Енн Майэр
📍Інтерв'ю із липневого випуску "SB NEWS": https://www.surgebook.com/sgawards/book/sb-news-july-2023
📌 Теми, що розглядатимуться:
- особисте життя та творчість автора
- унікальний стиль та пошук авторського голосу
- стабільність та експерименти у творчості
- обговорення робіт автора
- майбутні плани
ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ 🖇️
— Енн Майєр - твій творчий псевдонім, чи є якась історія створення твого другого імені?
— Насправді, ніякої загадки чи спеціальних домислів немає. Коли я вперше шукала самвидав на PlayMarket, то реєструвалась на Sweek. Я не хотіла писати своє справжнє ім'я та прізвище, так як не вважала його творчим. Вперше що спало на думку — Енн Майєр. Ім'я Енн мені завжди подобалось, тож це стало нагодою його використати)
До речі, мені усі говорять, що Енн то від імені Анна (і навіть пов'язували це з ім'ям колишньої подруги). Але це не так. Є Енн та є Анна)
— Раніше ти активно вела блоги де розповідала що отримуєш освіту. Зараз ти навчаєшся чи працюєш конкретно в якійсь галузі? Які твої інтереси в житті? Чи задоволена тим, чим займаєшся?
— Так, я раніше навчалась. Вступила до ВУЗу у 2021 році, але цього року в травні зробила такий собі рішучий крок забрати документи з університету. Спеціальність, на яку я навчалась, не зовсім підходила мені. Вона виснажувала мене та мої нерви з перших днів навчання. Тим паче, рік тому я остаточно вирішила, що за спеціальністю працювати не збираюсь. В травні я поєднувала дві роботи та ще й навчання. Це важко. Як морально, так і фізично. Тому зараз тільки працюю.
Робота не пов'язана з творчістю, просто подобається графік. Поки налагоджую здоров'я та реальність, змінювати нічого не збираюсь.
Взагалі, коли півроку тому працювала в кав'ярні баристою, мені це дуже припало до душі. В майбутньому хочу повторити досвід готування кави)
— На якій спеціальності ти навчалася? І чому ти вирішила зупинитись на такому виборі коли вирішувала на кого будеш вчитися? Під час навчання в школі, чи були ідеї якісь ким себе бачиш в майбутньому?
— Логопедія. Коли вступала, то ще рік до того мріяла вступити до омріяного ВУЗу в Харкові. але доля вирішила за мене, то ж я почала навчатись у м. Суми.
Перший місяць ще куди не йшло, але потім викладачі проявили себе зі всіх сторін. Це не навчання 24/7. Ні, це виживання. Я виживала. Я боролась за ту четвірку, аби ж тільки мені нарахували бідолашну степендію. На першому курсі я жартувала, що скоро заберу документи. Але після початку повномасштабної війни, після того як довелось переїхати в інше місто та працювати, аби заробити на хліб, то це стало вже не жартом..
Я не жалкую про зроблений мною вибір. Без диплому прожити можна і це факт. Головне, знати ким будеш й чим займатись далі. Зараз я це усвідомлюю і переконана в будь-якому своєму рішенні.
В школі? Ні, я, навіть, ще місяць наважувалась чи йти на бухгалтера, чи на вчителя))
ТВОРЧІСТЬ 📑
— Як ти дійшла до того що стала письменницею? Коли вперше поринула в цю сферу?
— Мабуть, в років 11-12. Мені завжди подобалось писати від руки, тому спочатку це було невелике оповідання буквально про все — магію, фей, ангелів, демонів, монстрів. адже мені, на той момент, кортіло записати все в одному творі. З кожним місяцем цей «твір» ставав ширшим. Великі стопки листів А-4 заважали всім, але не мені)
Так до 25 грудня 2018 року писався твір «Мортем» — моя перша книга, перша видана на Sweek, а саме 25.12.18 на Surgebook. Ця книга мала раніше іншу назву, зараз вона не опублікована й закинула надовго. І хоч книга дописана, все ж я вирішила переписати її свідомою особистістю, а не з думками 12-річної дівчинки)) Але коли це станеться, ото вже інше питання..
— Як ти знайшла свій унікальний стиль? Чи були етапи пошуку свого авторської голосу? Чи впливали на тебе думки читачів або критиків на формування власного стилю та голосу? Стикаючись зі схваленням чи критикою своєї творчості, як це тебе змінило/твою творчість?
— Авжеж, критика завжди впливала на мою творчість. Зазвичай, це відбувалось тому, що я ще не знала свій стиль. Я намагалась редагуватись, завжди перечитувала текст, звірялась з критикою (авжеж якщо вона була конструктивною). Коли мене вперше похвалили за «мій стиль»... Ооо, я довго перечитувала той текст, аби відзнайти той самий «свій стиль». Знайшла! І зараз як ніколи впевнена у своїх можливостях, у своїх думках та діях. Здається, вперше я помітила за собою творчий слід в книзі «Бунтарка». На той момент я часто експериментувала з жанрами.
