Глава 6 «Густав»

Вона кусала мене за плече і довгими червоними нігтями царапа спину, коли кінчала, а потім змінила позицію і осідлала мене, низько постонуючи. Чорне, немов смола, довге волосся було розкидане прядками по мокрих, від поту, плечах і грудях. Воно колихалося у такт, який сама ж і задала.

Я підтримував її за бедра і ледь стримувався від шипіння, від кожного її руху. Вона ловила кожен звук, що я видавав своїми гарячими пухкими, від поцілунків, губами.

Її руки, повністю забиті татуюваннями, весь час рухалися по власному тілу. Від місця де ми поєднувалися у одне ціле, до грудей. Я різко змінив позицію, коли моє шипіння почало переростати у стогнання.

Не хотілося кінчати так швидко, хотілося розтягувати цей момент як можна довше. Тая на відміну від мене не стримувала себе, і, як завжди, була дуже голосна.

Я знову був зверху і вбивався у неї із ще швидшим ритмом. Мені подобалося бачити її реакцію, коли я кусав її коричневі соски, цілував у мокру шию, гарячим язиком проводив по губам, які бажали більшого.

Мої пальці накрили її власні, що швидко терли клітор, і я задав ще швидший темп. Вона знову кінчила, на цей раз, кусаючи мене за губи.

Мені було потрібно декілька хвилин, щоб у решті фінально простогнати, зняти з себе використаний презерватив і лягти не далеко від неї на вузькому дивані.

Без слів я подав їй її сигарети і взяв собі. Ми курили, все ще важко дихаючи, мокрі від спільного поту і сексу. Чорне волосся, яке вона завжди вирівнювала, було скуйовджене і зараз нагадували темну хмару. Очі, які плакали від насолоди, залишили під собою чорні розмазані підтіки від туші і стрілок. Темно фіолетова помада була вже не тільки на її губах, а ще і на моїх, її шиї, щоках, та сосках.

Захотілося сфотографувати, так це гарно виглядало.

Вона не дивилася на мене доки курила, її медові очі були направлені уперед і вона просто насолоджувалася залишками відчуттів від сексу.

Ми лежали повністю голі, прижаті одни до одного плечима із все ще переплутаними ногами. Вона була нище від мене ледь не на двадцять сантиметрів, тому її ноги закінчувалися знащо вище моїх і все ще були зігнуті у колінах. Рукою, вільною від сигарети, вона терла татуювання, яке було просто під грудями. Воно було схоже на листя плюща.

Я знову поглянув на її тіло. До шкіри прилипло чорне волосся. Соски чи то від збудження, чи через холодне повітря залишалися твердими. Покусана шкіра на акуратних грудях здавалося світилася червоним з середини. Вони підніматися у такт її все ще збитому диханню.

Тонка талія, із татуюваннями, які тягнули погляд нище. Широкі, до біса м'які, бедра. Ноги все ще трохи трусилися від недавнього оргазму. Між ними все ще було дуже мокро.

Я відчув як мій член починає твердішати з кожною миттю, як я дивлюся на неї. Мені дуже хотілося облизати її всю. Я відклав, майже дотлівшу, сигарету і пересунувся на іншу сторону дивану, просто між її ніжок. Її покусані, як і мої, губи піднялися у розслабленій посмішці, коли я руками підняв її бедра і підніс блище до свого обличчя. Вона закинула слабкі ноги мені на плечі, а вільною від сигарети рукою залізла у моє вологе волосся, направляючи блище до її лона. Щойно мої губи накрили його як її ноги дьорнулися немов натягнута струна, а її губи розкрилися, щоб хапнути більше повітря.

З кожною митью її тіло вигиналося все сильніше, а звуки з її горла були тільки гучніші. На цей раз вона кінчала, викрикуючи моє ім'я, навіть із прізвищем.

Вона розслаблена відкинулася на дивані і відкинула голову. Груди тяжко піднімалися і трохи тримтіли від дихання. Тая була неймовірна у своїй подачі емоцій. Ніколи не стримувала жодного писку, чи крику, якщо їй було потрібно.

Вона підняла голову і поглянула на мене.

— Від твоєї щетини у мене все тіло колиться, — Тая трохи роздратовано знову потерла місце під грудями, яке я мабуть таки поцарапав. Я тільки хмикнув на її зауваження і відкинувся на спину.

— Я відростив її бо ти казала, що мені підійде, — вона різко підняла голову і подивилася на мене з відкритим ротом.

— Не бреши, у тебе закінчилися гроші навіть на бритву, а не тому що я так сказала і я говорила про це років зо два назад, — її чорні брови зігнулися від обурення.

— Але ж таки говорила! — вона розгнівано плюхнулася на диван навмисно задіваючи мене.

Немаючи, що сказати ми все ще лежали на дивані і дивилися у різні сторони.

— Чому у тебе немає жодного годинника? Я пам’ятаю, що вони були, — її руки роздратовано піднялися і вказали на стіну перед якою ми лежали, — Он там навіть залишився слід від кріплення.

Мені більше подобалося, коли вона стогнала, ніж говорила.

— Завжає думати,— я промичав, щоб зробити вигляд, що щось згадую, — Ну знаєш, цокає там, дратує.

— Цокає, дратує, — вона повільно повторила мої слова, — То як справи із книгою, кажеш?

Боже, та чому всі під ряд намагаються мене добити. Хтось оголосив змагання і за це отримають гроші? Або хоча б цукерку?

— Не казав я про неї. Нормально справи, — я відвернув сторону до столика і подумав може дати їй ще одну сигарету, щоб вона не думала про моє лайно, а подумала про своє.

