Байдужість
Війна у твоїй душі. Вона забирає твій спокій. Вона розриває тіло. Вона цим вбиває мене. І ти знаєш, не тільки ти. Ці люди також жорстокі. І ні. Це не смерть. Це байдужість серця наші жне. Вона залізає під шкіру, отрутою лине у кров. Хтось каже, що бійня на благо і світ ще врятує любов... Та ні, не врятує, мій Ніжний. Цей світ не врятує ніщо. Ми діти війни. Ми вже мертві. Нас вбили вони. І за що? За розум. За силу. За віру. За те, що не вмієм мовчати. Ти знав би, як я втомилась глухим - про життя кричати. Сліпим - про красу океанів. Самотнім - про щастя й тепло. Цивільним - про кров і про страти. А мирним - про кулі і зло. Вони ж бо далекі від цього, а я серед цього живу. Вони на екранах це бачать, а я за вікном, наяву. Війна у моїй душі. Вона забирає мій спокій. Вона розриває тіло. Вона убиває тебе. І ти знаєш, тому я жива. Бо роблю сміливі кроки І йду важкою дорогою, випрямляючи свій хребет.
2021-12-16 09:07:13
32
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Юлія Богута
@Сандра Мей вірш старий, насправді. Але досі актуальний. Дякую
Відповісти
2022-12-10 15:03:13
Подобається
Nadine Tikhonovitch
Найстрашніше, що війна тільки зовні, але й зсередини кожного з нас. Але ми живі і маємо жити далі, вбивають нас фізично чи роздирають душу... Сумно все це, надто сумно. Чудовий і пронизливий вірш, дякую! #чв
Відповісти
2022-12-10 23:30:42
Подобається
Юлія Богута
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ насправді він написаний ще 6-7 років тому
Відповісти
2022-12-11 08:49:58
1
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1883
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9842