В країну далеку...
В країну далеку Волхви поспішають, Дари, що від серця, з собою несуть. Тут золото, смирна, а з ними є ладан, Людині, Цареві та навіть Творцю. У небі в той час вже засяяла зірка, Що всім сповіщала одну новину – Господь милостивий дарує всім грішним, Спасіння – дитину на ім'я Ісус. Христос народився в печері холодній, Де в бурю ховались завжди пастухи. Марія раділа, радів там і Йосиф, Що сам Божий Син зміг у світ цей прийти. І Ангели в небі пісні Херувимські Співали й Хвалили цим Бога, Творця. А в цей нічний час вже Волхви були близько, Побачити так бо хотіли Царя. Коли у печеру зайшли подорожні, Побачили сяйво яскраве тоді. А потім вже хлопчика в яслях і гості Вклонились низенько Дитині Святій. Цей день у історії людства – священний, Бо милість свою так Господь показав. Зі Святом вітаю я Всіх! Хай натхнення, Любов та здоров'я завжди буде в вас.
2023-01-06 14:37:09
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
@Н Ф Це я дякую вам, зі Святом ❤
Відповісти
2023-01-06 14:39:04
1
Н Ф
@Вікторія Тодавчич Вас також з прийдешнім Різдвом!
Відповісти
2023-01-06 14:42:33
Подобається
Вікторія Тодавчич
дякую❤
Відповісти
2023-01-11 11:29:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1413
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1907