— Нормально справи, то нормально справи. Але купи годинник, або хоча б, блять, телефон. Знаєш, люди використовують його, щоб дзвонити, перед тим як завалюватися до людей у будинок і змушувати їх швидко одягатися, щоб їхати у бар.

— Ти не швидко збиралася, я чекав на тебе годину.

— Якби ти подзвонив, я була б вчасно.

Ми знову обурено замовчали. Обоє схрестили руки на наших голих тілах і дивилися перед собою.

— Це звісно весело, але мені треба знати час, — Тая піднялася і, не магаючись прикритися, перелізла мене і голими п’ятами ступила на темний паркет, щоб направитися до своєї кожаної сумочки, яку вона скинула ще під дверима. Я поглянув на неї у той момент, коли вона нахилилася і її дупця була піднята до верху.

Вона ні каплі не намагалася мене звабити або що, ба більше, їй було на мене цілком байдуже. Тая досить довго копирсалася у своїй сумочці, щоб врешті дісати телефон у рожевому чохлі і увімкнути його.

Я побачив цілу гаму емоцій на її обличчі за одну секунду. Це бувишок, страх, паніка і знову паніка. Вона відкинула телефон і сумку, щоб прокричати, що вона запізнюється і почати шукати свій одяг на підлозі.

— О дев’ятій тридцять я маю бути у РАЦС, — Тая викрикувала це, намагаючись натягнути фіолетову блузку без бюстгалтера на голі груди, знаходячись все ще навіть без трусів.

— Ти що одружуєшся? — я різко сів і втулився на неї.

Вона на мить зупинилася і скрививши обличчя сказала:

— Що? Ні, я розлучаюся, Густаве, — і побігла далі шукати свої темні джинси.

Я шоковано дивився на місце де вона стояла секунду назад. Тая одружена?

— ТИ одружена? — мій голос ледь не зірвався на крик, коли шок пройшов і я зміг говорити.

— Ну взагалі-то, так.

Тая підняла брови, так наче я взагалі-то був свідком у них на весіллі і був присутнім на їхній першій ночі разом із свічкою у руках.

— Ти ніколи не говорила про це, — я також почав одягатися, але на щастя весь мій одяг був коло дивану.

— Не може такого бути, я говорила про це, — вона почала зтирати під очима залишки туші, роблячи вигляд, що я дурний,— Як мінімум декілька разів, я впевнена у цьому.

— Вперше чую!

— Байдуже. Ти ще п’яний? — вона поглянула на мене.

Мого обурення не було приділу. Я щойно дізнався, що моя подруга одружена, а вона робила вигляд, що це немає жодного значення і запитує чи я п’яний, просто жах.

— Вже ні, я пив не багато, але я не повезу тебе, я не хочу їхати у РАЦС,— вона поглянула на мене скляними очима із все ще розмазаним макіяжем.

— Гусе, мені похуй, що тобі не хочеться. Ти відвезеш мене, — вона говорила це так, ніби я не маю жодного шансу сказати ні, а потім встала із підлоги і почала взувати кросівки.

Я злий одягнувся за секунди і також почав взуватися. Тая піднялася, схватила свою сумку і побігла до дверей, намагаючись знайти ключі і кинула їх у мене, коли я підходив до дверей її авто.

— Спершу до мене їдь, — я завів машину і почав дивитися у сторони, щоб виїхати.

— Нащо?

— Треба взяти свідотство про шлюб, я ж його з собою не ношу.

— Якби носила, можливо я б якось дізнався, що ти одружена, — я пирхнув собі під ніс. Тая залишила мої коментарі при мені і почала далі приводити себе у порядок, стираючи розмазану помаду і наносячи новий шар. Волосся вона заплела у високий хвіст. Завдяки цьому, її тату на шиї стало помітним.

Вона включила музику у машині, щоб якось відволіктися від думок про запізнення і на всю силу почала грати Enter Sandman – Metallica. Її коліна настукували мелодію у той час як я майже під’їхав до її квартири. Машина ледь встигла знизити швидкість, як вона вибігла. Повернулася вона за менше ніж хвилину. Я був ще злішим. Виходить вона уміє швидко збиратися.

Наступний раз ми говорили, коли вже стояли на парковці під РАЦС, за десять хвилин до її зустрічі. Але Тая не рухалася, вона дивилася перед собою, зжимаючи у руках документи і сумку.

— Ми були одружені тринадцять років. Почали зустрічатися ще на першому курсі. Одружилися через чотири місяці після знайомства. По п’яні. Ми були дурні.

Я слухав, не дивлячись на неї, і не рухаючись, боявся збити.

— Він гарно вчився, краще за мене, і за декілька років його відправили по обміну у Італію. Йому там сподобалося, там запропонували роботу. З того часу він рідко приїздив до мене, а я рідко їздила до нього. У нього там гарна робота, у мене тут все життя. Говорили ми не частіше за раз-два на місяць.

Вона зробила великий ковток повітря, коли продовжила.

— І ось минулий раз він дзвонив сказати, що приїжджає, що у нього скоро народиться дитина, у Італії, і що вони хочуть, щоб дитина народилася у шлюбі.

Здавалося, що говорила через деякий біль, бо вона закусила худі щоки з середини.

— І не говорила я про це, тому що ні про що було говорити. Ми з ним чужі один одному люди, і все що нас стримувало зробити це раніше, постійна зайнятість, то його, то мене. Не більше.

Вона знала, що було щось більше, і я знав. Але говорити ми про це не будемо. Тая різко опустила обличчя у низ і глянула на телефон.

— Добре, уже час йти. Залишайся тут, якшо хочеш. Не знаю скільки це займе часу, — Тая вийшла із машини і майже дійшла до будинку, як різко повернулася і підбігла до машини, дістаючи щось із сумки.

