Підійшовши достатньо близько, вона протягнула мою курточку і роздратовано сказала:

— Ти забув її у машині, мабуть, був зайняти перепискою, — вона майже кинула у мене куртку і не очікуючи відповіді швидко, але з такою ж грацією, пішла у будинок зі своїми друзями.

Дивлячись їй у слід, Сем просвистів.

— Макрофт йобаний чмошник, — він не відводив погляду від її заду, як і кожен хлопець, який стояв ззаду неї, — Як тільки можна було просрати її. Кончений.

Я не знав хто такий Макрофт. Точніше, я часто чув це прізвище, найбільше від Сема, найбільше тільки погане, але знайомим із ним не був. Із Семом ми знайомі не так вже і давно, у нашій групі він трошки більше року. А зустріли, коли шукали бас гітариста.

Не міг би сказати, що йому це дуже потрібно, але він грав як бог. Здебільшого, група для нього була більше розвагою. Але він все ще грав як бог і приходив на всі репетиції, які ми назначали, навіть якщо йому доводилося повзти до нас одразу після якоїсь вечірки.

Але, що я точно розумів про Макрофта — якшо Сем так часто каже, що він гавнюк, то на це є свої причини. Десь він насрав особисто Сему.

— Але, об’єктивно, без нього їй краще ніж із ним, — він все ще дивився їй на дупу, але його п’яний погляд змінився на щось більш сумне, — Боже, шо у них за пиздець там відбувався. Добре, що її батько вмішався. Макрофту тоді просто голову відірвало через Амі.

Мені було цікаво, дізнатися більше, але Сем так все закручував, що мені здалося, він не бажає розвинути цю тему. Колись він промовився, що вони давно знайомі із нею, але цю тему не розвивав, теж саме я бачив і від Малі. Всі погляди якими вона його обдарювала можна було назвати: «Не здивована».

Закінчивши цю фразу, Сем почав намагатися піднятися із місця. Я підхватив його під лікоть, коли він знову почав падати та підняв його телефон із землі.

— Ти дійсно плануєш залишитися? — він хитаючись вів мене у будинок, тримаючись за моє плече.

— Я нашо взагалі, по твоєму, сюди прийшов?— він був досить роздратований, але коли я перепитав його, що він має на увазі, він знову ледь не перечепився і змінив тему.

— Он до тих хлопців краще не підходити, — вказав він на групу хлопців, щойно ми зайшли до будинку. Вони виглядали як футболісти і мали на собі однакові футболки — я хотів із ними подружитися, але чомусь не вийшло…

— А он до того, — він тикнув у натовп, — Той шо у шапці посеред літа, — тепер я помітив хлопця із рижою бородою і фіолетовою шапкою, — До нього теж краще не підходь. Він продає якусь хуйню, мабуть снодійне, а я ще думав чого так дешево…

Семмі ледь говорив, і остання його фраза звучала, наче була тягарем для нього. Ми проходили поміж великої купи людей. Очима я все ще шукав Малю, але у цій кімнаті її не було. Сем потягнув мене у сторону дивану і одразу улігся на ньому, займаючи майже все вільне місце, чим викликав бажання інших піднятися із цього ж дивану і відійти подалі.

Я також усівся на дивані і відкинув голову на спинку. Незважаючи на гучну музику і галас, мені знову сильно захотілося спати, у цьому мене міг підтримати Сем, який, щойно його голова торкнулася дивану, закрив очі і заснув.

Мій мозок вирішив, що було б непогано закрити очі і дати їм трохи відпочити, і щойно я це зробив, то одразу відключився.

Навряд чи я спав довго, мої м’язи навіть не встигли затекти, як почув жіночий голос коло мого вуха:

— Ви хлопці, розважаєтеся? — я різко відкрив очі і подивився хто до мене говорив. Це була та сама рижа подруга Малі, якшо не помилявся, її звали Даяна. Вона була одягнула у блискучу коротеньку червону сукню на тоненьких бретелях, волосся було розпушене, і у неї на обличчі з’явився макіяж. Я був просто впевнений, що, коли ми сиділи у машині, на ній його не було.

Вона присіла недалеко від мене, на диван, закинувши одну ногу на стіл, не боючись, що щось може бути видно іншим. Я оглянувся і помітив виходячу із дверей Малю, яка намагалася знайти подругу.

Доки вона шукала її, Даяна тихо прошепотіла мені на вухо:

— То що між вами із Малею? — я повернув голову у її сторону і наші обличчя були дуже близько один до одного. Мої брови піднялися у знак запитання, у той час як її були кокетливо зігнуті, а дивилася вона із цікавістю, але я бачив, що вона була ще і роздратована.