Коли хвалили та чекали продовження — я раділа й надихалась. Коли критикували, і це було не з ряду приємних слів, я не ображалась. Ні, я сідала та бралась за голову з думками «як то все можна виправити». Скажу так, що на початку я не зважала на логіку в тексті та писала із захопленням, а тому часто допускала ями в тексті та нелогічність.
— Які досягнення або нагороди в письменницькій сфері для тебе особливо важливі? Чи можеш поділитися деякими незабутніми моментами з твоєї письменницької кар'єри?
— Я майже не приймала участі в конкурсах та проєктах. Зазвичай, читала когось навзаєм. Писала конструктивні коментарі під книгами, давала поради тощо. Але пам'ятаю, як навчалась в SurgeAcademy на факультеті детективу (звідти з'явилась любов до цього жанру), де як студентка посіла перше місце. Десь, навіть, залишився сертифікат в архівах :))
Деякі твори, які я писала для домашнього завдання на факультет, є опубліковані в збірці оповідань «Гілки».
Другим проєктом став від організаторів SB AWARDS, де я прийняла участь в конкурсі «Пиши пером пісню солов'їну» та посіла друге місце, отримавши в подарунок чудову обкладинку від одного з співорганізаторів проєкту!
Поки що це все, але впевнена що чим далі, тим більше.
— Все ще попереду! Які твори або автори здавна тебе надихали і чому? Чи спробувала ти інтегрувати їхні стилі або ідеї у свою власну творчість?
— Мені подобалась та й досі подобається творчість Avee Delmonico. Точно не пам'ятаю, як з нею познайомились, але з тих пір ми читаємо один одного та коментуємо творчість. адже без відгуків автор не дізнається, чи подобається читату його тексти чи ні. Ця неймовірна дівчина мене надихає досі та в деякий скрутних моментах я щиро їй вдячна за підтримку. І гарних стусанів за затримку продовження також !
Звісно, є чимало людей на Surgebook, які стали мені друзями! Ми підтримуємо зв'язок, мені подобається їх творчість, їх думки та реалізація цих думок. Люди можуть надихати й без тексту. В кожного присутня своя атмосфера — індивідуальна, яку відзнайти десь ще просто неможливо :)
— Які враження залишились від участі в конкурсі від SB AWARDS? Можливо, якісь уроки винесла для себе і свого творчого розвитку?
— Для мене було вперше працювати з українськими народними піснями, тим паче створювати тексти з римованих рядків. Це було тяжко в деякому сенсі, але це змусило напружити мозок та працювати над текстом так, аби всі оцінили. Я навчилась використовувати уяву на повну, створювати картину там, де її ніхто не бачить. Це більш, ніж гарний досвід! Це можливість спробувати себе відчути по-новому!
— Чи спілкуєшся ти з іншими творчими людьми, щоб обговорювати ідеї та отримувати зворотний зв'язок? На твою думку, які переваги такої співпраці між авторами?
— Не те щоб обговорювати ідеї, але поради та підтримку завжди! На самоті мало чого навчишся, тим паче, інші можуть побачити в твоєму тексті те, чого не побачиш ти ніколи. Можливо, якогось персонажа з іншої сторони. Можливо, ту чи іншу ситуацію або поворот сюжету. Так само й навпаки.
Вважаю, що мати дружні стосунки (або товариські) з іншими творчими людьми це завжди корисно та продуктивно. Навіть не важливо, чи це взаємодія між письменниками, художниками, музикантами тощо.
— Чи важливо для тебе зберігати стабільність та зручність у своїй творчості, чи бачиш це як перешкоду для росту?
— Експериментувати завжди потрібно. Я досі експериментую й далі планую це робити. Жанрів багато, як і сюжетів для них. Якщо щось не сподобалось, гадаю це можна відкласти до кращих часів. Так, як колись мені не подобався жанр бойовик — зараз один з улюблених :)
— Чи можеш пригадати які моменти в твоєму письменницькому досвіді стали ключовими в пошуках нових шляхів у власній творчості?
— Гадаю, це будуть помилки. З кожною невдалою спробою я намагаюсь знайти кращий шлях вирішення проблеми. Декілька кроків і я вже йду іншою стежкою. Таким чином, я змінила жанр однієї зі своїх книг, змінила сюжет, героїв. Через невдачі подаються ідеї краще.
— Як ти вважаєш, які переваги ризику в творчості? Чи були випадки, коли великий ризик приносив позитивні несподівані результати?
— Думаю, така ситуація була. Наприклад, я ризикувала опублікувати книгу, в жанрі якому вона написана вперше. Я боялась критики, боялась що книга не сподобається, її відсторонять. Але зараз це одна з вдалих робіт, вважаю, і все завдяки підтримці та тому самому ризику!
— Як ти організовуєш свій час? Чи є особливі стратегії планування та управління часом, які допомагають досягати більше у творчості?