— Купи мені кави, мені треба багато кави, — вона всучила мені п’ятдесятку і все ж таки зайшла у будівлю. Я почекав декілька хвилин і вийшов з машини, замкнувши її.

Десь тут недалеко має бути піцерія у якій працює малий. Може зараз його зміна. Я взагалі не спішив, коли йшов туди. Таю я знав давно, років зо п’ять мабуть. Познайомилися майже відразу, як я переїхав у це місто. Вже і не згадаю як ми познайомилися, але наврядчи помилюся, якщо скажу, що у якомусь барі або у когось вдома.

І виявляється вона заміжня. Ми почали спати один із одним майже відразу як познайомилися, а може і відразу, ми в основному були п’яні, коли це ставалося. Наші спільні знайомі про це не знають, ми їх не обтяжуємо цією інформацією. Ніхто з нас не хотів, щоб це було як щось більше ніж просто секс і це досить добре вдавалося. Але її, блять, чоловік. Що взагалі за херня?

У голову прийшли думки, що вона досить легко погодилася випити зі мною вчора, бо хотіла забути про сьогоднішній день. Підходячи до піцерії я помітив як просто під дверима, із витягнутими довгими ногами сидячи спить хлопець. Відсотків на сімдесят я був впевнений, що це був Курт, але бути вневненим мені не давало поганий зір і якийсь кущ, який розділяв нас із ним.

Уже просто під самими дверима, я таки зрозумів, що це був він. Я пройшов повз нього і сів недалеко просто на підлогу. Добре, що тут є плиточка.

Він не звернув уваги, я подумав наскільки міцно він спить і що буде, якшо я вкраду у нього сигаретку. Курити хотілося, від сигарет Таї лише у роті стало гірко, а от Куртові, міцні, я любив більше. Курт спав нахиливши голову у низ, а його руки тримали на ногах його сумку.

Я зіщурив очі, намагаючись згадатки звідки він зазвичай їх витягував. Згадувати не виходило, тому щоб зменшити ризик програшу, я вирішив довірити долю щиталочці. Я не те щоб знав їх багато, веселим моє дитинство, мабуть, назвати не можна. Але все ж таки почав тикати пальцями у всі кармати які на собі мав Курт. Їх у нього було до сраки багато.

Іде коза рогата,

веде діток, кошлата.

А хто козу торкне —

того коза штурхне.

Палець вказав на задній карман. І це було точне попадання. Я був дуже сконцетрований, коли моя рука почала по трохи залазити у його карман. Мої пальці саме нащупали бумажну коробочку потрібних мені сигарет, як я відчув на собі погляд. Курт дивився на мене нахмуреним поглядом, знаходячись приблизно у п’яти сантиметрах від мого обличчя.

— Що ти робиш?

Я швидко прибрав свою руку подалі від його дупи і сказав, намагаючись не дивитися на нього і стримувати ніяковіння:

— Ти знаєш, я краду лише сигарети і може іноді випивку, а ти що робиш? Як справи?

Курт дивився на мене ледь не хвилину, а потім видихнув повітря і відвернувся хитаючи головою. Я вважав, що це є закритою темою, але, блять, курити хотілося не менше.

— Що ти робиш тут, у такий час, Гусе? — Курт почав підніматися, струхучи із себе пил.

— Я прийшов по каву,— я підняв у руках дану мені, Таєю п’ятдесятку. Курт все ще незрозуміло дивився на мене.

— Ти прийшов сюди по каву о дев’ятій ранку? Ти серйозно?

— Я тут не сам, мій друг вирішує справи у місці, недалеко звідси — похуй на фемінітиви, йому не обов’язково знати, що це Тая, — Мені дали гроші на каву.

Курт дивився на мене все ще не вірячи, але знову видихнув і похитав головою.

— Піцерія ще закрита, ти рано прийшов, — рукою він протирав свої заспані очі.

— Не раніше за тебе, чому ти просто не відкриєш її?

— Зараз не моя зміна і я забув ключі у піцерії, не міг навіть додому прийти вчора.

— Ти що спав тут всю ніч? — мої очі вилізли на лоба, — Ти міг піти до мене, або не знаю..

— Тебе не було вдома, телефона у тебе немає, подзвонити ніяк. У Томмі була вчора дівчина вдома, а до Сема їхати дві години. Я був на вечірці у когось дома, майже всю ніч, але Сем обіжрався, що не міг нормально стояти, тому я повіз його додому. Він казав, щоб я залишився, але мені чомусь не сподобалося як на мене дивився його дворецький, тому я відразу поїхав сюди. Витратив дохуя грошей на таксі і краще б таки замовив номер у готелі, але вже похуй. Приїхав сюди, чекаю, коли відімкнуть двері і я зможу забрати ключі прийти додому, помитися, поспати години три-чотири і знову йти на роботу. І думати по те, чи не доїбеться до мене батько сьогодні.

Він говорив це все на одному подихі і був досить злим, і ще більше змученим. Але щось у ньому було не так як завжди, щось у нього змінилося. Зазвичай, Курт був тільки засмученим, коли говорив про таке, але щось у ньому було і приємного.

— Дивно, що ти все одно виглядаєш трохи задоволеним. Щось ще сталося?

Він сконфужено поглянув на мене і його губи ледь помітно посміхнулися але відразу заховали це.

— Та майже нічого такого. Просто… — він протягнув паузу і через мить його очі зіщурилися і він поглянув кудись за моє плече, а потім махнув комусь. Я обернувся у туж сторону і майже нічого не побачив, якісь люди, але я навіть стать вгадати не можу. Як вони це роблять. У них є третє око? Мені про нього навмисно ніхто не каже?

