"Амалія"

Даяна святкувала своє дев'ятнадцятиріччя і тут було все точно як вона хотіла. Будинок, озеро, ліс уже на задньому дворі, прикрашенний так, наче у ньому живуть феї, шалено красиві, сяючі, літаючі, неймовірні феї. Гості на святі були одягнені відповідно. Усе вбрання Даяна самостійно перевіряла та погоджувала.

У неї був план, згідно з яким, ніхто з нас не посмів би занудьгувати навіть на хвилину і найбільша розвага припадала на північ. Я знала усі пункти у цьому плані. Я робила все, що могла, щоб цей день був для неї особливим. Здавалося, що ми передбачили усі можливі казусні ситуації, але, як виявилося, ми забули про світ за межами цього будинку та лісу.

Ми пили і веселилися, Даяна світилася від щастя, і ми з Наною робили усе, щоб їй було тільки краще. Атмосфера була просто неймовірною. Здавалося, що ми у казці чи у фільмі.

На святі було не дуже багато людей. В основному це я та Нана, які були кращими подругами Даяни, її друзі з танців та деякі дівчата з йоги. І усі вони були одягнені в одному стилі ідеально підібраним одягом красивими зачісками та макіяжем.

Я повільно пила мартіні і танцювала на вулиці в натовпі професійних танцюристів. Навіть розуміючи, що усі вони рухаються краще за мене,  я почувала себе дуже добре. Музика п'янила швидше за алкоголь, мої очі були закриті, а рухи становили все більш спокусливі.

Хтось примостився до моєї спини, і тепер ми танцювали разом. Його рухи були чіткими і в той же час неймовірно приємними. Його дихання лоскотало мою шию, а його руки були на моєму голому животі, обережно погладжуючи і зливаючись зі мною в один ритм танцю.

Я щільно була притиснута стегнами до його підтягнутого живота, і насолоджувалася кожним дотиком. Я не проти нових стосунків, особливо якщо це стосунки із таким приємним хлопцем, як цей. Не знаю, хто це, але тут поганих хлопців немає. Даяна не пропустила б. До речі про іменинницю.

Мої повіки відкрилися, і я озирнулася на всі боки. Через кілька людей від нас, Даяна танцювала зі своїм одвічним партнером з танців, Лаяром, і це був не такий вже й звичайний танець, з тих, що вони робили для змагань.

У них читалася справжнісінька пристрасть, бажання сла. Мені хотілося сфотографувати це в пам'яті, так гарно це виглядало.

Її руде кучеряве пишне волосся з вплетеними в них нитками, що переливались під різних кольорів світла, літали від кожного її руху. Талія була затиснута в Лаярових міцних руках, які так і зміщувалися то до її грудей, які були прикриті блакитною тонкою тканиною, що світилася, то до стегон, на яких була тільки коротка спідниця з такої ж тканини. Вона звивалася в його руках як кішка, а він ніби мурчав від задоволення, і це справді було шалено спокусливо.

Я зробила глибокий ковток повітря і подивилася в інший бік де була Нана. Вона розмовляла в компанії, стоячи недалеко від озера, повільно погойдуючись від музики.

Вона була у бежевій довгій спідниці та топі, тканина переливалася від кожного руху та це виглядало неймовірно красиво. Її коротке чорне волосся було завите дрібними хвилями, в які теж були вплетені яскраві сяючі нитки.

Я оглянула кожного хлопця і дівчину і зрозуміла, що абсолютно всі просто неймовірні, від усіх палала неймовірна атмосфера і все разом це створювало п'янкий ефект.

Моя голова відкинулася на плече хлопця, який обіймав мене ззаду, і я тихо промовила, як тут чудово. Хлопець також тихо засміявся і погодився зі мною.

Я зробила ще один ковток мартіні і зрозуміла, що вже надто п'яна і треба чи випити ще більше чи більше не торкатися алкоголю. Перед тим як я встигла зробити вибір, я почула, що музика у колонках перестала грати. Усі здивовано замочали, а за мить заграла вже інша пісня. Дивно, вона моя улюблена, але її точно не було у спеціальному плейлисіті для Дня народження Даї. Я точно знала, бо сама його складала. 

Мені знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти, що це не просто пісня, а дзвінок на моєму телефоні, який зараз був підключений до колонок. Я виринула з рук хлопця, який так міцно мене обіймав і попливла в бік звуку телефону, що розривається.

