«Курт»

Минуло декілька днів із сварки з групою. З того часу Алонзо не відповідав нам на дзвінки і вів себе як дитя. Це виводило із себе. Ми вже розуміли, що навряд чи людина, яка ні в чому не винна, буде себе так вести, але все ще хотілося подивитися йому у очі із новими відчуттями.

Я сидів у себе у кімнаті, ввечері, після зміни у кафе і просто розправився на ліжку, намагаючись зупинити відчувати біль у кожному м’язі. Сьогодні я був і офіціант, і прибиральник, і помічник кухаря.

Я відкрив очі і поглянув перед собою. Моє ліжко було відділене від іншої частини кімнати перегородкою, що являла собою книжну полку. У підлітковому віці, коли двері до кімнати не мали замку, а гормони лізли доверху, це єдине, що рятувало від неочікуваних з’явлень батьків. Там були напхані різні книги, ще із шкільних часів, книги по економіці, багато книг по економіці. Це була спеціальність на яку мене намагалися впихнути батьки майже два із половиною роки назад.

За поличкою стояв синтезатор та дві гітари. Коло вікна стояв стіл із ноутбуком та куча мотлоху, який я, не розумів як тут з’являвся.

Із тяжким вздохом я піднявся із ліжка та розправив свої плечі. Якби зараз хотілося масажу. Я встав на голі п’яти та підійшов до столу із ноутбуком, сили сидіти за столом не було, тому направився назад до ліжка.

Ввів пароль та по звичаю увімкнув браузер. Чотири дні назад, до того як ми дізналися, що Алонзо співає у іншій групі, ми зняли відео-кавер на одну пісню. Знімали у гаражі Томмі, на телефон Сема, звук був відповідним.

Я зайшов на спільний акаунт групи у YouTube і подивився на перегляди під відео. Із п’яти сотень переглядів менше сотні лайків і близько двадцяти коментарів. Здебільшого це були наші знайомі і одномістяни.

Я сильно прикусив щоку із внутрішньої сторони. У мене залишилося не так вже й багато часу.

Коло подушки лежали мої навушники і я одягнув їх, підключивши до ноутбука і увімкнув на повну гучність перше, що побачив. Мелодія була сумна і мені від цього легше не ставало.

Я дістав блокнот під матрацом ліжка і ручку. У моїй голові танцювали якісь речення, слова, що намагалися вийти із мене але не могли покинути тіло і розум.

«Я думав, що знайду вихід,

Із життя якого не бажав.»

Я схилився над аркушем і міцно затиснув зуби. Я почав відчувати біль, але це не було так важливо.

«Але ти ніколи не зникнеш із моєї душі.

Немає того, щоб прогнало тебе.

Хоча я б хотів щоб ти зникла із моєї душі і розуму,

Мені хочеться знайти місце або людей,

які б змогли заховати мене від тебе.

Хочу відчути себе живим, не роботом,

Перестати боротися із собою і з іншими.»

Зараз мене можна було почати вважати надто драматичним і надто чуттєвим, але це єдиний вихід емоцій який я собі дозволяю. Він таємний і дуже добре, що його ніхто ніколи не побачить. Це майже як порятунок. Слова лилися і лилися, мелодія у навушниках грала на повну гучність і повністю відокремила мене від навколишнього світу і засунула у мій.

«Це так сумно. У моєму серці тільки ти.

Ти розриваєш мене на маленькі кусочки.

Моя голова важка як камінь.

Від мене залишаються одні кісти.

Я хочу покинути це місто,

Знайти собі своє місце,

Те, про що я мрію.

Те що весь час у моїй голові.»

Тільки я встиг дописати строчку, як не почув, а відчув, по трусінню ліжка, що хтось стукає мені у двері. Дуже незадоволено. Я відкинув навушники на шию і швидко заховав блокнот під ковдрою і підбіг до дверей, за якими вже кричав батько.

