Ти - прах землі
Світлана Мелашич
людина, - ти є лиш прах землі, і все ж безмежно любиш. в очах застигли ручаї журби і крик постукав в піднебесся. людина, - ти є лиш сіль землі, незгоєної рани її, кровотоки, твоє оживили буття. цифрові картинки збудили твій разум. ти - атомне нутро в божественному знанні. ланцюгове тавро - твої незбагненні гени. в твоїм пізнанні - застиглий космос. і чортів свист, молитви Бога, все в тобі живе й пульсує, як струна. Людина, - ти лиш розум і скарб Землі- твоє життя.
2021-02-20 20:32:21
5
0
Інші вірші поета
Мене згвадтовано під древом Сади твої смарагдові Серце Кохання
Інші поети
Shanice Mitchell
@SHANICE_mitchell
prabhat
@prabhat
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4198
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1651