Він лежав на колонці і перед тим як подивитися, хто мені дзвонить, я відключила його від неї. Це була мама і я була дуже здивована, що вона дзвонила мені у такий пізній час. Такого раніше не бувало, зазвичай у цю годину вона дивиться свій улюблений серіал і максимум напише мені повідомлення. Тим більше їй було відомо, де я зараз і у чиїй компанії, бо сама відвозила мене сюди ще зранку. Я не на жарт стривожилася і мені навіть здалося, що алкоголь, який випив мною раніше, повністю зник з моєї крові.

Я підняла слухавку і намагаючись відійти у якомога тихіше місце, подалі від голосів.

— Мамо, все добре? — я запитала перед тим, як вона встигла сказати хоч слово.

— Не зовсім, люба, — мама намагалася говорити спокійно, але її голос тремтів. Моє серце пропустило удар, — Мені щойно зателефонували. У моєму офісі пожежа і мені терміново треба приїхати туди. А Меріда вже заснула, і я не знаю, хто може посидіти з нею.

— Я зараз їду додому, — я навіть не думала про можливий варіант не робити цього.

Мама зітхнула і промовила:

— Дякую, Амі, — вона зробила паузу і доповнила, — Вибач, будь ласка, знаю, як для Даяни це важливо.

— Перестань, нічого страшного, — я знала, що Даяна мене вб'є, — Я викликаю таксі, але їхати ж довго.

— Ще раз вибач. Я зараз попрошу Місіс Гроу посидіти з Меридою доки ти не приїдеш.

Я відбила дзвінок і наступний з ким я говорила було таксі, коли я обернулася, то побачила стривожені погляди Даяни та Нани, які, здається, весь цей час стояли біля мене і слухали все, що я казала.

Мені довелося пояснити ситуацію, через слово вибачаючись перед Даєю, шукаючи свої речі і прощаючись з усіма, хто показувався мені на очі. 

Я їхала в таксі, слухаючи ненав’язливу мелодію. Таксист, на моє щастя, не розпитував і навіть не дивився на моє досить дивне вбрання, чому я була вдячною.

Мені треба було подзвонити мамі і сказати, що я вже їду. Мій телефон увімкнувся і попередив про останні проценти. Я швидко відшукала її номер телефону і одразу зателофонувала їй.

— Мам, я уже їду. У мене сідає телефон, тому не лякайся, якщо відключусь. Ти ще вдома? — питання я задавала швидко, щоб стигнути почути головне.

— Ні, я вже їду. Не могла більше чекати. Мені сказали, що вся будівля у вогні і я … я не можу.

Я зробила короткий вдих. Важко чути такий її голос.

— Я сподіваюся все буде добре. Ти домовилася, щоб місіс Гроу побула з манюньою?

— Місіс Гроу не було удома до завтра, тому я…

Телефон останній раз видав якийсь писк і вимкнувся.

Дорога займала не мало часу, вночі і з невідомою людиною, це здавалося досить страшною авантюрою, але дівчата демонстративно записали номер телефона водія і номер машини перед тим, як відпустити мене їхати саму.

Мої очі починали закриватися, від повільної і легкої мелодії, та випитого алкоголя і я майже засипала, але адреналін все не покидав моє тіло.

Ми їхали більше години в мовчанні з водієм, і мої думки були зайняті різними речима, я боялася, що кабінет мами міг повністю згоріти, боялася, що манюня могла прокинутися і не знайти нікого вдома.

Ще через майже годину ми почали під’їжджати до нашої вулиці, і я ледь стримувалась, щоб не вилетіти з машини і не побігти самій.

Коли ми під’їхали до самого будинку, я дуже швидко розплатилася із таксистом і майже побігла до дверей. За ці дві години я встигла надумати дуже багато всього, і про маму і про Мериду, трошки я була зла і на батька, але намагалася справлятися із проблемами по можливості.

Я відчинила вхідні двері і максимально швидко і тихо, пробігла до сходинок на другий поверх. Наша з Меридою кімната, знаходилася в самому кінці і я знала, що вона може прокинутися навіть від легкого звуку скрипіння дошок на полу.

У всьому будинку лунала темрява, але я знала як можна покинути і проникнути у нього не будучи пійманою, знала кожен сантиметр старого полу, який міг мене видати, знала, яку сходинку краще пропустити і точно знала, як тихенько відкрити двері власної кімнати.

Але зараз мені було майже страшно. Я затамувала подих і міцно стиснувши ручку дверей і повільно відчинила її.

Очі швидко звикли до темряви і тому я одразу побачила обличчя сплячої Мериди. Я почала видихати. Моє тіло здригнулося, одразу як мої легені почали наповнюватися дуже приємним ароматом, якого раніше у цій кімнаті не було. Тут був хтось ще.