— Уже Ніколь приїхала, зараз нам відкриють, — він кивнув для мене у ту сторону, куди махнув. За декілька секунд до нас підійшла маленька кругленька жіночка. Ну як жіночка, вона, мабуть, приблизно мого віку. А хоча… Так вона вже жінка. Боже, я ледь згадую якого я віку, треба менше говорити із такими як Курт.

— Привіт, Курте?— Ніколь сказала це досить невпевнено, — Зараз же моя зміна, я нічого не плутаю?

— Так, я забув ключі у себе в ящичку. Заберу і піду додому.

— О, добре, — вона поглянула на мене, — а Ви?

— Я клієнт, хотів би замовити кави.

— По понеділкам ми починаємо приймати клієнтів о десятій, але якщо Ви вже давно чекаєте, думаю це не буде проблемою, — вона люблязно посміхнулася і почала відчиняти двері, пропускаючи нас і вмикаючи всюди світло.

Ми пройшли із Куртом у середину і він залишив мене на самоті, пішовши із Ніколь у службове приміщення. Я оглянувся. Це було приємне приміщення, у темно зелених кольорах, всюди були наміщені м’ягкі коричневі дивани із дерев’яними столиками і не мало квітів. Я пройшов до барної стійки, за якою ще нікого не було і залишився там. Ніколь швидко повернулася до мене. Уже одягнута у чорну рубашку і чорний фартух, із зав’язаними у хвостик коротким світлим волоссям.

— Хочу нагадати, що кухня ще не працює, жоден кухар ще не прийшов і пічка ще не почала грітися. Тому можу запропонувати лише меню із напоями.

Я кивав на все що вона говорить, і замовив два подвійних еспресо і какао із собою. Я не люблю каву, і щей погано розумівся на тому, що любить Тая. Але вона сказала, що хоче багато кави, то буде їй кава.

Ніколь записала і відразу почала робити, тим часом із кімнати для персоналу вийшов Курт. Він почав розставляти стільці, які ще були на столах з вчорашнього вечора. Ніколь побачивши це сказала:

— Боже, Курте, ти даний нам богом. Дякую!

Він лише замучено кивтнув і далі почав розставляти їх, переходячи далі по залу, а потім вийшов із приміщення і почав ставити їх уже на площадці перед входом у піцерію. Курт робив все дуже швидко і встиг повернутися якраз, коли Ніколь вже віддала мені замовлення. Я підізвав його до себе, і дістав свої ключі, знімаючи один із дублікатів.

— Тримай,— я положив йому у руку ключ, — Знадобиться, чи ні, не знаю. Але добре коли знаєш, що маєш куди піти.

Він дивився на той ключ наче на щось нове у цьому світі, а тоді підняв очі на мене і вдячно посміхнувся. Йому завжди досить важко приймати допомогу від інших. Завжди так було.

Він пішов, а вслід за ним і я, із стаканчиками кави і какао, яке я сьорбав по дорозі до машини. Коли я прийшов Тая вже стояла і чекала на мене. Вона була знервована і важко дихала. Пальці стукали по капоту її джипа і вона була нахилена просто над ним, ледь стримуючись. Я помітив, що її чорне волосся, яке вона зав’язала, тепер було розпущене, а на темній фіолетовій блузкі були розтібнути верхні пуговиці.

— Все окей? — я стояв недалеко від неї і не до кінця розумів, що маю робити. Вона різко піднялася і поглянула на мне.

— Це моя кава? — вона задала питання і різко схватила єдиний неправильний стаканчик, і випила залпом. Я навіть не встиг нічого сказати. Доведеться пити гірке еспресо. Ні покурив, ні попив какао, шо за ранок херовий,— Це не кава.

Вона дивилася на мене здивовано, коли вже проковтнула і відчула післясмак.

— Твоя кава ось. І як ти взагалі її п’єш? Ти явно плутаєш із горілкою, — обурено подав їй її станчики і розблокував дверцята машини.

Тая випила так само залпом каву, як і моє бідне какао, а потім викинула стаканчики і сіла у машину. Я знову був за водійським, а вона мовчала.

— Ти його намагалася охмурити? Чи просто хотіла, щоб більше людей дивилися на твої цицьки без бюстгалтера? — я дивився просто на них, — Я звісно не сильно ображаюся, але ти з годину назад не раз кінчила. Скільки разів я не рахував, але явно більше за мене. Ти все ще винна мені мінет, пам’ятаєш? Як шо вважаєш, що шикарно злилася після куні, бо бачте запізнювалася на розлучення, то я не вважаю це поважною причиною.

Я тараторив багато, слова лилися поносом і все ще дивився на її цицьки. Завжди так виходило, коли я хвилювався. Я не про цицьки, а про потік слів.

Мій погляд піднявся і я побачив, що її очі були наповнені сльзими, а дихання вона затримала. Я розстібнув ремінь безпеки і перегнувся до неї. Щойно я обійняв її, Таєне тіло затрусилося від сліз. Вона ротом хапала повітря і стримувалася від всхлипів. Я гладив її по спині і пошіптував, що все добре.

Врешті вона відірвалася від мене, швидко витерла пальцями сльози і відкрила бардачок, витягуючи звідти сухі серветки. Вона протерла щоки ними і шумно видихаючи повідомила:

— Вони вирішили залишитися жити тут. Бачте, його дорогенькій тут сподобалося. Яка ж він сука. Мені не міг навіть подзвонити, не те що переїхати у місто, яке я так любила, жила у ньому і... Просто бо їй тут, блять, сподобалося, — вона говорила слова чітко, сильно стискаючи щелипу і іноді прикрикуючи. Сподіваюся вона не згадає про мінет зараз, — А нарядилася то як, наче на тижні моди. Що вона взагалі там робила?! Допомагла тримати ручку у руках, коли він підписував документи?!

