ПОГАНО І ПОХУЙ

ніхто і ніколи

(18+)
не лізь у мою голову, там тебе пошлють, там і мені не раді. занадто тверезий, щоб писати серйозно, рятуюсь цигарками від реальності, моя тінь зжирає прірву, хто на кого дивиться? нічого вже не бачу, не дивись на мене. після моєї смерті не покажуть титри, не буде фіналу, не буде аплодисментів. там написано мені погано, там написано мені похуй, у кожному рядку, у кожному ковтку, у кожному погляді на дні келиха. життя минає, як швидкісні поїзди, не зупиняючись на станціях, я просто спостерігаю, спостерігаю і сміюся, занадто тверезий, щоб писати серйозно, занадто п’яний, щоб перестати писати. не лізь у мою голову, там темрява і хаос, там і мені не раді, там кожен рядок - вічна ніч, безсоння, мої думки, мій біль, моє існування.

2024-06-09 21:08:08

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1519

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11203