Розум і серце

Вікторія Тодавчич

— Не погоджусь я з тобою, розум, І думки твої, мені чужі. Я без нього дихати не можу, Темні й сірі всі самотні дні. Знову скажеш розлюбити зовсім, Та тебе не слухатиму, ні. Хай лунають докори і сльози Буду йти за покликом душі. — Ти мене не хочеш чути, серце, Біль твій – мій, його я знаю теж. Бачу я на волю, як ти рвешся Та не відпущу туди тебе. Завжди ця триває суперечка, Переможцем відчуття було. Та тепер, нехай для мене вперше Обираю сенс, а не любов.

2022-11-19 14:05:16

10

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Вікторія Тодавчич

@Airad я рада, що тобі сподобалось. Дякую ❤

Відповісти

2022-11-20 05:46:11

Подобається

Лео Лея

Чудовий вірш. Розум і серце вкрай рідко знаходять спільну мову) особливо, коли це стосується почуттів 👍

Відповісти

2022-11-21 08:51:36

1

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея Так, знайти компроміс для них важко. Дякую ❤

Відповісти

2022-11-21 09:01:36

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13272

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2888