Тая зробила два великі ковтки повітря, а потім наче заспокоїлася. Мабуть, розплетене чорне волосся і розтебнуті пуговиці на рубашці були для нової нареченої, а не для колишнього.

— Ну і слава богу, що ти з ним покінчила. З таким лайном треба було вирішувати ще раніше. Не цінити тебе, те саме, що і не цінити землю, на якій стоїш і кисень, яким дихаєш.

Тая мене не слухала. Все ще намагалася самотужки справитися із стресом. Вона різко увімкнула музику і тепер постукування її коліна було аргументоване. Не знаю як, але Metallica їй допомогла. Але у її очах, щось таки змінилося.

— Відвези мене додому, треба дещо забрати.

Я поглянув на неї, і кивнувши їй, застібнув ремень безпеки і завів авто. Їхати до неї було не дуже вже і довго, але на цей раз із машини вийшли ми у двох.

Квартира Таї здавалася мені маленькою, хоча тут і було дві спальні, простора гостинна і кухня. Вона швидко рухалася по ній, обиманаючи великий диван на якому лежали якісь папери і її одяг.

Тая побігла у спальню і коли я туди зайшов вона вже була із розстебнутою блузкою і знімала свої джинси.

— Я швидко помиюся, і ми поїдемо декуди, — вона зняла джинси під якими не було трусиків і оминаючи купи одягу на підлозі пройшла до ванної кімнати. — У тебе вільний день сьогодні? Хоча, звісно вільний, нащо я запитала.

Вона пішла у кімнату і зачинила за собою двері. Я подумав, що якшо митися, то я теж хочу митися. Зкинув свій одяг і відразу зайшов у ванну. Тая стояла під душем і пееревела на мене погляд. Я просто пройшов до неї, відчиняючи дверку душевої кабінки.

— Якшо ти хочеш сексу, то я зараз без настрою, — Тая зло відмовила мені і вперлася долонею у мої груди.

— Я тебе прошу, — я взяв якусь баночку, що нагадувала гель для тіла і вилив його собі у долоню, — Я прийшов по гарячу воду.

Тая закотила очі і продовжила митися. Гарячої води мені не вистачало, але ж не кип’ятка під яким милася Тая. На спині були ранки від її нігтів і вони тихо шипіли болем, коли вода і гель туди зайшли. У мене аж скривилося обличчя.

— А можна трохи зробити воду холоднішою? — я потягнувся до крану з холодною водою, але Тая ляснула мене по руці.

— Або так, або мийся у себе дома.

Вона виглядала молоденькою без макіяжу і з мокрим волоссям. Зазвичай вона робила сильний макіяж, темні очі і все таке, але зараз я наче вперше її побачив. Як маленький диявол. Так мило.

— Чого ти дивишся на мене і посміхаєшся?— Тая перелякано дивилася на мене знизу у верх, — Ти мене лякаєш. Що ти вже задумав?

Я похитав головою у сторони, ніби не придумав щойно, вкрасти її телефон, сфоткати її без макіяжу і надіслати у чат нашої компанії дорослих алкоголиків, щоб вони спробували вгадати хто це є.

Ми швидко помилися і почали одягатися. У шафі Таї були деякі мої речі, тому я без проблем дістав свіжу чорну рубашку і джинси. Для Таї вибір був набагато складніший. Вона крутила у руках одяг і відкидувала той, що, на її думку, не підходив. З її мокрого волосся весь час капала вода і на підлозі стало б небезпечно, якби там не було всюди одягу.

Я не знаю як, але через хвилин двадцять вона дістала фіолетову сукню, на якій була імітація корсету, а довжина була ледь довше серидини стегна. А ще був великий розріз на грудях. Я знову дивився туди. Чорний мереживний бюстгалтер так і манив мене.

Вона вдягнула також чорні панчохи із якимось візерунком. Потім сіла за столик для макіяжу і дістала з ящичку фен і підізвала мене до себе.

— Висуши мені волосся, якшо хочеш, щоб ми швидше поїхали.

Я ніколи не сушив комусь волосся, але без вагань почав робити вигляд, що умію. Я навіть собі не сушу волосся. У мене навіть фена немає.

Я поглядав як вона фарбується. Мені подобалося за цим спостерігати, але у якийсь момент я перестав контролювати її волосся і воно почало сильно плутатися. Тая знову закотила очі і зупинившись із макіжем відібрала у мене фен і розчіску. За мить усе вже було у нормі, а я думав тут навіть ножицями вже не допоможиш.

На моє здивування Тая не зробила свій звичний макіяж, лише стрілки, хоча вони були довгі, і накрасила губи. Вона встала, швидко досушила волосся і без слів ми вийшли із квартири.

Хвилин сорок наче і не було.

Я не знав куди ми їхали, вона просто казала куди повертати і врешті ми зупинилися. Ми вийшли із машини і вона відразу підішла до дверей будівлі. Мої очі піднялися на вивіску.

О ні.

Це був салон краси.

Сподіваюся, шо ми тут зупинимося лише для того, щоб запитати дорогу у персонала до нашого справжнього місця зупинки, а не для ось цього, чим би воно не було. Я зайшов за нею, вона вже говорила із адміністратором про щось.

— … Так вона сьогодні вільна, але я не впевнена, що нам вдасться це за один сеанс…

— Нічого страшного, я буду тут скільки потрібно.

Я підійшов до неї зі спини і нахилився щоб прошепотіти на вухо:

— Шо ми тут робимо?