— Я не розумію, про що ти…— вона не дала мені договорити і посміхаючись сказала:

— О так. Звісно не розумієш, а ще мабуть думаєш, що я не бачила, що відбувалося на задніх сидіннях моєї машини. І звісно не бачила, яка Маля вийшла зла. Ти або говориш, що між вами, або я дуже розізлюся.

Її погляд був серйозним, коли вона це говорила, з кожною секундою вона здавалася всезлішою. Очі зіщурені, а червоні губи зжаті у тонку лінію. Здавалося, що вона хотіла мене з’їсти.

— Слухай, я не думаю, що… — я знову не встиг договорити, ба на цей раз мене перервала вже Маля, яка знайшла подругу і досить нервово дивилася на неї. За її спиною стояла Нана. Вони стояли за спинкою дивана і коли Маля запитала Даяну, вона обережно доторкнулася до її руки.

—Даяна, ти хотіла познайомити мене із хазяїном цього будинку,— обличчя Даяни повернулося до Малі та прийняло більш приємний вигляд, — То де ж він?

Губи Даяни прийняли вираз широкої усмішки, повернула голову у бік і відхилилася від мене. Рукою вона погладила долоню Малі і сказала:

— Люба, він скоро підійде, я вже бачила його у будинку, — вона похлопала по дивану зі своєї сторони, — Сідай поки до мене.

Маля розвернулася на каблуках і сіла поряд із нею, навіть не дивлячись у мою сторону. Нані не вмістилася на дивані, тому сіла на велике крісло, яке стояло блище до сторони Сема. Він все ще спав, прижавши під обличчя долоні, і не зважав на весь той шум.

— Даяна, ти не забула про …? — Маля прошепотіла, щось у вухо Даяні. Губи дівчини прийняли вигляд круга.

— О, так. Вони у машині. Тільки от… — її очі забігали по кімнаті, і коли когось побачили, вона махнула головою, звучи їх.

Я перевів погляд туди, до нас йшли хлопці із якими ми приїхали. Лаяр та Шон. Вони підійшли до спинки дивану і Даяна притягнула світловолосого до себе, говорячи йому просто у вухо. Коли між ними з’явилося місце, вона повторила:

— У багажнику, зрозумів? — Даяна протягнула руку до своєї сумочки, по дістала звідти ключі.

— Ага, кидай, — вона кинула Лаяру ключі від машини, коли він був вже близько до дверей. За ним йшов Шон.

Я нічого не зрозумів, але мені було майже все одно. Мій телефон знову завібрував у кишені і я увімкнув його. Л-зі із телефону Теда надіслала фото як він заснув просто за столом, тримаючи у руці кусок над’їденої піци.

Нам всім було шкода Теда. Ординатура його замучила, а постійні сварки із головною медсестрею довели до того, що йому досить часто припадали нічні зміни. Він сто відсотків спав менше за мене, але ніколи не жаліється на це. Незважаючи на це, він навіть знаходить час на групу, окремо друзів, свою неймовірну дівчину та допомогу мамі. Я його обожнював за все, що він робив для мене.

Він був старший від мене на три роки, а від Сема на всі чотири. Тому іноді він і справді говорив як дід. Але любимий нами дід.

Я посміявся із фото Теда і увімкнув камеру на телефоні, щоб відправити Л-зі спляче Семове обличчя, коли він привідкрив губи і був схожий на сплячого малятка. Тільки це малятко було п’яне і не тільки п’яне.

Л-зі записала голосове, що він схожий на дитину із реклами памперсів і пирснув від сміху, коли вона надіслала фото маля у памперсі із прифотошопленим на скору руку обличчям Сема.

Я тихо сміявся, коли відчув на собі погляд. Це була Маля і Даяна. Я їх дратував. Але Даяну мабуть сильніше.

Лаяр і Шон прийшли із червоним рюкзаком. Лаяр обережно положив його коло ніг Даяни. Він вложив ключі від машини у її долоню і я помітив як вона обережно погладила його руку.

Даяна нахилилася до пустих рожевих стаканчиків для напоїв які стояли на столі перед нами і почала розстібати рюкзак. Звідти вона дістала пляшку Джека Деніелса, обернену у пупирчасну плівку, у якій точно було не віскі.

— Моя фірмова малинова наливка, — Даяна подала стаканчики Лаяру і дивилася як він розливав наливку, — Я її ще не пробувала, але думаю, що вона вийшла не гірша за ту яка була у мене на Дні народженні.

