Втомлений туман поспішав сховатися від сонця, яке підіймалося над сплячим лісом. Щільне сизе клубовиння пливло у присмерк гущавини. Поглинало поодинокі молоденькі деревця. Огортало густий чагарник. І у глухій тиші накрило вогкою хмарою невелику галявину, яку з усіх боків обступили вікові смереки. Туман ковзнув по старій дерев'яній хаті, покірно спустився додолу і, сумлінно виконавши доручення босорки, розтанув.

Перший несміливий сонячний промінчик нерішуче зазирнув у сірі сутінки крізь переплетене верховіття, і на густій зеленій траві заіскрилися рясні великі краплі прозорої роси. У височині дерев цвірінькнула спросоння синиця. Їй здалеку відповів дзвінкий щиглик. І ранкове пташине різноголосся розлилося старим лісом.

На маленький ґанок лісової хатини, шорхаючи ногами, вбутими в теплі капці-чуні вийшла згорблена бабуся, запнута теплою вицвілу хустину. Старенька була вдягнена в протертий кептар поверх шорської сорочки, і в довгу чорну плахту, підперезану звичайною мотузкою. Покректуючи, всілася на зручний, грубо зроблений, стілець. Дістала з кишені люльку, кресало і полотняний мішечок з сушеними травами. Неслухняними скривленими пальцями набила люльку сумішшю трав, викресала вогонь, піднесла люльку до рота і міцно прикусила мундштук жовтими зубами. Не квапливо, на повні груди, вдихнула гіркий трав'яний дим і, ніби прислухаючись до чогось нечутного, завмерла.

Суха трава в люльці з шипінням жевріла і тоненька сіра цівочка їдкого диму тяглася вгору. Бабуся дивилася поперед себе небачачими очима. Сухі губи щось беззвучно шамкотіли. Раптом, в безбарвних, наче вилинялих старих очах заграли яскраві зелені вогники. Бабця різким рухом закинула голову назад і широко роззявила рота. Немов з чорної безодні, з глибини старого нутра повалили клуби густого сірого диму просоченого в'язким липким слизом. Важке хмаровиння огорнуло ґанок. Сіра хлюпаюча маса нетерпляче пульсувала. То сповзала на зелену траву, то підіймалася до похиленого даху старої хати. Врешті решт, повільно накрила всю галявину. Без упину розтягуючись вшир, їдкий сірий морок поглинув виблиск пустотливого сонячного промінця і заволік весь старий ліс.

Нарешті чаклунка закрила рота і, крекчучи, розтерла занімілу шию. Перевівши подих, підняла відьма догори слабкі тремтячі руки і її цупкі довгі пальці заворушилися, ніби, намагалися схопити щось невидиме, прозоре. Зелені очі пильно вдивлялися у височінь. А тонкі вуста безперестанку беззвучно промовляли, тільки їй відомі, слова.

Ізразу, слухняно загойдалися верхівки велетенських смерек. Своїм повільним плинним танцем вони заманювали довірливий вітер, який вільно гуляв між хмар. За наказом босорки, зловили його. І скинули вниз, до ніг могутньої чаклунки. Розсерджений вітер, вируючи, розірвав і пошматував, клуби чарівного диму. І полетіли, поповзли в усі боки невагомі, напівпрозорі липкі стрічки-змії. А вслід за ними линув чародійський зір старої босорки. Віддаляючись від лісової хатинки. Віддаляючись від старого лісу.

Наче нескінченно довгі численні мацаки простяглися в усі боки липкі думки старої. Торкалися до кожного пересічного. І від того невидимого, невідчутного дотику, зустрічних людей охоплювали незрозуміла байдужість, миттєва втома і тяжке знесилення. Так досвідчена відьма, сидячи на ґанку, пихкала люлькою і подумки забрано розшукувала серед тисяч людей одну-єдину, потрібну їй, жінку.

Ліс тонув у вечірньому присмерку. Вже помалу нишкнули птахи. А бабуся все сиділа на своєму стільці, і терпляче промацувала, прослуховувала, ретельно оглядала величезну кількість людей. Втомлені очі старої сльозилися від їдкого диму. Та не зважаючи на виснагу, босорка все далі, і далі зазирала своїм чаклунським зором.

Ніч накрила старий ліс. Жовтоокий пугач з угуканням злетів з лапатої гілки вікового дерева. І тієї ж миті, десь у далекому великому місті, у комфортній квартирі, у зручному ліжку молода жінка злякано прокинулася серед ночі від того моторошного "угу".

"Знайшла". Втомлено опустилися кістляві руки. В нічному безголоссі старого лісу люлька гулко впала на дерев'яну підлогу ґанку. А знесилена стара босорка, непритомна, вже блукала у сірому холодному маренні.