Засыпаю навек
Ruslan Korzh
Мне очень больно, я умер Я разучился вам доверять, Я больше не верю и боюсь полюбить. Тот, кто считается другом, Зачастую становится настоящим, Либо наоборот, – твой враг. Я хочу покричать, потыкать иголками в тело, Я хочу навсегда убежать В ту загробную жизнь... Там никого, только я, тишина и ужасная боль.... Мне очень больно, не оставляй. Я безумно люблю, поговори со мной ты об этом. Я стучу, но крышка уже заперта, Я засыпаю навек... Всё просто игра. Ты не друг, я не человек.
2020-07-15 05:04:23
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Тут, я трохи з Вами не згоден. Біль, душевна біль, це відчуття яке робить нас людиною, робить нас живою людиною, дає знати нам що ми живі. Колись давно я писав схожі вірші, схожі в плані сенсу. Але вірш, на мій погляд, вартий уваги😉
Відповісти
2020-07-16 06:29:55
1
Ruslan Korzh
Дякую🙃
Відповісти
2020-07-16 12:27:59
Подобається
Інші вірші поета
Сумна пані Поховане весілля Вишнева кістка Всередині нотки
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16645
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1989