Мій погляд перевівся на моє ліжко, воно було у найвіддаленішому ділянці кімнати, і тому я не одразу побачила його. Чоловік був зігнутий, його лікті впиралися на його коліна, а голова впиралася на долоні. Якщо він спав, то ця поза для сну здавалася найневдалішою зі всіх, які мені доводилося раніше бачити. 

Я дуже боязко підійшла до нього. І лише знаходячись у декількох сантиметрах, я впізнала це волосся і плечі. На них я дивилася дуже багато.

Цього чоловіка звали Курт. Він був моїм сусідом, талановитим гітаристом, офіціантом в моїй улюбленій піцерії і можливо ще чимось для мене.

Я поглянула на нього ще раз. Він сидить у моїй кімнаті, на моєму ліжку, майже лежить. Його запах просочив повітря цієї кімнати і тепер я відчуваю тільки його. Чотирнадцятирічна я б продала за це душу.

Як би мені не хотілося ні сфотографувати його телефоном, який зараз був розряджений, ні подивитися на нього доки він не бачить, але ця поза дійсно завдавала йому багато неприємностей.

Я наблизилася до нього і тихо, щоб не розбудити малу, позвала за ім’ям. Він ніяк не відреагував, а сестра перевернулася у ліжечку, тому мені варто було бути тихішою.

Я наблизилися до нього ще сильніше, будучи майже впритул до нього, моя рука нависла над ним, хотілося заритися нею у його волоссі, але я тільки легенько доторкнулася до його плеча.

— Курте, — я позвала його ще раз, намагаючись бути тихою для Мериди.

Його дихання різко змінилося, а голова потягнулася до мої руки і потерлася об неї. Він почав прокидатися. Я прибрала руку, а через мить побачила, як його обличчя повільно піднялося і його голубі очі подивилися на мене.

Ми все ще були дуже близько і я намагалася не видати свого нервування, навіть своїм диханням, але дихати було і справді тяжко, знаходячись так близько до нього. Він, здавалося, не дихав взагалі.

Його очі бігали по моєму обличчю, і по волоссю. У волосся, яке я зазвичай розпускала, були вплетені маленькі клсички. Деякі прядки торкалися його голої руки. Відстані між нами не було.

Я випросталася, щоб наш стан не був таким хвилюючим для мене, але це не допомогло. Тепер його очі ходили не тільки по моєму обличчю, а і по тілу. По його голим ділянкам, яких було предостатньо. На мені був дуже короткий, ледь не прозорий топ, під яким не було бюстгалтера, юбка, яка була посаженна надто низько, з розрізом на правій нозі, і металічний ланцюжок на талії. І цей ланцюжок, звісно ж, взагалі нічого не прикривав.

Я стрималася для того, щоб не обійняти себе руками і дозволила собі лише дивитися на нього. Він дивився на мене ще сонним але вже впевненим поглядом. Мені залишалися секунди до того моменту як він остаточно прокиниться і помітить мій стан.

Тому мені залишалося лише видохнути з легень його запах і легко посміхнутися. Його погляд все ще був не далеко від того місця де закінчувався топ і раптом його адамове яблуко дьоргнулося.

Він швидко заблимав і повернув обличчя в іншу сторону, його руки швидко знайшли телефон у карманах і через мить ми всі щурилися від раптового світла. Його темні густі брови похмурилися і а очі намагалися щось побачити на телефоні, а потім Курт різко піднявся.

Між нами було занадто мало місця для такого різкого руху.

З мене наче вибило повітря і коли я зробила видих, перед собою я бачила тільки перехід від його шиї до плеч, місце яке не було прикрите футболкою. Я сильно вдихнула повітря і зробила необережний крок назад.

Все відбувалося так швидко, що я навіть не зрозуміла, що наступила на якусь іграшку Мериди і вже починала падати просто на неї.

Сильні руки схопили мене за стан, коли моє волосся вже ледь торкалося її щоки. Я вчепилася у його руку вище ліктя. Його руки притягнули мене до його тіла і мої груди від різкості руху вдарилися об його.

Пальці Курта на моїй талії погладили ланцюжок на ній і я видихнула повітря, а через секунду він віддалився від мене, а його рука показала у сторону дверей.

Від всіх нахлинувших почуттів за декілька нещасних секунд я розсміялася німим сміхом, а потім мої руки витягнулися у сторони, і я наче вперше проходила по власній кімнаті у такому стані, дуже обережно, оминаючи всі іграшки малої, дійшла до коридору. 

Мої руки схопили ручку від дверей і я, безшумно відчинивши її,  проскочила у іншу кімнату. Курт йшов просто за мною і дуже тихо закрив за собою двері.

