв мене за руку, щоб я не спіткнулася на сходах, і підвів до мотоцикла. Дивлячись на мене він одягнув свій чорний шолом і сів за мотоцикл, дивлячись на мене.

—Сядеш?

Богине, тільки попроси і я сяду куди захочеш.

Я закунула на плече сумку і радіючу, що вирішила обрати чорні берци перекинула ногу через сидіння і опинилася просто у нього за спиною.

Він перевірив як я сиджу і промовив повертаючи до мене обличчя.

– Тримайся за мене.

Його руки накрили мої які були на моїх голик через сукню колінах і обернули навколо його тіла. Я міцно стистла руки, притискаючись до нього сильнішею

– У тебе давно мотоцикл?

Я почула як він приснув і положив руки на кермо і завів мотоцикл, той громко заревів і вже, коли він почав рухатися, крикнув мені:

– Тільки сьогодні з’явився. Але катаюся я давно.

А потім почав швидко набирати скорість. По тілу пробігли мурашки і я ще міцніше притиснулася до нього. Богине, то ось чого буде коштувати моє побачення із Куртом Гроу? Ти забереш моє життя?

Я щільніше притиснулась до нього відчуваючи під пальцями шкіру його шкірянки. Це схожа на ту що я забрала у нього, але старіша, на вигляд та на дотик вона грубіша та пошарпаніша. Під нею відчувалося гаряче тверде тіло. Я зробила глибокий вдих, намагаючись стримати крик, який був не далеко від того щоб стриматися.

Я боюся скорості. Боюся сильно, але Курту про це не сказала. Це мотоцикл, що ще можна від нього очікувати. Тим паче він витискав небагато, блисько вісімдесяти і рухалися ми у сторону за містом, але це взагалі не заспокоювало мене.

Я міцно стиснула очі і намагался не дивитися на дорогу та максимально відкремитися від всього, окрім його та мого тіла. Його серцебиття, яке шалено колотало, моє, яке калатало не менше, його тепло і запах. Частини тіла де ми притиснуті один до одного. Моя сукня розвивається на вітрі, і мабуть багато хто з охочих прохожих міг побачити там немало чого, але я не могла відірвати руки від нього, щоб поправити її.

Намагалася думати про те, що нічого не станеться, зараз ми швидко доїдемо і я зроблю вид, що мені сподобалося, а потім якось підлаштую так, щоб ми їхали повільно, або знову спробую не думати про це.

Але ми почали знижувати швидкість набагато раніше, навіть ніж я уявляла. Зупинилися вже за містом, наш будинок знаходиться на окраїні, тому тут куди не підеш буде квітуче поле, а в далі ліс і річка. Курт повністю зупинив мотоцикл, зняв шолом і уважно подивився на мене. Спокійно запитавши:

– Ти боїшся їздити?

Я відверто була шокована, що він так швидко це помітив. Навіть Даяна, яка підвозила мене із старшої школи на своїй машині кожен день, дізналася про це взагалі не одразу.

– Що? Ні, все добре. Чому ти так вирішив?

– Та ти тремтиш, – він вказав мої руки і коліна, які і справді помітно тремтіли, але я незвертала на це уваги до цього.

– Це від адреналіну, мені пдобається, справді, – я не могла сказати чому так заперечувала це, можливо боялася, що це не пафосно боятися швидкості, або не хотіла залишати себе без його дотиків так надовго.

– Ти так притискалася до мене, що у мене захрустіли ребра. Мені взагалі здалося, що ти не піднімала навіть очі на дорогу, можливо і не дихала, – Курт підійшов блище і уважно подивився на мене, коли я зняла шолом. Не зручно спілкуватися із ним, коли він без нього, а я у ньому.

Його долоні накрилим мої і він знову важно і із турботою поглянув на мене.

– Якщо тобі не подобається, я буду їхати повільніше, це нічого не змінить для мене, а тобі точно буде приємніше, – я почала набирати повітря, щоб знову сказати, що все подобається, але він сказав: Якщо хочеш, можемо кинути мотоцикл і підемо пішки. Тільки це буде далекувато, попереджую одразу.

Його волосся на сонці віддавало золотим блиском, а вітер перекинув декілька його прядок на очі. Далекувато… Цікаво куди ми їдемо. Серце продовжувало колотати, його долони стискали мої. Я подивилася на мотоцикл.

Він виглядає важким, а залишити його тут, якщо ми підемо пішки, це буде неправильно…

—Якщо повільно то буде добре… — він посміхнувся і нахилився до мого обличчя блище.

– Говоритимеш, коли буде швидко, – і у цей момент його губи доторкнулися до мого чола, ніжно цілуючи.

Це вдруге як він поцілував мене у чоло. Мої щоки запекли не менше ніж сьогодні зранку. Але тоді поцілунки були не там. Я закусила губу і коли він трошки відійшов, щоб сісти на мотоцикл, я швидко оягнула шолом, щоб він не помітив як я розчервонілася.

Курт поставив мотоцикл у вертикальне положення, І подав мені руку, щоб я могла легше сісти.

– Тільки давай, трохи поправимо дещо, – Він повернувся, утримуючи вагу мотциклу на ногах та обережно взявши края моєї сукні затиснув їх під моїми ногами, – Так краще.

Я посміхнула ще сильніше, але йому цього не було видно. Він помічає ледь не все. Курт одягнув шолом і вже, коли заводив мотоцик, перекрикував його:

– Коли буде швидко, хлопай мене по грудях, це буде наш із тобою знак, – Він підморгув мені, а потім прикрив верхню частину свого шолому і я міцно притиснулась до нього.

Залишок шляху я не відчувала страху. Він їхав впевнешо і помірно швидко, контролюючи ситуації, інколи одна з його долонь піднімалась із руля та стискала мої руки, перепитуючи чи мене все влаштовує, або поправляв юбку, яка інколи піднімалася від вітру.

Зараз у мене був час насолодитися його близкістю, не намагаючись нігнорувати швидкість і переконувати себе, що це скоро закінчиться. Я стискала його зі спини своїми ногами, мої руки були притиснуті до його торсу, а мої груди до його спини. Мурахи на моїй шкірі не затихали, а тіло хотіло стискати його сильніше, та одразу, коли я подумал,а що можна було б притсинутися до нього сильніше, він повернув кермо і ми почали їхати грунтовою дорогою.

Незручною, нерівною, грунтовою дорогою. Я почала підпригувати від маленьких ямок і інколи вскрикувала, коли відчувала, що підпригую височенько.

– Притиснись щільніше до мене, – Курт однією рукою доторкнувся до мого коліна і підгнув ще сильніше до свого тіла, – Тут неприємна частина.

Я не жалілася, якщо на моїй дупі і будуть синяки після цього побачення – із Куртом Мать Його Гроу – я проти не буду. Воно того вартує.

Через декілька хвилин ми почали їхати через ліс, пробираючись у найгустріші частини, але Курт знову повернув по маленькій стежинці і ми виїхали на поле. Ми зупинилися просто по серед поля, він заглушив мотор і поставив надійно мотоцикл.

Він перший зліз із нього і подав мені руку, щоб мені було легше злізти. Мої ноги одразу відчули як висока трава залоскотала мої голі коліна. Я зняла шолом і у цю мить вітер закрутив моє волосся.

Я не могла повірити своїм очам.