Тая ігнорувала мене і лише йшла за адміністратором салону, яка провела нас у зал із іншими клієнтами. Я перелякано йшов за нею, обертаючи голову зі сторони у сторону. Мені було страшненько, це якшо сказати м’ягко. Жінка, яка розлучилася годину назад могла вчудити все шо завгодно. Не знаю звідки я про це знаю, але думаю шо я думаю правильно. Я сильно нервую, хоч би що, головне, щоб робили це не зі мною.

Ми підійшли до центрального столика, за яким стояла дівчина із білим блискучим волоссям, вона щось перекладувала на столі, але коли відчула, що прийшли до неї і її очі піднялися на велике дзеркало у якому ми всі відображувалися. Її очі, точно як і мої перелякано дивилися у дзеркало.

Блондинка, а саме Санті, наша спільна зі Таєю знайома, різко повернулася і голосно сказала:

— Що ви тут , блять, робите?!

Адміністраторка, елеганта жінка із великим пучком на голові підняла брови і осудливо поглянула на неї, так само як і інші клієнти, які сиділи коло цього столику. Санті зжала губи у тонку лінію і мило посміхнулася нам.

Я розумів її реакцію, особисто я бачив її лише у п’яному, або перед п’яному стані. Це у нас клуб такий. Як бійцівський, тільки без мордобитв і Бреда Пітта. Хоча говорити про нього теж не можна. Річ у тім, що якшо ви старше тридцяти років, люди починають осудливо ставитися до тих хто продовжує насолоджуватися молодістю, ходити на рок концерти, зависати у молодіжних клубах і все на кшталт того. Вони називають нас просто і легко — алкоголіки і наркомани.

Я не суперечу, доля правди у цьому була, але ну не все ж так просто. Санті, не просто так перелякалася, якшо її колеги дізнаються як ще позавчора вона танцювала на барній стійкі, у костюмі Рейчел із Ангела смерті у аніме клубі, навряд чи вони це так легко приймуть. Ох уж ці відповідальні дорослі, на яких багато обов’язків і мабуть дітей.

Тая сіла на крісло, адміністраторка залишила нас і Санті у цей же момент нахилилася до її вуха і прогарчала:

— Шо ви тут, блять, робите?

— Змінюємо зачіску, — Тая повернула до неї обличчя і була тепер дуже близько.

— Що ви робите саме ТУТ? — вона наголосила на останньому слові і її пальці міцніше вцепилися у крісло Таї, — Вам мало салонів краси? Тобі дати мапу міста, відмітити там куди вам їхати і визвати таксі?

Тая голосно видихнула повітря і вставилася у своє відображення у дзеркалі. Я потянув Санті за передпліччя, поблище до себе:

— Вона розлучилася сьогодні, — я суворо кивнув їй. Санті підняла брови і вставилася то на мене то на Таю.

— Що ти мелеш? Вона не була одружена… — Тая знову голосно видихнула повітря і прикрила очі долонею. Санті знову перелякано переводила погляд.

— Ти що не знала? — я вставився на неї і різко підняв руки наче дуже здивувався, — Вона ж не раз про це говорила! Ти взагалі її слухала?

— Я не могла забути ТАКЕ. Вона ніколи про це не говорила,— Санті розгублено дивилася на мене.

— Їй що потрібно з собою возити свідотство про шлюб, щоб ти запам’ятала? — я осуджуючи клацнув язиком, — Як ти можеш взааглі?

То ось яке обличчя було у мене, коли я дізнався про це декілька годин назад. Так, це справді весело виглядає.

— Я звісно не проти розповісти тобі всю історію їхніх стосунків, але ще трохи і вона почне стригти, чи шо там планувала власноруч. Ти тільки глянь на неї.

Тая здавалося гіпнотизує столик із ножицями. Санті швидко підійшла до неї і обережно відсунула їх подалі, а потім повенулася до мене:

— Тільки спробуй, хоч слово сказати про те звідки ми знайомі, я тебе цими ж ножицями і пошматую, — її палець вказував просто на, як мені тепер здавалося, гостющі ножиці, — Жартувати також про це не можна, і робити вигляд, що ти брешеш, хоча говориш реальні факти — взагалі не можна!

Я сумно кивнув, і зробив вигляд, що все зрозумів. Але ж про писати вона нічого не казала. Довелося стягнути губи, щоб не почати посміхатися.

Санті підійшла до Таї зі спини і розправила її волосся у руках:

— Що будемо робити?

— Пепельний блонд і довге каре. Бажано за один сеанс. — Тая говорила чітко і без емоцій, наче солдат. Санді тільки засміялася на це.

— О та-ак, із воронячого чорного у пепельний блонд. Ага, оце ти смішна. Що ти хочеш, тільки серйозно? — Санді не повірила їй навіть після того як вона вдруге про це сказала.

— Я таки дам вам мапу і покажу куди їхати. За один сеанс я можу тебе налисо лише постригти, у цілому, результат буде такий саме, якщо одразу будемо освітлювати.

— А що ти пропонуєш? — Тая була незадоволена, але Санті говорила так наче, легше зустріти Санту Клауса влітку.

— Зробимо тестове пасмо, подивимося на який колір можемо вийти, а потім поступово будемо висвітлювати. І поступово це я не про два дні говорю — це дай боже на пів року.

Я мало що розумів, мені здавалося що мій словниковий запас зменшився і я розумів їх через слово. Тая погодилася на умови Санті і вони почали. Я стояв близька хвилин п’ятнадцяти, доки не зрозумів, що це не буде так швидко і таки знайшов собі вільний стулець, отримавши багато дивних поглядів жінок у цьому салоні. Я підмостився не далеко від їхнього робочого столику і сонно дивився на те як Санті щось робить із волоссям Таї.