— Тримай, — Лаяр подавав наповнені стаканчики дівчатам, — Ти казала, що візьмеш ще самогон.

— Так, він також тут, — Даяна обережно пхнула рюкзак ногою, взутою у довгі чорні каблуки. Лаяр повільно нахилився і почав перебирати пляшки, нарешті витягнувши потрібну.

Він наливав собі і Шону, а потім перевів погляд на мене.

— Ти будеш?— він вказав на пляшку самогону.

Я не був сильним фанатом алкоголю, знову ж таки, рокер з мене такий собі у цьому плані, але я побачив як на мене перевела свій зацікавлений погляд Маля і чомусь погодився. Лаяр подав мені рожевий стаканчик і через відсутність вільного місця, всівся просто на підлогу, між мною та Даяною. Можливо, він таким чином відсунув її подалі від мене. Шон вчинив так само і впав недалеко від крісла у якому тихо сиділа Нана.

Компанія почала переговорюватися, вони обговорювали вступ у університети, минуле День народження Даяни і те як якийсь хлопець проспорив та голий бігав у лісі, коло якого вони були, цілу годину. Я перевів погляд на Малю.

Вона була засмучена і тільки інколи сумно посміхалася на жарти. Ми вже допивали пляшку самогону, коли до нас доєднався хазяїн будинку у якому ми були. Він підійшов зі спини і нахилився між Даяною та Амалією і досить голосно сказав:

— Нарешті ви прийшли! — дівчата синхронно дьоргнулися коли почули гучний голос так близько від себе. Це був дебелий хлопець із темним волоссям, у руках він тримав, також рожевий стаканчик, а на обличчі вже була широка посмішка.

— Віле, — вона закричала це а потім розвернулася і з широкою посмішкою, тримаючи стаканчик із наливкою у руці, піднялася на колінах на диван та обійняла його. Шон навіть не підняв погляд. — Нарешті ти прийшов! Не можу дочекатися, щоб не познайомити тебе із Мал…— Даяна подавилася повітрям, і кашляючи продовжила, — Малиновою наливкою, нам з дівчатами дуже подобається. Я сама готувала!

Віл зіхмурив брови у знак нерозуміння, а Даяна швидко перевела тему, розвернувшись і почавши вказувати по черзі на її друзів та на мене.

— Віле, це у нас Нана, Шон, Лаяр, Курт, чарівна я, та не менш чарівна Амалія, — її голос був дуже нервовим і вона робила акцент на Малю, і навіть вказала на неї руками. Маля привітно скромно посміхнулася і зробила невеликий ковток напою.

— Приємно познайомитися, хоча мені здається, що я був знайомий із деким, — він без перестану дивився на Малю. Вона ніби не помічала і просто пила свою наливку. і лише через мить затягнутої паузи вона почала оглядуватися і зрозумівши, що всі дивляться на неї, вона підняла погляд на Віла.

Вона прикусила нижню губу і зіщурила очі, намагаючись згадати його:

—Вибач, я не впевнена, що бачила тебе раніше, — вона дивилася на нього із вибаченням.

— О, — він підняв руки перед собою, ніби обороняючись, — Ні-ні, ти не бачила моє обличчя, скоріше за все. По правді кажучи, ти не дала мені шансу бо надто швидко втекла тоді.

Маля продовжувала дивитися на нього не розуміючи, що тут відбувається, але ще більш спантеличеною була Даяна. Вона все ще стояла на колінах і її губи формою нагадували букву «О».

— Нічого, що ти не пам’ятаєш, — він почав обходити диван, щоб сісти на нього,—Думаю у нас буде час познайомитися, — він хитро посміхнувся їй і я міг присягнути, що він подивився на її тіло не менше чотирьох разів. Я знав цей погляд, тому що сам був таким.

Але зараз хотілося перерізати горлянку вже не собі, а цьому Вілу. Я швидко випив ще один стакан самогонки. Він підійшов до моєї сторони і майже сів, як помітив все ще спящого там Сема.

—Боги, я ледь не сів на нього,— він тримався за спинку дивану. Усього у декількох сантиметрах від його дупи був Сем. Я встиг забути про нього, — Хто це?

Я пхнув Сема рукою у плече, коли Віл піднявся, і спробував його розбудити. Неочікувано для мене, він почав відбиватися і вибив мій стакан із алкоголем, який мені знову, щойно наповнив Лаяр. Самогон розлився просто на обличчя Сема.

