Аматор

Катя Степанова

Я впевнена була завжди, Що пише серце — а не розум, Не віднайде рука сліди, Що досвід залишав за возом Дипломами що слав в дорозі. Отож аматор я серед громади, Скував Морфей своїм гіпнозом, Під солов’їні серенади, Вкладав думки дороговказом, Як муза, над моїм чолом. Римують почуття склади, Запалить мрія хитку прозу. Мою хоробрість у рядки, Заманять ароматом грози, Бузку й духмяної мімози. Не «метрики», і наголосів влади, Я не боюсь! І так відразу Не зможеш риму розпізнати, Ну що ж, я проковтну образу. Не стану гаяти я часу, Щоб вчитися творить балади. І строфіка веде до сказу. Невже й Гомерові «аркади», Елладу створять так відразу, Невже творив він від наказу. В моїх віршах хтось бачить вади, І не пишу я в ритмі джазу. Вельмож не слухаю поради, І без овацій арбітражу, Натхненна лиш безсонням часу.

2020-11-02 16:35:51

Інші вірші поета

Краса природи Осіння жінка Відьма Спогади

Інші поети

Лілея Берт

@lileabert9

Alina

@someoneofnowhere

Alina Taratuta

@TA_lina

Схожі вірші

Всі

Holy

МОРГАН РЕЙ

Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.

8126

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1761