Я не бажав відкривати йому, але це навряд чи допомогло. Тому швидко відімкнув замок і зробив крок назад відчиняючи двері. Батько стояв вже весь красний — він ненавидив, коли йому не відчиняють і ще більше, коли не відчиняю я із першої секунди.

Він був одягнутий вже у домашній одяг і з накинутим темним халатом на верх. Час був вже пізній і він збирався у ліжко, не забуваючи про свій денний розклад. Зараз у нього було вишкіритися на сина. Він тикав у мене пальцем, коли почав кричати:

— Куди ти дів свої ключі від будинку? Знову проєбав чи може то твої друзі наркомати їх спиздили у тебе? — мій батько був ректором університету, і дозволяв собі використовувати матюки, лише у присутності сина.

Згадка про друзів вжалила мене і я міцно зтиснув щелепу, по спині пробіг мороз від хвилі злості.

— Нам очікувати, що завтра сюди навідається купа наркоманів і бомжар, які обісруть весь будинок? — він був одного зі мною роста, із його міцно стиснутих губ лунали не слова, а гарчання. Його очі вже наче планували випасти на підлогу просто між нами, а кінця його дойобів було не видно, —Ти, блять, шляєшся по притонам, нахуй сюди приводити? Чого ти, гавнюк, мовчиш? Ігноруєш батька?

Батько випрямився і готував наступну порцію криків, які мав на мене бажання вилити. Я міцно стиснув зуби і рівним голосом сказав:

— Ключі залишилися на роботі, я їх просто забув там, — батько зіщурив очі і швидко поправивши волосся, яке випало йому на очі, тикнув мені у груди і сказав востаннє:

— Вали по блядські ключі і без них, щоб не повертався, гавнюк.

Він розвернувся і пішов у свою спальню і, уже у гарному настрою, відчинивши двері, він востаннє повернувся і показово для матері побажав мені гарної ночі.

Йому було абсолютно похуй, що піцерія зараз зачинена і відчиниться тільки о пів на десяту ранку. Якщо він сказав, щоб я валив, це означає, що я маю валити просто зараз.

Я заморено поправив довге волосся, підійшов до шафи і взяв свіжу чорну футболку і такого ж кольору джинси. Знявши свої сині домашні штани почав перевдягатися, у голові прокручуючи, де можна сьогодні залишитися.

У Томмі вдома через день була мати і мені ніде було б лягти навіть якшо говорити про підлогу. До Сема треба було їхати близько двох годин. Алонзо зрадник. Залишився Гуз.

Накинув на плечі курточку і сумку на плече — я зачинив свою кімнату і почав виходити із будинку, направляючись у сторону сусіда. У вікнах не горіло світло, на дверний дзвінок ніхто не реагував, як і на стукання у двері.

У Гуса не було телефона, так само як і не було постійного місця ночівлі. Скоріше за все, він повернеться лише під ранок, або через день.

Я вилаявся і сів на сходи під дверима. На подвір’ї вже була ніч, близько одинадцятої години ночі. Я закурив одну з останніх сигарет у пачці і заморено відкинувся на сходах.

Це було досить звичне для мене становище. Мене якось частенько виганяють із будинку. Я міг би продовжити сварку, але вона взагалі б мало що дала, да і не хотілося віддавати останні сили на це.

Якось останнім часом, мені вистачає сварок. Рукою, вільною від сигарети, я потер заспані очі. Дуже хотілося спати. Я знову затягнувся і подивився на нічне небо. Нічого нового, але як же гарно.

Завжди гарно.

Я сперся обличчям на долоню і заплющив очі, не забувши про сигарету. Якщо цієї ночі мені вдасться поспати хоч декілька годин, це буде щось. Під’єднав до телефону свої навушники і включив музику на фон для роздумів.

У голові лунала лише одна фраза, вона була сповнена безсилля і являла собою: «Як мене все заїбало». Вона звучала і звучала. Не хотіла зупинятися, не хотіла припинятися, її нереально було поставити на паузу.

Моя щелипа знову була міцно стиснута, я з силою прикусив язика, щоб не закричати від нахлинувшої злості. Моє дихання було все важче і я не міг перевести думки від цієї фрази. Я дуже сильно втомився, все що я б хотів це блядський сон, але і цього мене позбавили.