— Ні, такого немає. Працюю виключно тоді, коли захотіла. Зазвичай це відбувається випадково. Вчора протирала пил на ноуті й так вийшло, що переклала декілька розділів українською :) Або коли закортіло записати невеликий уривок з голови, аби не загубити, й так написала розділ!
Якщо я щось планую — це обов'язково не збудеться, я в цьому переконалась вже давно. Тож планів як таких намагаюсь не будувати.
— Не можу не погодитись щодо планування)) Коли ти стикалася зі страхом невдачі, критики або недосконалості, як це впливало на твою творчу продуктивність?
— Ми не ідеальні. І щоб я не писала, для мене це ніколи не буде ідеальним, я завжди хотітиму вдосконалення, хоч і знаю, що можу перегнути палицю.
В такі моменти я починаю сумніватись в своїх здібностях, прибігаю до філософії типу «бути чи не бути», «в чому сенс...» і тд. Намагаюсь одразу оговтати себе й прогнати геть такі думки, але це вже залежить від емоційного стану. Не доказова критика по типу «це лайно» нічого не змінить. Але коли вказали масу помилок, втрату логіки і тд і в кінці додали «це лайно» — ось тоді варто замислитись, гадаю.
— Які творчі техніки або літературні жанри ти хотіла б спробувати в майбутньому, але ще не мала можливості?
— Хотілося б навчитись писати кожен день до 10 00 слів :)
Я намагалась це зробити минулого місяця, але залишилась на 16 000 за весь період. Гадаю, це гарна дисципліна для автора. Писати погано чи добре — все одно. Треба просто писати.
Що стосується жанрів, то ще зацікавлена в постапокаліпсис, антиутопії. Трохи передивляюсь фільми та книги в такому жанрі, але до письма ще руки не доходили. Навіть в голові немає ще повноцінної картинки. Так би мовити, спостерігаю здалеку.
ОБГОВОРЕННЯ РОБІТ ✒️
— Хочу обговорити твою роботу «Бунтарка», яка стала кращою книгою 2021 на платформі. Книга була написана російською мовою на початку її створення, які в тебе виникали складнощі під час перекладу? Чи відчутна різниця між роботами для тебе? Хотіла б спробувати написати чи перекласти роботу англійською?
— Мені шкода, що я почала писати цю книгу російською. Мабуть, на це вплинуло російськомовне оточення.
Зараз українською звучить набагато краще, не тільки через мову, а ще через перепис сюжету. Перекладаю я не усю книгу, а лише ті моменти, які вважаю за потрібним залишити. тому проблем з цим не маю.
Різниця авжеж відчутна, але це навіть і добре. Я відчуваю, як книга «виросла». Точніше, мої навички написання. А там вже й сам текст)
Що стосовно англійської мови, то моя мрія аби Netflix зняв по книзі міні серіал. Це досі має місце в моєму серці!
В майбутньому я перекладу книгу на англійську мову. Можливо, навіть, вийде відправити її в американське видавництво.
— Було б дуже круто :) Впевнена що в тебе це вийде!
Як ти бачиш розвиток своєї головної героїні на протязі історії в цій книзі? Чи є в неї схожості з тобою чи з іншими персонажами твого життя?
— «Бунтарка» є відображенням усього негативного, що відбувалось і відбувається в моєму житті. Всі прожиті стресові ситуації я виливаю в книгу, не вважаючи її помиями, а, скоріш, як засіб вивільнити думки. Коли поруч немає людини, аби вислухала, я точно знаю, що мене вислухають мої книги.
В головної героїні є певні зміни протягом історії — це зародження бунтівного характеру, який розкривається з кожним новим розділом все більше. Звісно, що є в Енні власні «кайдани», які спиняють її. Але ми зможемо спостерігати, як вона поступово зриває їх, йде всупереч усьому негативному, усьому несправедливому.
Деякі риси характеру Енні Берінгтон належать мені. Не вся я, але якась частинка. Скажу так, що усі персонажі в книзі висвітлюють ту чи іншу людину з мого життя. Вони мали сенс і допомогли здобути мені певний досвід. Нехай і не дуже приємний. Мабуть, вони потрапили в історії підсвідомо. Я не помітила, як людей з оточення я повсувала в персонажів і всяко надаю їм кепський настрій. Чого в реальності не завжди є змога то зробити.
— Якби ти могла перервати віртуальний бар'єр і зустрітися з одним зі своїх літературних героїв, хто б це був і як ти провела б таку зустріч?
— Я б зустрілась з усіма своїми головними персонажами та міцно обійняла. Якби обійняла мати дитину. Я винна в тому, що страждають персонажі. Адже це я їх створила. Зі своїх думок, образів, спогадів.
Я обійму свої спогади.
Я обійму Енні (Бунтарка) за те, що вона ніколи не відчувала батьківської любові. Я пожалію Мію (Бунтарка), бо вона так і не навчилась цінити життя, цінити справжнє. Вона кинулась в дурман і я дозволила це. Я обійму Мері (Маєток Долман) за те, що вона не дозволяла собі плакати при родині, за те що її всі ненавиділи.