— Йоб твою мать, — гітарист швидко підвівся і почав руками розтирати з обличчя напій. Я, без зайвих емоцій, підняв стаканчик, який лежав на животі Сема і подав його Лаяру, щоб він знову наповнив його. Той без запитань налив мені ще, — Ось це добрий ранок.

Він піднявся і струсив із білого волосся каплі алкоголю. Його біла розстібнута сорочка також була обмочена, але він лише пригладив її долонями. На мить він принюхався і підніс руку, до носа.

— О, алкоголь, — він перевів погляд на мій стаканчик і вихватив його із моєї долоні, за раз випивши його. Лаяр передав мені через мить новий стаканчик.

Дівчата переводили погляд з однієї на іншу і врешті вони у трьох піднялися і Даяна оголосила, що вони підуть освіжати макіяж і пішли у сторону туалету, ми провели їх поглядом і коли за ними зачинилися двері, Лаяр і Шон піднялися і сіли на їхні місця.

— То чим ви займаєтися, хлопці? — Віл сів на крісло і перевів на нас всіх погляд.

— Я допомагаю батькові, — протягнув Шон, на якому Віл зупинив свій погляд,— У нього гаражна справа — ремонтує машини. Але не думаю, що це на довго, я подав документи у різні вузи, думаю у мене є шанс.

Я побачив як у очах Віла з’явилася насмішка, коли Шон про це говорив, Але він швидко заховав це і поправляючи комір чорної сорочки сказав:

—Так, звісно, — він зробив ковток напою, який приніс із собою, — Як щодо тебе?

— Мало що планую. Якшо вступлю у ВУЗ, то буде непогано, але я більше маю надії на творчі здібності. Мене можуть прийняти у одну команду, але для цього мені ще потрібно вговорити мою партнерку. Якщо ми будемо подавати заяву разом, то шансів більше… — його погляд був досить сумний, і він дивився у стіну, майже не моргаючи.

— Даяна, правильно? — Віл уважно вдивлявся у обличчя Лаяра, той перевів на нього погляд,— Твоя партнерка по танцю Даяна?

— Так, — Лаяр уважно дивився на нього, — Звідки тобі відомо?

Віл знову підняв руки, ніби обороняючись і з посмішкою повідомив:

—Нічого такого, просто підписаний на її Instagram, — погляд Лаяра трохи пом’якшав, — А ще, ми з Даяною були у одній групі по танцю, ще дітьми. Але швидко зрозумів, що це не моє. — він говорив повільно і не припиняв посміхатися,— А ще я бачив тебе з нею на її Дні народженні.

— Щось я тебе не пам’ятаю, — Лаяр не всміхнувся йому, але очі вже не були такими прижмуреними.

— Звісно не пам’ятаєш,— він зневажливо всміхнувся йому,— Я приїхав уже коли всі були п’яними і пробув там не довго. Да і якби я мав у руках таку дівчину як Даяна, я б теж не звертав на інших увагу, — Віл підморгнув йому і знову зробив ковток, і вже із хтивою посмішкою подивився на мене і сказав, — Хоча не можу скаржитися, у той час у моїх руках була Амалія.

Я знову зробив ковток, майже синхронно із Лаяром і Семом. Віл все ще зневажливо дивився на нас.

— А ти чим займаєшся? Вас двох я не бачив на Дні народження, — він вказав на мене і Семмі.

— Працюю, граю, нічого особливого, — я спокійно дивився йому у очі.

— Граєш? У карти чи у щось інше?— його розважила ця фраза.

— Рок граю, на гітарі.

— О, рок граєш, — він протягнув, і знову зухвало посміхнувся, — І які успіхи?

Я відчував як почала по трохи закіпати злість. Всі його питання і фрази, були нормальними, окрім його насмішливого тона голосу і ці постійні посмішки. Вони неймовірно дратували.

— Все добре, — я повільно сказав це, дивлячись у його очі.

— Правда? Я чув від вас пішов соліст, — Віл знову посміхнувся і підняв очі догори,— Як же його там звати, — він похитував свій пластмасовий стаканчик, наче був бук кришталевий бокал із віскі, роблячи вигляд, що не може згадати,— Точно! Алонзо Менічерч.

— Таки ти, виявляється, обізнаний, — я намагався стримувати свою долоню не стискати стаканчик надто сильно, щоб не видавати свою злість, але правим плечем відчував присутність Сема, який був не у кращому стані,— Що ще скажеш?