Мені було нудно, вони розмовляли про якісь техніки фарування, і я втомився намагтися зрозуміти. Як можна приховувати, що ти була одружена тринадцять років. Якби це була дитина вона могла б уже продавати сік із липонів, або дати підкурити. У залежності від приоритетів.

Щоб не заснути я почав придумувати кличку Таї. Розлученка мені подобалося, але було надто неоригінально. Мені здалося дивним, що за роки спільних застіль у нас всіх не було жодної клички. Мої очі затрималися на Санті. Вона зав’язала своє біле волосся у хвіст і одягла фартух, коли почала фарбувати Таю.

— Санті, а яке у тебе прізвище? — Вона зупинилася і вони з Таєю повернулися до мене обличчям. Розлученка зіщурила очі і поглянула на мене уважніше:

— Ти досі п’яний?

— Ти що знущаєшся? — Санті витріщила на мене очі, — Санті це і є моє прізвище, боже, Густаве. Ми дружимо років п’ять, а ти думав, що Санті це моє ім’я?

Вона була глибоко обурена, а я здивованим. Це ж треба прізвище Санті. (Рафаель Санті — відомий італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Із найвідоміших його творів відомі: «Три грації», «Сикстинська Мадонна», «Пані з одногором».)

— Як мене звати Гус? — я стримувався, щоб сказати Рафаель але, ножиці все були не далеко від її руки. Тая хитала головою у сторони, не можучи у це повірити. Я розвів плечима. Мені було справді соромно, хоч і з’явилося нестерпне бажання заглянути кожному у паспорт.

Санті зробила глибокий вдих зняла чорну перчатку і простягла мені руку.

— Будемо знайомі, Густаве Діодоре Арендте, мене завти Кайла Роуз Санті.

Я потис їй руку і вона повернулася до роботи. У середині мого тіла розлилося непримєне жиле, мабуть воно було із лайна, бо захотілося виригати це все. Тая дивилася на мене через дзеркало. А потім попросила, щоб я подав її сумку.

Тримаючи її у руках вона витягла гаманець і дістала декілька купюр.

— Я не їла нічого окрім чипсів годині о другій ночі, купи поїсти. Я хочу піцу, ти не проти? — Санті похитала головю у сторони, — І не забудь про каву, для нас всіх. Я буду три капучіно, а Кайла… Що ти будеш?

— Раф із лавандовим сиропом.

— І Санті буде раф із лавандовим сиропом.

Я кивав на кожне її слово і вийшов із салону. Щойно почув слово піца я одразу знав куди маю поїхати. Цікаво, чи почав він вже працювати?

На вході у ресторан «la-Migliore-Pizza» я оглянувся. Тут побільшало людей. Майже всі столики були зайняті, а це тільки на подвір’ї. У приміщенні взагалі не було вільного місця. З дебільшого це все були жінки, різних віків. Мені майже здалося, що я десь пропустив вивіску «Тільки для дівчат», але її тут бути не мало.

Я простояв менше хвилини як помітив вибігаючого із кухні Курта, який тримав у двох руках величезні піци на одній руці і у іншій піднос із пляшками пива.Він помітив мене і кивнув. Виглядав втомлено, а посмішка була вже такою вимученою, що здалося наче він мріє спіткнутися десь і нарешті полежати хоть мить. Але Курт швидко продовжував рухатися між столами і розносити всім їхнє замовлення.

Мені було навіть трохи соромно робити у нього замовлення, бачучи весь цей наплив людей, але він вже мене помітив і просто вийти було б ще гірше. Доки я слідкував за ним, я почав розуміти таку кількість жінок у залі. Курт був для них наче Мона Ліза у Луврі. Навіть їжа їх так не турбувала як Курт. А бачили б вони його із гітарою у руках. Якби вони тільки знали про це — у нас під забором мабуть було б народу не менше ніж тут.

На диво, я помітив і Ніколь у залі, навіть враховуючи, що їх тут було двоє, а це їхній повний склад, — офіціантів все одно не вистачало. Ніколь встигла підійти до мене швидше за Курта, прийняла замовлення і вже пішла на кухню і одразу вийшла із нею із замовленням для інших клієнтів.

Але я, як і всі інші, звертав увагу лише на Курта. Не те, щоб він мене цікавив у сексуальному плані, але він весь час привертав увагу до себе. Високий, підтягнутий, із темними кучерями і приємним обличчям.

Ніколи не помічав у ньому таку харизму, до сьогодні. Найявніше вона виявляється ось у таких ситуаціях. Коли людей до сраки багато, а звертаєш увагу тільки на деяких. Щось у їхніх рухах, енергетиці і всьому цьому —приваблює. Таким і був мій сусід. Я і далі стежив за ним, як у приміщення зайшла жінка. Біловолоса у червоній розкішній сукні і білим клачем, під руку у неї був чоловік. Виглядали на такий вік як і я. Щойно вони зайшли — із службового приміщення вибіг маленький, кругленький чоловік із повністю сідим волоссям.

Жінка оглянула ресторан прищуреним поглядом, як і всі тут, вона помітила Курта, і врешті звернула погляд на маленького чоловіка. Вони обійнялися і у цю ж мить він потягнув їх назад у службове приміщення.

Курт поглянув їм у слід дещо здивовано, але у цей момент його покликали три жіночки за столом і він підбіг до них. У такій метушні я просидів, а вони все ще бігали, хвилин сорок, коли врешті Курт підбіг до мене і сказавши:

— Це пиздець, а не день. Якщо я його переживу, то доведеться спати на дивані у вітальні —на другий поверх я не доповзу.

І побіг на кухню. Мені було його шкода, я не знав чи встиг він поспати хоч трохи за сьогодні і не знав, коли він завершує. Ніколь принесла мені моє замовлення, я відразу розплатився і махнувши Куртові із піцою, кавою та моїм какао пішов у машину.