— Якби ти могла перенестися у будь-який фантастичний світ з власної творчості, який ти б обрала і чому?
— Я б обрала ту книгу, де був би щасливий кінець. Я не люблю жувати скло на прикінці історії, а отже якщо потраплю в книгу — я маю дібратись до щасливого кінця!
Можливо, це буде саме «Бунтарка» та «Маєток Долман»
— В книзі "Маєток Долман" твоє особисте життя якось відображається? Чи є якісь спільні моменти чи персонажі, засновані на реальних людях?
— Я взяла лише деякі риси для другорядних персонажів, але вони незначні, аби проводити паралель з реальними людьми мого життя. Історія Маєтку особлива, темна та загадкова. Це новий для мене жанр, а звідти нове все. То ж ні, особистого в книзі та персонажах немає майже нічого :)
— Чи прагнеш ти донести якісь особливі значущі повідомлення через власні твори? Які теми або проблеми ти хотіла б внести у власні твори, щоб збагатити їх важливими повідомленнями для читачів?
— В книзі «Бунтарка, або Таймер сновидінь» я освітлюю такі теми, як: дружба (вона буває міцною, фальшивою, короткою та довготривалою), кохання (не все дається відразу, можливо треба придивитись до людини), стосунки батьків та дітей (батьків не обирають. Дітей також. Діти не винні в тому, що народились і їх життя перетворилося на щось жахливе. Батьки несуть відповідальність за появу дитини, адже це був їх вибір.), довіра (сліпа довіра може довести до неприємних наслідків або ж смерті), життя (цінність нашого буття невід'ємна частина всього. Ми живемо, і цей відрізок часу надто короткий, аби втрачати можливість запам'ятати справжні моменти щастя).
— А чи є ідеї тем, які б ти хотіла освітлити для читачів в майбутніх роботах?
— Можливо, що це поки що все. На даний момент це саме ті теми, які важливі в першу чергу. Звісно, що не варто нехтувати іншим. Гадаю, для іншого прийде свій час.
— Як ти бачиш себе як письменницю через 5-10 років? Чи маєш ти якісь конкретні цілі чи амбіції, які хочеш досягти в цій сфері? Які проєкти або напрямки ти плануєш реалізувати у своїй творчості? Чи маєш конкретні цілі на майбутнє загалом в житті?
— Я маю бажання та ставлю собі за мету видати хоча б одну книгу. Не планую стати відомою (було б чудово, звісно). Для початку я хочу зробити великий крок у творчій діяльності. Бо це те, чим я дихаю вже довгі роки. Якщо чіпляти реальність, то свої плани я поки що говорити не буду :)
В мене є ціль, але я притримуюсь того, аби її досягти мовчки та з великою працею. Для цього зараз все виконується, а отже, можливо, моя ціль скоро буде досягнута!
— Щиро сподіваюсь що так воно й буде! Хотіла б обговорити з тобою 3 важливі теми. Я впевнена, що твоя думка була б цінною для читачів в наступних питаннях.
Які стратегії ти використовуєш для подолання страху перед новими творчими проектами або напрямками? Які практики допомагають тобі зберігати мотивацію та впевненість у своїх здібностях?
— Моя стратегія досить проста. Я просто кажу собі: «або ти підтираєш свої соплі та йдеш працювати, або ти ніколи не досягнеш мети». Мій девіз по життю — «навіть якщо впав — продовжуй писати».
Головне творити, писати, малювати. Все що завгодно, але не стояти на місці. Ми ж хочемо відзнайти себе, свою ціль. То чому сидимо на місці? Хутко всі зібрались і пішли на пошуки!
Я не та людина, яка дасть мотивацію. Але я та людина, котра завжди вислухає й витре соплі. Поплакати ми маємо всі. Це ж емоції. Їх не заборониш. але ж не плакати все життя. Я змушую себе бути впевненою, я обговорюю із собою ті проблеми, на котрих я застрягла. Я сама собі психолог, я сама собі рятівник. Бо коли світ зникне — все що в нас залишиться, це ми самі.
— Чи користуєшся ти позитивними афірмаціями для підтримки мотивації? Наведи приклади, якщо так. На твою думку, наскільки важливу роль вони повинні відігравати в житті письменника, або загалом, людей?
— Не читаю й не дивлюсь ці афірмації, бо ще не знайшла відповідь на своє питання: якщо вони допомагають, то чому не допомагають мені?
Важливо почитати для свого розвитку щось корисне, я з цим згодна. Я беру знання з усього по трошки, що вважаю за потрібне. Рекомендую так робити усім, але це вже справа їхня. Бо застигати на одному не має сенсу.
— Що б ти порекомендувала письменникам-початківцям, які тільки починають свою творчу кар'єру? Чи є особливі навички або ресурси, які допомогли тобі у власному професійному зростанні?
— Письменникам-початківцям я раджу більше читати та шукати те, що надихає. Створюйте власну атмосферу, яка допоможе вам творити. Відкривайте інтернет, шукайте асоціації в малюнках, в картинах, в піснях.
