Тумани
На світанку в старий ліс
позлітаються тумани.
Шугай-вітер пошматує
замовляння дим-оману.
І коли чаклунський погляд
заховають сиві вії,
на всі боки розповзуться
нишпорками думки-змії.
В ніч глуху у срібні роси
сиві коси прибираю,
і твердим чаклунським словом
тумани сірі піднімаю,
щоб серпанком над землею
розстелилися тумани
і під косами густими
дитячі душі заховали.
Якщо в хрип ховаєш крик,
коли відчай стис до болю,
якщо зрада збила з ніг
і навідмаш б'є недоля,
у туманах загуби
розпачу гірку сльозинку.
Зупинись.
І у свічаді
роздивись свою стежинку.
02.07.24
Коментарі