Я дуже не хотів платити за номер у готелі, бо це означало мінус із збережень на квартиру, до якої мені залишалося близько двох зарплат, але схоже, що більше варіантів не було.

Я знову відкинуся на сходах і хотів подивився на небо, але зненацька помітив інше. Сусідську дівчину, яка стояла під своїми сходами і мовчазно дивилася на мене. Її обличчя було стурбоване, брови були схмурені і між ними з’явилася зморшка, а нижня губа була прикушена.

Краще б я продовжував дивитися на її обличчя, бо коли очі, почали спускатися нижче, я помітив… не притаманний їй образ. Перше, що спало на думку, що я ніколи не бачив її у чорному. Вона завжди була одягнута у світлі кольори і у цьому було щось особливе.

Тому спостерігаючи зараз чорне мереживо на її тілі, низькі штани і взагалі, цей її образ, я забув про що намагався забути мить назад. Я дозволив бути собі шокованим менше двох секунд, а потім стримано посміхнувся і махнув їй у знак вітання і знову міцно затягнувся.

Вона скромно посміхнулася у відповідь. І не знаючи куди діти погляд, почала шукати, щось у своїй маленькій сумочці. Краєм ока я побачив, що вона дістала якусь маленьку світлу коробочку, мабуть, сигарети, але цього було не досить і вона продовжувала пошуки.

Врешті Маля роздратовано видихнула, закрила сумочку і подивилася на вікна другого поверху — вікна своєї кімнати—, а через мить на мене. Я продовжував робити вигляд що не бачу, що відбувається, і взагалі намагався не дивитися на неї, бо дуже хотілося.

Я почув цокання тоненьких каблучків, а через секунди вони вже стояли просто перед мною. Мої очі поглянули вверх, і я знову випадково подивився на все її тіло.

— Вибач, у тебе не буде підкрути? — її губи почали рухатися і вони точно зверталися до мене. Я спершу не зрозумів, що вона мала на увазі, наче чув ці слова вперше, а потім поглянув на її руки.

Між пальцями вона тримала тонку довгу жіночу сигарету. Я знову подивився на її губи і врешті, заліз у карман кожаної курточки. Діставши запальничку, я підніс її до пухлих темно-червоних губ Малі, між якими вже була сигарета.

Вогонь спалахнув і відблимнув у її холодних очах. Вона зробила першу затяжку і відвернулася на мить від мене видихаючи дим у сторону. Маля вийшла на проїзну частину, на якій мало хто з’являвся у такий час, і витягнула голову намагаючись поглянути за поворіт. Мабуть, хтось мав заїхати за нею.

Вона не побачила, що хотіла, тому знову поглянула на мене і сіла недалеко, витягуючи довгі ноги у чорних джинсах. Ми обоє не знали, що говорити, тому просто сиділи і курили.

Мої навушники висіли на шиї і я думав чи чує вона музику з них. Тримаючи між пальцями сигарету вона потерла, заховані під тонке мереживо, руки. Я не знав чи був це натяк мені, чи вона зробила це не обдумуючи, але я не хотів думати, що вона замерзне і, тримаючи у губах сигарету, почав знімати свою курточку, щоб накинути її на тонкі плечі дівчини.

Вона дьоргнулася, коли тепла тканина торкнулася її тіла і повернувши обличчя у мою сторону, посмішкою подякувала мені. Ми знову сиділи у тиші. Курили, але тепер ще й обоє дивилися на небо і можливо обоє слухали тиху музику із моїх навушників.

Я не розумів, як вона нічого не роблячи, повністю вибила із мене все, про що я думав до того, але у неї вийшло чудово. Тепер я думав тільки про неї. Після тієї ночі, коли я побачив її схожою на фею і наступного ранку у тоненькому бікіні, не лишили мене так просто, як бажалося. Вона почала з’являтися у моїх думках перед сном. І зазвичай це означало, що я не міг заснути ще довго.