Збагачуйте свою мову, свої вирази. Вигадуйте та пишіть. Гарно, не гарно — пишіть. Спочатку пишемо, потім редагуємо. А то якщо будете завжди редагувати, то геть нічого не напишите (я вже так 4-й рік пишу книгу).
Якщо виникають питання, не бійтесь звертатись до авторів з більшим досвідом. Вам не відмовлять в пораді, в допомозі. Не бійтесь писати все, що думаєте. Просто не бійтесь бути собою.
— Дуже тобі дякую за приємну та цікаву розмову. Ти неймовірно талановита авторка! Бажаю тобі успіхів в будь-яких твоїх починаннях і щоб всі твої мрії стали реальністю!
— Тобі щиро дякую за таку можливість висловити себе та показати для когось з нової сторони! Ти створила неймовірний проєкт, який дуже захоплює! Цікаво читати авторів, з якими знайомий або тільки познайомився. Ти надихаєш, Діано! Сподіваюсь, скоро ми побачимо твій проєкт на екранах телевізора й вже проводитимемо інтерв'ю наживо ❤️
Інтерв'ю проводила: @dianamay
Автор, який взяв участь: @MissMayer
Щомісячні випуски моїх інтерв'ю в SB NEWS виходять першими тут: @SGAWARDS
📌 Теми, що розглядатимуться:
- особисте життя та творчість автора
- унікальний стиль та пошук авторського голосу
- стабільність та експерименти у творчості
- обговорення робіт автора
- майбутні плани
ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ 🖇️
— Енн Майєр - твій творчий псевдонім, чи є якась історія створення твого другого імені?
— Насправді, ніякої загадки чи спеціальних домислів немає. Коли я вперше шукала самвидав на PlayMarket, то реєструвалась на Sweek. Я не хотіла писати своє справжнє ім'я та прізвище, так як не вважала його творчим. Вперше що спало на думку — Енн Майєр. Ім'я Енн мені завжди подобалось, тож це стало нагодою його використати)
До речі, мені усі говорять, що Енн то від імені Анна (і навіть пов'язували це з ім'ям колишньої подруги). Але це не так. Є Енн та є Анна)
— Раніше ти активно вела блоги де розповідала що отримуєш освіту. Зараз ти навчаєшся чи працюєш конкретно в якійсь галузі? Які твої інтереси в житті? Чи задоволена тим, чим займаєшся?
— Так, я раніше навчалась. Вступила до ВУЗу у 2021 році, але цього року в травні зробила такий собі рішучий крок забрати документи з університету. Спеціальність, на яку я навчалась, не зовсім підходила мені. Вона виснажувала мене та мої нерви з перших днів навчання. Тим паче, рік тому я остаточно вирішила, що за спеціальністю працювати не збираюсь. В травні я поєднувала дві роботи та ще й навчання. Це важко. Як морально, так і фізично. Тому зараз тільки працюю.
Робота не пов'язана з творчістю, просто подобається графік. Поки налагоджую здоров'я та реальність, змінювати нічого не збираюсь.
Взагалі, коли півроку тому працювала в кав'ярні баристою, мені це дуже припало до душі. В майбутньому хочу повторити досвід готування кави)
— На якій спеціальності ти навчалася? І чому ти вирішила зупинитись на такому виборі коли вирішувала на кого будеш вчитися? Під час навчання в школі, чи були ідеї якісь ким себе бачиш в майбутньому?
— Логопедія. Коли вступала, то ще рік до того мріяла вступити до омріяного ВУЗу в Харкові. але доля вирішила за мене, то ж я почала навчатись у м. Суми.
Перший місяць ще куди не йшло, але потім викладачі проявили себе зі всіх сторін. Це не навчання 24/7. Ні, це виживання. Я виживала. Я боролась за ту четвірку, аби ж тільки мені нарахували бідолашну степендію. На першому курсі я жартувала, що скоро заберу документи. Але після початку повномасштабної війни, після того як довелось переїхати в інше місто та працювати, аби заробити на хліб, то це стало вже не жартом..
Я не жалкую про зроблений мною вибір. Без диплому прожити можна і це факт. Головне, знати ким будеш й чим займатись далі. Зараз я це усвідомлюю і переконана в будь-якому своєму рішенні.
В школі? Ні, я, навіть, ще місяць наважувалась чи йти на бухгалтера, чи на вчителя))
ТВОРЧІСТЬ 📑
— Як ти дійшла до того що стала письменницею? Коли вперше поринула в цю сферу?
— Мабуть, в років 11-12. Мені завжди подобалось писати від руки, тому спочатку це було невелике оповідання буквально про все — магію, фей, ангелів, демонів, монстрів. адже мені, на той момент, кортіло записати все в одному творі. З кожним місяцем цей «твір» ставав ширшим. Великі стопки листів А-4 заважали всім, але не мені)
Так до 25 грудня 2018 року писався твір «Мортем» — моя перша книга, перша видана на Sweek, а саме 25.12.18 на Surgebook. Ця книга мала раніше іншу назву, зараз вона не опублікована й закинула надовго. І хоч книга дописана, все ж я вирішила переписати її свідомою особистістю, а не з думками 12-річної дівчинки)) Але коли це станеться, ото вже інше питання..