Я побачила як він захотів щось сказати але мої руки на автомати накрили його губи і не дали цього зробити. Я прижала вказівний палець до своїх, показуючи, що цього краще не робити, а потім моя рука, яка була на його губах, схопила його за зап’ясток і потягнула вниз по сходам.

Я вмикала всюди світло, все ще тримаючи його руку. Врешті, вже на кухні, я поглянула на нього, шалено посміхаючись.

— Якби ми зараз її розбудили, боже… Ми б її вже не вложили назад,— я тихо засміялася, але зупинилася як почула його хрипкий сміх.

Його очі були зіщурені, а сам він легко посміхався. Він надавив своїми довгими пальцями на свої очі однією рукою, і різко видихнув, знову поглянув на мене.

Очі Курта при світлі блукали по моєму тілу. Здавалося там де був його погляд там були і мурашки. Його погляд на секунду затримався на мої талії на тому ланцюжку, до якого він щойно торкався, а потім він знову поглянув на наші руки.

За час переходу з моєї кімнати до кухні, я вже не просто тримала його за руку — наші пальці перепліталися. Мої завжди холодні були сплетені з його теплими.

Він знову поглянув на мене, і почав витягувати свою руку. Після чого підняв свої обидві руки до гори і потягнувся, майже торкаючись стелі, від чого його футболка трохи задерлася і я побачила смужку волосся, яка тягнулася до початку його темних джинсів. Я проковтнула слюну, і намагаючись тримати легку посмішку, подивилася на його обличчя. На його щоках були червоні відмітини, скоріше за все це наслідки невдалого сну.

Курт все ще розминав руки, і я бачила лише неприкриті футболкою ділянки тіла, але мені вистачило цього, щоб зрозуміти, що він точно не із слабких хлопців.

Він завершив коротку розминку, і неочікувано для мене, торкнувся мого голого плеча, а потім дуже хриплим голосом, від якого я відчула жар внизу мого живота промовив:

— Ти далі справишся сама?— він дивився у мої очі, а я у його.

— Так, звісно! Дуже дякую тобі,— я швидко закивала, і усміхнулася йому— Не знаю, як тобі віддячити.

А він відмахнувся і задав наступне питання:

— У твоєї мами, зараз все добре? — мої очі опустилися на підлогу.

— Останній раз як я говорила з нею, вона казала, що її кабінет майже не вцілів, і скоріше за все, вона пробуде там до ранку,— я закусила губу, думаючи, як я можу їй допомогти пережити це.

— Передай їй мої співчуття, — він сказав це майже шепотом, а потім розвернув голову до дверей і сказав: Якщо я знадоблюся, можеш звати, а зараз я мабуть вже піду.

Я тихенько подякувала його ще раз і направилася за ним до виходу. Я стояла, спершись на дверний отвір і, дивилася на нього зложивши руки на грудях, і дивилася, як він одягає кросівки.

Він не повернувся і вже відчинивши двері, сказав:

— Ти дуже гарна сьогодні,— і повернув голову на секунду до мене.

Мої щоки пекло, а очі дивилися на підлогу між нами. Я не могла нічого відповісти йому. Не могла навіть видавити повітря з себе.

Він швидко побажав гарної ночі і зачинив за собою двері.

Я ще декілька секунд стояла не сміючи двинутися, а потім закрила за ним двері і вимикаючи світло за собою піднялася на свій поверх. Я зайшла до ванної кімнати. Скинула весь одяг з себе і відразу зайшла в душ.

Лише помившись я змогла хоч якось пережити його фразу.

Я лежала в ліжку і думала не про маму, якій я щойно телефонувала, дізнавшись як вона, не думала я і не про про День народження Даяни, я думала лише про свого сусіда.

Декілька годин тому я танцювала в обіймах якогось хлопця, не знаючи ні як він виглядає, ні його ім’я і не мала жодного сорому. Не відчувала, що мій наряд міг бути відвертим і що хтось міг би це побачити.

У мене був не один хлопець, були такі, про яких мріють всі дівчата в школі. Були і такі до яких краще не підходити. Мені не раз доводилося чути компліменти від яких у інших червоніли вуха.

Але чому тоді я думаю не про того хлопця який торкався мене майже всюди у танці, а про те що моя шкіра і досі горить у місцях де рука Курта випадково торкалася моєї голої талії. Де його рука гладила того клятого ланцюга.

Мені дуже кортіло закричати у подушку, але я не могла дозволити собі таку розкіш у кімнаті де також спала і Мерида. Тому я кричала всередині себе. Дуже гучно і від всього серця.