— Ну,— Віл знову зробив паузу ніби намагаючись пригадати, — Кажуть, що Алонзо зараз у «Крихких мерців», одразу отримав позицію головного соліста, — його тонкі губи були зжаті у легкій посмішці, він насолоджувався цією ситуацією, — Говорять, що вони давно його переманили до себе. Може десь із півроку назад.

— Ого як цікаво, — я нахилився у його сторону сильніше і також почав посміхатися, але мабуть це більше був оскал, — І звідки ж тобі відомо це все?

Віл загадково посміхнувся і нахилив голову у бік.

— Багато знайомих, — чим більше я на нього дивився тим більше мені хотілося його вдарити, — Але це все, я чув просто із вуст Маркуса, головного у Мерців. Після їхнього виступу вчора у клубі «Гіркота», — він розтягував слова і, сука, таки насолоджувався.

Я хотів би вже зірватися із місця і розбити його надмірну посмійшку, але почув голосний сміх справа від себе. Я повернув обличчя і побачив Сема, який не міг заспокоїтися від сильного напливу сміху.

— Ой, блять, — він зробив ковток повітря, а потім ледь зупинивши сміх продовжив, — Алонзо ще той пиздун, — Віл поглянув на нього,— Слухай, якщо тобі справді цікава ситуація нашої групи, то тобі краще буде прийти на наш виступ у тій же «Гіркоті», за два тижня. Алонзо йобаний придурок, якщо вважає, що ми не помічали його постійних різких відмін і терпіли б його тоненький голосок, — Сем відверто ржав із Віла, навіть не приховував зневаги.

— Ми давно знайшли йому заміну, — він розвів руки у сторони, — Нам просто не хотілося ображати Алонзо, — Сем дуже широко посміхнувся, — Він такий ранимий, особливо коли йому кажуть правду про його голосок.

Вілова посмішка стухла, і тепер він дещо розлютовано дивився на Сема.

— Ти взагалі хто такий?— Віл зіхмурив брови.

— Я?— Семмі оглянувся, ніби не розуміючи, що питання до нього, — Виходить твої знайомі не такі обізнані, що не розповіли тобі про басиста «Patience». — він підморгнув Вілу, — Мене звати Самуель Елвіс Голдрен, а якщо, ти такий фанат нашої групи — приходь у Гіркоту, обіцяю тобі неймовірний перформанс.

Віл відвів погляд у сторону, намагаючись придумати наступний удар, але у цей же момент двері відчинилися і поміж іншого народу, які уже також почали помічати чорну злісну атмосферу навколо нас, заніяковіло стояли коло дивану дівчата.

Даяна запитуючи поглядом подивилася на Лаяра, він просто махнув рукою і знову налив собі випити і одразу ж спутошив стаканчик. І правильно, немає про що тут говорити.

Все ще не розуміючи, що відбувається, дівчата почали розсідатися на диван. Шон зліз на підлогу, пропонуючи своє місце Нані, а уже дещо п’яний Лаяр, потягнув на себе Даяну, і вона із писком впала на його коліна. Не сказав би, що її задоволена посмішка, говорила, що вона проти. Амалії залишилося місце тільки між мною і Семом, який тепер сидів на широкому бильці дивана.

Віл спостерігав за Малею із поглядом мисливця, який полює на оленя. Але мені все ще дуже хотілося дати йому по зухвалій пиці. Злість не полишала мене так просто цей раз. Я багато чув різної хуйні від власного батька. Але від якогось взагалі не відомого мені хуєсоса, який явно знав про мене більше, ніж я про нього, це було щось цікаве.

Я забув, що тримав у руці стаканчик і під силою злість він тепер був зім’ятий, помітив я це лише коли Маля торкнулася обережно мого плеча пальцями і тихо запитала:

— Все у нормі?

Я поглянув на її красиві бентежливі очі, довкола яких були нарисовані зорі і місяць, а потім поглянув на її темно червоні губи. Вона знову заспокоїла мене одним реченням і одним дотиком. Я не знав як вона це робить, але нарешті видихнув останню хвилю злості і ледь помітно кивнув їй.

Маля легко посміхнулася і повільно відвернулася від мого обличчя. Ми знову сиділи тісно один до одного, але, на жаль чи на щастя, не так як у машині. Лаяр тепер був зайнятий насолодженням обіймами із Даяною, і я перейняв його роль розливайла. Змінив собі стаканчик і налив у нього самогон.

Я мабуть уже близько підійшов до свого кордону алконорми, тому вирішив поки що пригальмувати із питтям. Віл спостерігав за нами, легко посміхаючись, я намагався не дивитися на нього, бо з кожним поглядом мені хотілося все сильніше вдарити його.