Щойно я зайшов у салон краси на мене знову подивилися всі жінки, які там сиділи, наче я приїхав на літаючій тарілці, а не на джипі. А можливо, це через те що у мене єдиного у цій кімнаті є член. Але це якись сексизм, тому краще я буду просто інопланетянином.

Тая відразу накинулася на піцу, все її волосся було чимось обмазаним і воно неприємно пахло.

— Добре, що я відпросилася з роботи на сьогодні, хоч і не планувала красити волосся, але чомусь таки вирішила залишитися вдома.

Я не міг повірити своїм вухам. Я не відійшов від минулих двох шокуючих новин про моїх подруг, як мені сказали ще одну. Мені було соромно запитувати у голос. Тому я попросив у Таї телефон і відкрив нотатки і записав питання, віддавши його їй.

Вона знову розчаровано поглянула на мене і голосно сказала:

— Так, Гусе, я працюю. Із нашої компанії не працюєш тільки ти, сонечко.

— Я письменник!

— Так, точно. Як я могла забути.

Я ненависно відібрав у неї телефон і знову написав у нотатках. Тая відібрала телефон і роздратовано сказала:

— Господи, за що мені це все. Я працю бухгалтером, а якщо тебе ще цікавить професія Кайли, можливо це не очевидно, але вона колорист, — Санті помахала мені кісточкою обмазаною фарбою для волосся.

Я обурено відвернувся від них і продовжив жувати кусок піци, запиваючи какао. Якийсь невдалий день, якшо чесно.

Минули години, коли Санті завершила хімічити над волоссям Таї і вона таки встала зі столика. Це відверто був взагалі не білявий колір, та і не чорний. Вона була яскраво рижа. Господи, рижа. Рижа.

Волосся було підрізане, ледь не у половину від її минулої довжини і тепер закінчувалося на лопатках. Я був у шоці. Останні години я грав на телефоні у Таї і не сильно звертав уваги на те, що відбувається, але явно не очікував такого.

Здавлося що із кольором волосся змінилася і вона також. Тепер її темно фіолетова корсетна сукня, здавалася набагато дивнішою на її тілі, ніж коли волосся було чорним. Змінилися навіть риси обличчя.

Я не знав, що вона була одружена, не знав ким вона працює, а тепер не знаю і як вона виглядає. Тая пригладила волосся, яке Санті красиво уклала і повернулася до нас обличчям, сонно посміхаючись.

Ми вийшли із Таєю із салону, коли вона розплатилася за послуги і побажала гарного вечора Санті. Тая сонною забрала у мене ключі від машини і сіла на водійське місце, я відкрив двері із пасажирської строни і відразу розвалився на сидінні.

— Мені пиздець як не пасує цей кольор, — Тая дивилася на себе через дзеркало заднього виду і крутила головою у сторони. Я не міг сказати, що він їй не пасує, скоріше за все ми просто не могли звикнути до цього. Розлученка роздратовано відсунула дзеркало на правильне місце і обережно потерла очі.

— Доведеться мабуть викинути половину мого гардеробу, але вже все одно, — вона пихтіла під ніс і розводила руками у сторони, а потім повернулася до мене: Тебе додому підвезти, чи зі мною поїдеш?

— З тобою це у твою квартиру? — я перепитав, бо якби я знову не знав куди ми їдемо, я мабуть би обісрався від інтриги.

— Та, я вже так спати хочу, просто мрію полежати.

Я погодився на її квартиру, у мене було нудно вдома. Курта я сьогодні наврядччи побачу, хіба те як він дуже повільно буде проходити повз мою частину будинку, щоб доповзти до своєї. Іншим варіантом була Маля, але вона останнім часом майже не з’являлась вдома, можливо через те, що у Грінди було більше проблем ніж завжди, і приїхав батько Малу. Все що я знав про нього, це те що він колишній Грінди, батько Малу, звати його Річард Янг, він мабуть, був якимось бізнесменом, або просто серйозним дядьком, бо бачив я його лише у костюмах і з серйозним виразом обличчя.

Він би точно не міг вступити до нашого клубу несерйозних дорослих алкашів. От його колишня дружина могла вступити. Цікаво чи її це зацікавить і чи підніме це статистику розлучень у нашому клубі.

Тая їхала так швидко, що пісня яку ми увімкнули одразу як вона завела двигун — навіть не встигла закінчитися. Тая не встигла закрити вхідні двері на замок, коли я вже впав на її ліжко спиною вверх, розвалившись на ньому і, мабуть зайняв майже все місце. Рижа розлученка попхала мене у бік, щоб сісти і почати знімати сукню через верх, а потім голою пішла у ванну кімнату. Повернулася вона через тяжкі для мене хвилини, які я старався не заснути, щоб дочекатися її.

Вона повернулася вже у ліловій піжамі із короткими шортами, без макіяжу і із зав’язаним волоссям у косички. Вигляда вона жахливо стомленою, але такою не здалася, коли наказувала мені зняти із себе сорочку і джинси, які, бачте, були брудні від подвір’я. Я залишився у одних трусах зате під м’якенькою ковдрою і на м’якенькому ліжку. Заснути було питанням секунд, але я розплющив очі, щоб поглянути на Таю.

Вона вже була із заплющеними очима і прижимала до обличчя кутик ковдри, мабуть так було затишніше. Із двома косичками і взагалі без макіяжу вона здавалася старшокласницею. Біла шкіра, трохи рожевуваті щічки і ніс, і темно коралові губи, коло яких була маленька темна родимка. Вона була красивою розлученкою. Її колишній повинен жалкувати про це.

Я дивився на неї з під вій і врешті, мої очі не втримали тяжкості повік і заплющилися.