Я думав – люблю
Вікторія Тодавчич
Мені бачити б посмішку юну твою, Наче вперше, нестримно й жадано. Ти дивилася в небо... Я думав – люблю, Та все зовсім не так, я палаю. Я коханням палаю, неначе вогнем, Наче сонця рукою торкнувся. Ти дивилася в небо, я бачив – тебе І думкам своїм знов посміхнувся...
2022-11-28 15:59:21
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вікторія Тодавчич
дякую💕
Відповісти
2022-11-28 16:33:09
Подобається
Інші вірші поета
Бумеранг Що сталося з цим світом? Дні Шевченка... Любов не потребує віршів
Інші поети
Jasmine
@JasmineSalvatore
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2490
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2207