— Пропоную гру!— Віл хлопнув у долоні і голосно це сказав, — Нічого такого, просто, щоб розслабитися і повеселішати. Хто за?

— Які правила?— деякі, явно зануджені гості Віла, які не були у нашому крузі спілкування, викрикнув питання.

— Все максимально легко. Крутимо пляшку, на кого вона вкаже п’є свій алкоголь і тягне карточку, у якій буде дія яку він має зробити, — він розвів руками у сторони, ніби нічого важкого, — Тільки дії будуть цікаві, тому тим кому немає вісімнадцяти років — не грають.

Деякі із тих хто підійшов блище до дивану, роздратовано видихнули після цієї фрази і відійшли.

— Я так розумію, всі хто тут повнолітні і будуть грати?— Віл поглянув на усіх новеньких, які тут зібралися. Я не мав великого бажання грати, але помітив, що Маля не рухається, тому вирішив залишитися.

До Віла підійшов якийсь хлопець і всучив йому у руки пусту бутилку і карточки у яких уже були написані завдання.

«Через деякий час»

Людей було багато, тому на мене ніразу не попало горло пляшки, чого не скажеш про Сема, який уже три рази виконував завдання. Вони були не те що б дуже складними чи щось типу такого, мені взагалі здавалося, що для Сема вони нудні, він таке і у повсякденні робить часто.

Йому попадали завдання дуже дитячі, типу роздати весь свій одяг, окрім трусів людям, які сиділи по праву сторону від нього, тому зараз він сидів тільки у чорних боксерах, випити будь-які чотири напої які запропонує йому людина напроти нього. Нащастя, це була якась дівчина, а не Віл, що був майже напроти нього, і вона не давала йому чогось гидкого, але враховуючи наскільки Сем п’яний і був до того, це йому точно не допомогло відчувати себе краще.

І ось останнє завдання було: «Пропустити хід і передати право тягнути завдання людині, яка сиділа зліва від тебе». Він оголосив це завдання і беземоційно але дуже п’яно передав людині, яка сиділа від нього зліва наступне завдання.

Зліва від нього сиділа Амалія, яка як і я, до того не отримувала жодних завдань. Всю гру вона спокійно пила наливку, іноді дивлячись на Даяну та Лаяра, які просто насолоджувалися обіймами один одного і подивлялася на телефон, відповідаючи на повідомлення.

Коли дія перейшла до неї, Маля знову була у телефоні і зовсім не очікувала, коли Сем легко торкнувся її плеча, передаючи записку із завданням.

Амалія зіхмурила лоба і прочитала знову завдання, а потім зробила ковток свого напою, як і казалаи правила гри, і потягнулася за новою карточкою. Її брови піднімалисі із кожним прочитаним словом, я відхилився назад, щоб прочитати завдання за її плечем.

Читаючи це у мене також почали підійматися брови. Я трохи закашлявся, і відхилився від її плеча, коли вона почала читати у голос.

— «Обмін хтивками! Людина, що витягнула це завдання повинна обмінятися інтимними фотографіями із людиною, що сидить зліва від неї.», — Маля закінчила читати і перевела погляд у ліво, де сидів я, — Завдання приймаю, ми відійдемо, а ви крутіть далі.

Маля все ще дивилася на мене, а потім підійнялася і головою вказала, що ю я також піднявся. Я залпом випив самогон і піднявся. У цей же момент я почув улюлюкання людей у колі і злий погляд Віла. Відходячи я мельком подивився на нього.

Ноздрі Віла роздувалися як у бика, ще трохи і піде пар. Я нахилив голову у бік і посміхнувся йому, так само як і він нам, близько години назад, а потім перевів погляд на тонку, вишукану, обтягнуту мереживом, спину Амалії, яка йшла передімною.

Ми підійшли до туалету і вона зайшла туди, звучи і мене. Щойно двері закрилися, я сказав:

— Ти не має це робити, якшо не хочеш. Я все чудово розумію і скажу, що ти все скинула, — вона дививлася ан мене знизу і захитала головою.

— Ні, Курте, я витягнула завдання і такі правила, я скину тобі фотку, просто не хотіла б, щоб її хтось міг побачити, тому ми зробимо їх і вітравимо вже тут. Одна справа, коли твоя хтивка у одного хлопця, інша коли її бачили всі.