— Як ти знайшла свій унікальний стиль? Чи були етапи пошуку свого авторської голосу? Чи впливали на тебе думки читачів або критиків на формування власного стилю та голосу? Стикаючись зі схваленням чи критикою своєї творчості, як це тебе змінило/твою творчість?
— Авжеж, критика завжди впливала на мою творчість. Зазвичай, це відбувалось тому, що я ще не знала свій стиль. Я намагалась редагуватись, завжди перечитувала текст, звірялась з критикою (авжеж якщо вона була конструктивною). Коли мене вперше похвалили за «мій стиль»... Ооо, я довго перечитувала той текст, аби відзнайти той самий «свій стиль». Знайшла! І зараз як ніколи впевнена у своїх можливостях, у своїх думках та діях. Здається, вперше я помітила за собою творчий слід в книзі «Бунтарка». На той момент я часто експериментувала з жанрами.
Коли хвалили та чекали продовження — я раділа й надихалась. Коли критикували, і це було не з ряду приємних слів, я не ображалась. Ні, я сідала та бралась за голову з думками «як то все можна виправити». Скажу так, що на початку я не зважала на логіку в тексті та писала із захопленням, а тому часто допускала ями в тексті та нелогічність.
— Які досягнення або нагороди в письменницькій сфері для тебе особливо важливі? Чи можеш поділитися деякими незабутніми моментами з твоєї письменницької кар'єри?
— Я майже не приймала участі в конкурсах та проєктах. Зазвичай, читала когось навзаєм. Писала конструктивні коментарі під книгами, давала поради тощо. Але пам'ятаю, як навчалась в SurgeAcademy на факультеті детективу (звідти з'явилась любов до цього жанру), де як студентка посіла перше місце. Десь, навіть, залишився сертифікат в архівах :))
Деякі твори, які я писала для домашнього завдання на факультет, є опубліковані в збірці оповідань «Гілки».
Другим проєктом став від організаторів SB AWARDS, де я прийняла участь в конкурсі «Пиши пером пісню солов'їну» та посіла друге місце, отримавши в подарунок чудову обкладинку від одного з співорганізаторів проєкту!
Поки що це все, але впевнена що чим далі, тим більше.
— Все ще попереду! Які твори або автори здавна тебе надихали і чому? Чи спробувала ти інтегрувати їхні стилі або ідеї у свою власну творчість?
— Мені подобалась та й досі подобається творчість Avee Delmonico. Точно не пам'ятаю, як з нею познайомились, але з тих пір ми читаємо один одного та коментуємо творчість. адже без відгуків автор не дізнається, чи подобається читату його тексти чи ні. Ця неймовірна дівчина мене надихає досі та в деякий скрутних моментах я щиро їй вдячна за підтримку. І гарних стусанів за затримку продовження також !
Звісно, є чимало людей на Surgebook, які стали мені друзями! Ми підтримуємо зв'язок, мені подобається їх творчість, їх думки та реалізація цих думок. Люди можуть надихати й без тексту. В кожного присутня своя атмосфера — індивідуальна, яку відзнайти десь ще просто неможливо :)
— Які враження залишились від участі в конкурсі від SB AWARDS? Можливо, якісь уроки винесла для себе і свого творчого розвитку?
— Для мене було вперше працювати з українськими народними піснями, тим паче створювати тексти з римованих рядків. Це було тяжко в деякому сенсі, але це змусило напружити мозок та працювати над текстом так, аби всі оцінили. Я навчилась використовувати уяву на повну, створювати картину там, де її ніхто не бачить. Це більш, ніж гарний досвід! Це можливість спробувати себе відчути по-новому!
— Чи спілкуєшся ти з іншими творчими людьми, щоб обговорювати ідеї та отримувати зворотний зв'язок? На твою думку, які переваги такої співпраці між авторами?
— Не те щоб обговорювати ідеї, але поради та підтримку завжди! На самоті мало чого навчишся, тим паче, інші можуть побачити в твоєму тексті те, чого не побачиш ти ніколи. Можливо, якогось персонажа з іншої сторони. Можливо, ту чи іншу ситуацію або поворот сюжету. Так само й навпаки.
Вважаю, що мати дружні стосунки (або товариські) з іншими творчими людьми це завжди корисно та продуктивно. Навіть не важливо, чи це взаємодія між письменниками, художниками, музикантами тощо.
— Чи важливо для тебе зберігати стабільність та зручність у своїй творчості, чи бачиш це як перешкоду для росту?