Дівчина, ніби читаючи мої думки, розвернулася до мене. Тільки зараз я помітив, під слабим світлом вуличного ліхтаря, що на її очах були нарисовані зорі і місяць.

Не міг зрозуміти, але був впевнений, що це також буде у моїх думках перед ночами. Я потер очі, які почали боліти і також поглянув їй у відповідь. Її губи знову почали рухатися:

—Маєш плани на цей вечір? — о так, ці плани були дуже важливими.

Називалися спати де вийде і прослідкувати, щоб у мене нічого не сперли. Але я просто похитав головою.

— Даяна має зараз під’їхати за мною, ми їдемо на вечірку до якогось хлопця. Він наче щойно переїхав, чи щось таке, — вона повільно жестикувала рукою у якій тримала сигарету, — Якщо маєш бажання, можемо взяти тебе із нами.

Я відвів очі у сторону, і видихаючи дим запитав її:

— Ти знайома із ним? — вона скривила губи і похитала головою.

— Мені намагалися пояснити хто це, але я не можу згадати навіть імені. Не думаю, що хтось буде проти, якщо ти приїдеш із нами, якщо ти про це.

Я закивав і посміхнувся. Ура, здається я знайшов місце, де буду сьогодні у теплі. На плечі знову лягла втома. Я погодився на пропозицію і ми знову почали мовчати. Мені подобалося розглядати її кутиком зору, як вона повільно підносила сигарету до губ. Як ці ж губи видихали дим. Вона мала мрійливий погляд. Але, через декілька хвилин, ми почули звук двигуна машини, і скоро і побачили авто.

Це була скромненька біла Peugeot. За рулем якої сиділа дівчина із пишним рижим волоссям, у машині знаходилося ще близько трьох осіб. На передньому сидінні була темноволоса азіатка, а на задньому двоє хлопців.

Ми з Малею встали і підійшли до машини. Рижоволоса вилізла через вікно, яке було зі сторони азіатки і, намагаючись перекричати попсу, що лунала із колонок машини, звернулася до Малі.

— Сонечко, швидше пригай у машину, ти ще маєш завершити мені макія…— вона обірвалася на полуслові, коли побачила її наряд. І вже стурбовано тихіше сказала: Все добре?

Після цієї фрази із вікон виглянули всі, навіть азіатка попхнула рижу і визирнула. Малі стало некомфортно, тому вона сильніше натягнула на себе мою куртку.

— Так, все ок. Ти не проти, якшо Курт поїде із нами?— очі Малі говорили за неї, тому через мить, щоб перестати сковувати Малю, всі подивилися на мене.

Рижа була занепокоєна і я взагалі не розумів, що відбувається. Вона поглянула на мене, і щось у цьому погляді було дивне. Здавалося що вона мене знала і вже не сильно любила.

— Я то не проти… — вона ще раз поглянула на мене, а потім у салон машини. Вільного місця було лише на одну людину,— Тільки доведеться потіснитися…

— Нічого, я посиджу на колінах у Курта, — Маля сказала це швидко і перевела погляд на мене. Я не мав нічого проти, тому просто кивнув їй.

Маля підійшла до задніх дверей і нахилилася до вікна. У цю ж мить я побачив наскільки низько посаджені її штани і тонкі полочки стрінгів. Я швидко підійшов до дверей.

— Лаяре, Шоне, це Курт— вона привіталася з ними і відійшла, щоб я міг зайняти її місце.

— Приємно познайомитися, — я всунув у вікно дверей руку, щоб мати змогу пожати їм їх.

— На водійському Даяна, справа від неї Нана, — я коротко помахав їм, — Думаю можемо сідати.

Я зробив останню затяжку і притоптавши окурок, заліз на заднє сидіння. Маля зняла мою курточку і віддала її як і свою сумочку Нані і почала залазити на мої коліна. Висоти машини не було достатньо, щоб вона могла сидіти рівно, тому вона була повністю притиснута до мене спиною. Мої руки легко обіймали її за талію, а моє підборіддя впиралося у її тонке плече.