Я слухав і уу голові у мене крутилося зовсім інше. Вона могла все ж таки грати неповнолітньою, лише прикидуючись, тому я мав запитати, раз і на завжди.

— Почекай, а ти правда повнолітня?

Вона підняла одну брову і навіть обурливо поглянула на мене.

— Курте, я молодша від тебе на два роки. Мені дев’ятнадцять років. — Вона поглянула на мене,— Мені показати документи?

Я не відповів ні, тому вона образливо видихнула повітря, пхнула мене і вийшла із туалету. Я подумав, що вона пішла на завжди, але вона повернула за хвилину тримаючи у руках свою сумочку.

Вона зачинила двері і почала шукати ритися у сумочці. Нарешті вона простягнула мені її водійське посвідчення, у якому було вказано її рік народження. Так, їй дійсно дев’ятнадцять років. І що я помітив ще схоже, я був старше від неї на два роки, та рівно один місяць.

Я простягнув їй її права і відчув себе справжнім довбнем. Я дійсно прибрав її руки у машині. Я дійсно зробив це.

Вона подивилася на мене, якось по дивному, а потім сказала:

— Тепер я хочу задавати питання,— Вона поправила вибивше пасмо волосся і заправила його за вухо, — У тебе є дівчина?

— Що? — я округлив очі.

— Ти спілкувався із якоюсь дівчиною у машині, вона пропонувала приїхати до неї, бо її мама не вдома і ти переписувався із нею уже тут, то ж я і задаю питання. Не хотілося, щоб я відправляла таке фото, зайнятому хлопцю.

Я нахилив голову, а потім підняв і засміявся.

— Ось чому ти так позлішала у машині. Ні, у мене немає дівчини. Я переписувався із подругою, вона зустрічається із Томмі, ти його мабуть знаєш, — Я дістав телефон і відгортав переписку до потрібного моменту, — Мені зараз немає де ночувати, і написав Томмі із питанням чи можу побути у нього, а відповіла мені Л-зі, — я показав телефон Малі,— Вони разом уже років десять, тому вона називає його матір, мамою, — Амалія пройшлася очима по переписці і дійшла до моменту, де Л-зі надіслала фото сплячого Томмі і відео як вона сміється.

Маля віддала мені тефон і скромно посміхнулася темночервоними губами.

— Я сказав, що не хочу їм заважати і тому я безпритульній на цю ніч, або якшо ми з Вілом не перегрезимо горлянки до того моменту як не почне світати, то побуду тут, — я був п’яним і лише потім зрозумів, що хотів залиши другу частину речення у голові. Маля занепокоєно поглянула на мене, — Не бери у голову, ми просто не поладили.

Вона кивнула, і через паузу задала ще одне питання:

— Ти не дозволив мені торкати тебе у машині, тому що думав, що я неповнолітня?— Маля запитала це намагаючись дивитися мені у очі, і не давши відразу відповісти продовжила казати далі,— Бо, я відчувала, що це подобалося не тільки мені, — я міг би поклястися, що вона трохи почервоніла, і що тримала погляд на моїх очах, щоб не дозволити їм бігати зі сторони у сторону.

Я видихнув повітря і широко але пиздець сором’язливо посміхався. Було дуже ніяково говорити про це. Я підняв обличчя до гори, щоб не бачити її найгарніші з усіх очі і сміючись сказав:

— Так, саме через це.

Моя голова впала на плечі і я знову поглянув на її обличчя, вона, вся червона, посміхалася закусивши губу і відвела очі у сторону.

— Добре, що тепер ти знаєш скільки мені років, Курте,— Вона похлопала мене по плечі, — А тепер, якщо питан більше немає, я б хотіла зайнятися завданням, — вона вказала на двері.

Я вже розвернувся, коли вона зупинила мене.

— Ще дещо, — вона торкнулася моїх плеч і посміхнулася дивлячись кудись у іншу сторону, — Залиш мені свою курточку.

Я вийшов із кімнати, все ще посміхаючись і вже без куртки, обперся спиною на двері. На мене дивилася наша компанія і я намагався стримати дурну посмішку але виходило надто погано тому мені залишалося лише нахилити підборіддя так низько, щоб ніхто її не бачив.

Сему знову випало якесь завдання і він, все ще у одних трусах, лежав на підлозі обмазаний збити вершками. Він помахав мені, коли помітив мене.

Маля вийшла за декілька хвилин, прижимаючи свій телефон екраном до грудей, щоб ніхто, навіть через вимкнений екран не зміг побачити. Коли я заходив у ванну кімнату, Маля прошепотіла недалеко від мого вуха, що курточку вона залишила там.