— Експериментувати завжди потрібно. Я досі експериментую й далі планую це робити. Жанрів багато, як і сюжетів для них. Якщо щось не сподобалось, гадаю це можна відкласти до кращих часів. Так, як колись мені не подобався жанр бойовик — зараз один з улюблених :)
— Чи можеш пригадати які моменти в твоєму письменницькому досвіді стали ключовими в пошуках нових шляхів у власній творчості?
— Гадаю, це будуть помилки. З кожною невдалою спробою я намагаюсь знайти кращий шлях вирішення проблеми. Декілька кроків і я вже йду іншою стежкою. Таким чином, я змінила жанр однієї зі своїх книг, змінила сюжет, героїв. Через невдачі подаються ідеї краще.
— Як ти вважаєш, які переваги ризику в творчості? Чи були випадки, коли великий ризик приносив позитивні несподівані результати?
— Думаю, така ситуація була. Наприклад, я ризикувала опублікувати книгу, в жанрі якому вона написана вперше. Я боялась критики, боялась що книга не сподобається, її відсторонять. Але зараз це одна з вдалих робіт, вважаю, і все завдяки підтримці та тому самому ризику!
— Як ти організовуєш свій час? Чи є особливі стратегії планування та управління часом, які допомагають досягати більше у творчості?
— Ні, такого немає. Працюю виключно тоді, коли захотіла. Зазвичай це відбувається випадково. Вчора протирала пил на ноуті й так вийшло, що переклала декілька розділів українською :) Або коли закортіло записати невеликий уривок з голови, аби не загубити, й так написала розділ!
Якщо я щось планую — це обов'язково не збудеться, я в цьому переконалась вже давно. Тож планів як таких намагаюсь не будувати.
— Не можу не погодитись щодо планування)) Коли ти стикалася зі страхом невдачі, критики або недосконалості, як це впливало на твою творчу продуктивність?
— Ми не ідеальні. І щоб я не писала, для мене це ніколи не буде ідеальним, я завжди хотітиму вдосконалення, хоч і знаю, що можу перегнути палицю.
В такі моменти я починаю сумніватись в своїх здібностях, прибігаю до філософії типу «бути чи не бути», «в чому сенс...» і тд. Намагаюсь одразу оговтати себе й прогнати геть такі думки, але це вже залежить від емоційного стану. Не доказова критика по типу «це лайно» нічого не змінить. Але коли вказали масу помилок, втрату логіки і тд і в кінці додали «це лайно» — ось тоді варто замислитись, гадаю.
— Які творчі техніки або літературні жанри ти хотіла б спробувати в майбутньому, але ще не мала можливості?
— Хотілося б навчитись писати кожен день до 10 00 слів :)
Я намагалась це зробити минулого місяця, але залишилась на 16 000 за весь період. Гадаю, це гарна дисципліна для автора. Писати погано чи добре — все одно. Треба просто писати.
Що стосується жанрів, то ще зацікавлена в постапокаліпсис, антиутопії. Трохи передивляюсь фільми та книги в такому жанрі, але до письма ще руки не доходили. Навіть в голові немає ще повноцінної картинки. Так би мовити, спостерігаю здалеку.
ОБГОВОРЕННЯ РОБІТ ✒️
— Хочу обговорити твою роботу «Бунтарка», яка стала кращою книгою 2021 на платформі. Книга була написана російською мовою на початку її створення, які в тебе виникали складнощі під час перекладу? Чи відчутна різниця між роботами для тебе? Хотіла б спробувати написати чи перекласти роботу англійською?
— Мені шкода, що я почала писати цю книгу російською. Мабуть, на це вплинуло російськомовне оточення.
Зараз українською звучить набагато краще, не тільки через мову, а ще через перепис сюжету. Перекладаю я не усю книгу, а лише ті моменти, які вважаю за потрібним залишити. тому проблем з цим не маю.
Різниця авжеж відчутна, але це навіть і добре. Я відчуваю, як книга «виросла». Точніше, мої навички написання. А там вже й сам текст)
Що стосовно англійської мови, то моя мрія аби Netflix зняв по книзі міні серіал. Це досі має місце в моєму серці!
В майбутньому я перекладу книгу на англійську мову. Можливо, навіть, вийде відправити її в американське видавництво.
— Було б дуже круто :) Впевнена що в тебе це вийде!
Як ти бачиш розвиток своєї головної героїні на протязі історії в цій книзі? Чи є в неї схожості з тобою чи з іншими персонажами твого життя?
— «Бунтарка» є відображенням усього негативного, що відбувалось і відбувається в моєму житті. Всі прожиті стресові ситуації я виливаю в книгу, не вважаючи її помиями, а, скоріш, як засіб вивільнити думки. Коли поруч немає людини, аби вислухала, я точно знаю, що мене вислухають мої книги.
В головної героїні є певні зміни протягом історії — це зародження бунтівного характеру, який розкривається з кожним новим розділом все більше. Звісно, що є в Енні власні «кайдани», які спиняють її. Але ми зможемо спостерігати, як вона поступово зриває їх, йде всупереч усьому негативному, усьому несправедливому.
