Чому ти настільки моя? (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?)
Юлія Богута
Пташко, моя мила пташко. Чому ти настільки моя? Торкаюсь словами, очима, холодного вкрай крила, Та хочу його відігріти, зуміти пробратись в думки. Скажи мені, мила пташко, чому я настільки ламкий? Чому мені так здається, що варто торкнутись плеча, І ти налякавшись здіймешся, неначе це був не я? Чому ти настільки далека? Чому ти настільки близька? Пташко, моя мила пташко. Чому ти настільки моя? Вірш із книги "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?": https://www.surgebook.com/chornylna/book/ptashko-chomu-ti-sogodni-movchish
2022-10-04 12:26:48
19
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Юлія Богута
@Сорока дякую) Брат по перу)
Відповісти
2022-10-04 15:16:40
1
Юлія Богута
@Лео Лея дякую)
Відповісти
2022-10-04 15:16:47
Подобається
Юлія Міхаліна
Це прекрасно!
Відповісти
2022-10-05 07:28:41
Подобається
Інші вірші поета
Без тебе Літак Дотики Кохати Україну
Інші поети
ЕЛЕНА
@Elastar
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8717