Я зрозумів її і зачинивши двері одразу зкинув футболку і накинув на голе тіло свою кожану курточку. Я мав підкачене тіло, впевнений, що всі, зто працюють у схожому ритмі, мають підкачане тіло.

Я зробив декілька фото і пролистав їх. За мить я почав вагатися і через півхвилини ступору, я відкривши месенджер, написав повідомлення: «Благаю допоможи, діло життя і долі». Я чекав декілька секунд, а потім мені прийшла відповідь: «Що сталося?».

«Мені треба надіслати інтим фото одній дівчені, просто зараз, і я не можу зрозуміти, чи ок воно» і прикріпив два файла із фото.

Через декілька секунд Л-зі подзвонила мені. Вона сміяла секунд десять, а потім сказала, що для кращого ефекту мені треба бризнути на прес каплями води і сильніше відкрити тіло під курточкою, а потім знову сміялася.

Я подякував, відбив дзвінок і намагався зробити так як вона сказала. Ніколи раніше не відправляв такі фото дівчатам. Нові фото Л-зі сподобалися більше, і вона навіть за декілька секунд змінила цвітокор і відправила їх мені знову.

Я одягнув футболку і, зробивши глибокий вдих, відчинив двері кімнати, впускаючи Амалію.

Вона все ще прижимала до грудей телефон і посміхалася, так само ніяково як і я їй.

— Напишеш свій номер телефону?— я протягнув їй свій телефон, вона взяла його і швидко набрала його пальцями із темночервоними ногятми, майже такими ж як і її губи.

Я подзвонив їй і тепер ми обоє мали номери.

— Ну то що? — Маля видихнула дивлячись у мої очі, — На раз-два-три?

Я пирскнув від сміху і кивнув. Ми обоє прикріпили наші фото до повідомлення.

— Раз, — вона дивилася на мене, тримаючи плець близько до кнопки відправити, — Два, — Її палець став ще блище і вона прищурилася, наче тут зараз відбудеться взрив.

— Три, — ми сказали це одночасно і фото одразу з’явилися у нас у пеерписці. Але ми все ще дивилися один одному у очі.

Мені дуже сильно хотілося, опустити очі, але я не міг заставити відірватися від її обличчя. У цих очах танцювали дикі вогники і вона все ще посміхалася. Врешті Маля перша відвела погляд і опустила його на телефон. Я побачив як вона дико почервоніла, вона швидко поглянула мені у очі і я помітив, що там більше не вогники, а суцільне дике полум’я.

Я закусив нижню губу і опустив очі, поглянув на її фото. Мабуть через пів секунди я відчув пульсацію у низу живота, яка розливала тепло по всьому тілу.

Маля була майже повністю оголена. На ній були тільки тоненькі смужки трусиків і моя кожана курточка. І все.

Вона була неймовірна. Її губи прийняли форму кола, ніби вона намагалася вхопити якомога більше повітря. Очі закриті, а голова відкринута назад. Одна з рук міцно стискала її ніжку тонку шию, наче та змія, а інша тільки трохи прикривала груди. Її шкіра здавалася небесно молочною.

Я відчув як моє серце почало пропускати удари, а дихання збилося. Мій, вже зовсім інший погляд, повернувся на Малю, яка стояла тут зі мною. І дуже скромно посміхалася, дивлячись на моє фото.

Від цього контрасту я почав задихатися. Її губи були привідкриті, а груди дихали тяжко. Маля поглянула на мене, її очі здавалися мокрими від збудження. Вона трохи здригнулася від мурашок, які пробігли по її шкірі.

Врешті вона проковтнула слюну і видихаючи повітря сказала:

— Думаю тепер нам буде важче дивитися на неї, —сміючись вона вказала на курточку, яка висіла у мене на руці.

Я хрипло засміявся. Особисто мені тепер тяжко тільки дивитися на Малю.

— О так, важко дивитися, — сказав я, дуже хриплим голосом, не зводячи з нею погляду. Вона двилася на мені і врешті почала кпіпати своїми довгими віями, відводячи погляд.

— Думаю, пора повертатися, бо ще подумають, що нам не вистачило фото, — вона тихо засміялася, а потім розвернулася і зробила два великих ковтки повітря, відняючи двері. Але я схватив за ручку, і потягнув на себе, зачиняючи їх.

— Знаєш,— я протягнув, — А мені і справді не вистачило фото.

Вона поглянула на мене з-за плеча, переводячи погляд то з моїх очей, то з губ.