Щойно вона зручно вмістилася, я зачинив двері і Даяна почала рух машини. Всі у авто переговорювалися, намагаючись перекричати музику, яку Даяна не дозволяла зробити тихіше, і лише ми із Малею мовчали у такому становищі. Я намагався дихати не багато і короткими вдихами. Все моє тіло було як камінь, я не дозволяв собі розслабитися, щоб не дати їй можливість відчути її дію на мене. Це давалося мені останніми силами.

Вона приємно пахла, не міг зрозуміти чим, але це було щось ягідне. Можливо це було від її Vogue які вона, щойно курила. Від Малі разило тепло, але тими міліметрами, якими наші руки дотикалися один до одного, я міг сказати, що вони холодні. Мої руки, що лежали на її талі не рухалися взагалі.

Але коли вона трошки потерлась стегнами об мої ноги, щоб сісти зручніше, я надто різко, видихнув повітря просто їй у шию.

Вона затремтіла і заціпеніла. Її м’яка шкіра вкрилася мурашками, а з її ледь відкритих губ вирвався тихий подих.

Маля нічого не сказала, ніяк не відреагувала, але я був впевнений, що вона все відчула. Я хотів пробити головою стекло у машині від того відчаю, що відчував. Таке відчуття, що мені знову п’ятнадцять років і я вперше говорю із дівчиною.

Я не рухався, як і вона, декілька секунд, але коли спробував прибрати свої руки із талії, щоб дати нам більше простору, вона витримавши паузу обережно поклала руку на мій зап’ясток і погладила його великим пальцем — я захотів розбити головою всі вікна у машині —, а після чого відкинула свою голову просто на моє плече.

Ніхто окрім нас двох, не помічали того, що відбувалося. Вони дивилися на нас лише коли ми сіли, а зараз всім було, наче байдуже.

Інша її долоня, що не гладила мою руку, перемістилася на моє коліно. Маля рисувала на ньому, своїми довгими, нігтями різні візерунки, відомі тільки їй. Мурашки пройшли тепер і по моєму тілу, переміщаючись до низу живота.

Мої руки міцніше стиснули її талію, вона лише повільно видихнула повітря. Її шия манила мої губи, але я дозволив собі лише потертися носом об неї, вдихаючи цей її ягідний аромат. Краєм ока я помітив як кутик її губ піднявся до верху. Боже, не у одного мене злетіла голова.

Я оглянув нашу компанію, взагалі ніхто не звертав на нас увагу, я не розумів як такого можна було не помітити, коли у мене зривалася голова, а потім зрозумів, наскільки це були незначні рухи. А за мить у голові знову з’явився червоний прапорець із питанням про її вік.

Тому я з величезною силою, та тихим риком, змусив себе зупинитися і відірватися від її шиї та талії. Вона спробувала знову стримати мою руку, але я прибрав їх і зі свого коліна також.

Я міг відчути як тіло Малі стало напруженим, вона підняла свою голову із мого плеча і відірвалася від мого тіла. Дівчина перехилилася до дівчат, які сиділи попереду і почала запитувати їх про настрій, хто буде на вечірці і максимально незначні речі. Боги, якщо вона хотіла мене помучити ще більше — у неї вийшло. Її незмінно короткі джинси відкривали вигляд на її тонкі стрінги і я зціпивши щелепу відвернувся до вікна і закрив очі.

Як дивно, але спати перехотілося. Дуже дивно. Захотілося напитися і закрити себе у якійсь із кімнат. Самого. Подалі від Малі.

Я не розумів і чому не звертав на неї уваги раніше, і чому звернув зараз. Але я вже готовий вбити себе, якщо ще раз подумаю про неї. Маля спокійно спілкувалася із компанією, постійно ялозячи по моїх стегнах, і не звертала на мене жодної уваги.

Я увімкнув телефон і написав Томмі, про те що мене знову вигнали із дому і я їду на якусь вечірку. У відповідь мені прийшло голосове повідомлення. Я знизив гучність і притиснув телефон до вуха.

