Чому ти настільки моя? (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?)
Юлія Богута
Пташко, моя мила пташко. Чому ти настільки моя? Торкаюсь словами, очима, холодного вкрай крила, Та хочу його відігріти, зуміти пробратись в думки. Скажи мені, мила пташко, чому я настільки ламкий? Чому мені так здається, що варто торкнутись плеча, І ти налякавшись здіймешся, неначе це був не я? Чому ти настільки далека? Чому ти настільки близька? Пташко, моя мила пташко. Чому ти настільки моя? Вірш із книги "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?": https://www.surgebook.com/chornylna/book/ptashko-chomu-ti-sogodni-movchish
2022-10-04 12:26:48
19
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Юлія Богута
@Сорока дякую) Брат по перу)
Відповісти
2022-10-04 15:16:40
1
Юлія Богута
@Лео Лея дякую)
Відповісти
2022-10-04 15:16:47
Подобається
Юлія Міхаліна
Це прекрасно!
Відповісти
2022-10-05 07:28:41
Подобається
Інші вірші поета
А на вулиці мовчки гуляє життя Давай не будем про війну? 14.07 (Подивися на мертву "Лізу") | Озвучено Вічність
Інші поети
_darishka_
@_darishka_
Valour And Faith
@Valour_And_Faith
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2325
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1179