«Якщо набридне, можеш приїхати до нас. У мами зараз нічна зміна. »

Схоже, що Томмі зараз із Л-зі, його дівчиною, тому що голосове було записане саме нею. Вони вже дуже давно разом, тому для Л-зі не було нічого дивного називати мамою, матір її хлопця.

Я знав зі слів Томмі, що вони переживають не кращий момент у стосунках, тому вирів, що якщо вони вдома у двох, я третім там не буду.

Щойно я прослухав повідомлення, помітив як Маля ще більше заціпеніла і за мить віддалилася ще далі. Я написав, що не буду їм заважати побути разом, і перейшов у переписку із Семом.

Я написав йому питання де він зараз, і він, щойно прочитавши, вирішив подзвонити мені. Я притиснув телефон до вуха і намагався розібрати звуки.

— Мужик, якби я тільки, блять, знав де я, — на фоні його п’яного голоса були сміх і гучна музика.

— А як ти туди дібрався? — губитися для Сема було звичною справою. Губитися у когось на вечірках п’яним — було для нього постійною справою.

— Запитай шось полегше, якби я тільки пам’ятав. —він засміявся і мабуть, що десь впав, бо за мить я почав чути довгу порцію матюків.

— Семе, ти живий? — я б не міг назвати мій голос буде турботливим, мій друг був найживучішою людиною, з усіх, кого я знав, і я точно розумів, що він вилізе із будь якої сраки у яку влізе. Це не було компліментом.

— Я впав, — сказав він через хвилину, мабуть коли знову знайшов телефон, — Бля, мужик, можеш мене забрати звідси? — він розтягував слова і здавалося, що засне з хвилини на хвилину. Я оглянув свою компанію, яку можливо мав кинути, навіть не доїхавши до місця зустрічі. Не думаю, що мене буде їм не вистачати.

— Надішли свою геолокацію.

— Мужик, ти кращий, — він радісно прокричав це у трубку, а потім відволікся намагаючись надіслати його місце перебування, паралельно він бурчав, що нічого не бачить і постійно кудись не туди натискає.

Мій телефон завібрував у мене в руках і я відкрив переписку із Семом, де він надіслав своє місце знаходження. Мені показувало, що він знаходився, близько у трьохстах метрах від мене і дистанція постійно зменшувалася.

Машина зупинилася, і до Сема залишилося декілька метрів. Даяна крикнула, що ми на місці і випустила нас всіх, щойно Маля встала із моїх колін я встав і підійшов до найбільш схожого на Сема тіла, яке лежало посеред дороги на траві і з закритими очима тримало у руках телефон.

— Бля, мужик, тільки можеш пошвидше, я мабуть, перестарався із дещо чим. Зараз засну, нахуй— якби я не стояв над ним, навряд чи я зміг розібрати ці слова.

— Я вже тут. Підіймайся із землі, — його очі повільно відкрилися і він поглянув на мене. Поглянув і помітив це не одні і тіж речі, тому він злякався і відлетів у іншу сторону, секунд через п’ять.

— Пиздець, — він піднявся на ліктях, — тільки не кажи, що це я з тобою приїхав і забув про це, — його очі майже були повні провиною але він перевів їх у бік і поглянув вище мого плеча.

— Ніхуя собі, — протягнув Семмі, — Якщо тут буде колишня Макрофта — я залишаюся.

Я поглянув у туж сторону, що і він. Звідти до нас йшла Маля, тримаючи у руках мою курточку. Вона дивилася на лежачого на траві Сема із піднятою тонкою бровою, але коли помітила мій погляд на собі, її очі блимнули злим сяйвом.

Я розумів звідки її злість. Я буквально відмовився від її дотиків, прибравши їх із себе. Не думаю, що їй треба знати, але я був набагато зліший за неї на себе. Вона йшла повільно й граційно, тримаючи у одній руці мою курточку. Я так довго відволікав себе від неї що встиг забути у чому вона вбрана.