Деякі риси характеру Енні Берінгтон належать мені. Не вся я, але якась частинка. Скажу так, що усі персонажі в книзі висвітлюють ту чи іншу людину з мого життя. Вони мали сенс і допомогли здобути мені певний досвід. Нехай і не дуже приємний. Мабуть, вони потрапили в історії підсвідомо. Я не помітила, як людей з оточення я повсувала в персонажів і всяко надаю їм кепський настрій. Чого в реальності не завжди є змога то зробити.
— Якби ти могла перервати віртуальний бар'єр і зустрітися з одним зі своїх літературних героїв, хто б це був і як ти провела б таку зустріч?
— Я б зустрілась з усіма своїми головними персонажами та міцно обійняла. Якби обійняла мати дитину. Я винна в тому, що страждають персонажі. Адже це я їх створила. Зі своїх думок, образів, спогадів.
Я обійму свої спогади.
Я обійму Енні (Бунтарка) за те, що вона ніколи не відчувала батьківської любові. Я пожалію Мію (Бунтарка), бо вона так і не навчилась цінити життя, цінити справжнє. Вона кинулась в дурман і я дозволила це. Я обійму Мері (Маєток Долман) за те, що вона не дозволяла собі плакати при родині, за те що її всі ненавиділи.
— Якби ти могла перенестися у будь-який фантастичний світ з власної творчості, який ти б обрала і чому?
— Я б обрала ту книгу, де був би щасливий кінець. Я не люблю жувати скло на прикінці історії, а отже якщо потраплю в книгу — я маю дібратись до щасливого кінця!
Можливо, це буде саме «Бунтарка» та «Маєток Долман»
— В книзі "Маєток Долман" твоє особисте життя якось відображається? Чи є якісь спільні моменти чи персонажі, засновані на реальних людях?
— Я взяла лише деякі риси для другорядних персонажів, але вони незначні, аби проводити паралель з реальними людьми мого життя. Історія Маєтку особлива, темна та загадкова. Це новий для мене жанр, а звідти нове все. То ж ні, особистого в книзі та персонажах немає майже нічого :)
— Чи прагнеш ти донести якісь особливі значущі повідомлення через власні твори? Які теми або проблеми ти хотіла б внести у власні твори, щоб збагатити їх важливими повідомленнями для читачів?
— В книзі «Бунтарка, або Таймер сновидінь» я освітлюю такі теми, як: дружба (вона буває міцною, фальшивою, короткою та довготривалою), кохання (не все дається відразу, можливо треба придивитись до людини), стосунки батьків та дітей (батьків не обирають. Дітей також. Діти не винні в тому, що народились і їх життя перетворилося на щось жахливе. Батьки несуть відповідальність за появу дитини, адже це був їх вибір.), довіра (сліпа довіра може довести до неприємних наслідків або ж смерті), життя (цінність нашого буття невід'ємна частина всього. Ми живемо, і цей відрізок часу надто короткий, аби втрачати можливість запам'ятати справжні моменти щастя).
— А чи є ідеї тем, які б ти хотіла освітлити для читачів в майбутніх роботах?
— Можливо, що це поки що все. На даний момент це саме ті теми, які важливі в першу чергу. Звісно, що не варто нехтувати іншим. Гадаю, для іншого прийде свій час.
— Як ти бачиш себе як письменницю через 5-10 років? Чи маєш ти якісь конкретні цілі чи амбіції, які хочеш досягти в цій сфері? Які проєкти або напрямки ти плануєш реалізувати у своїй творчості? Чи маєш конкретні цілі на майбутнє загалом в житті?
— Я маю бажання та ставлю собі за мету видати хоча б одну книгу. Не планую стати відомою (було б чудово, звісно). Для початку я хочу зробити великий крок у творчій діяльності. Бо це те, чим я дихаю вже довгі роки. Якщо чіпляти реальність, то свої плани я поки що говорити не буду :)
В мене є ціль, але я притримуюсь того, аби її досягти мовчки та з великою працею. Для цього зараз все виконується, а отже, можливо, моя ціль скоро буде досягнута!
— Щиро сподіваюсь що так воно й буде! Хотіла б обговорити з тобою 3 важливі теми. Я впевнена, що твоя думка була б цінною для читачів в наступних питаннях.
Які стратегії ти використовуєш для подолання страху перед новими творчими проектами або напрямками? Які практики допомагають тобі зберігати мотивацію та впевненість у своїх здібностях?
— Моя стратегія досить проста. Я просто кажу собі: «або ти підтираєш свої соплі та йдеш працювати, або ти ніколи не досягнеш мети». Мій девіз по життю — «навіть якщо впав — продовжуй писати».
Головне творити, писати, малювати. Все що завгодно, але не стояти на місці. Ми ж хочемо відзнайти себе, свою ціль. То чому сидимо на місці? Хутко всі зібрались і пішли на пошуки!
Я не та людина, яка дасть мотивацію. Але я та людина, котра завжди вислухає й витре соплі. Поплакати ми маємо всі. Це ж емоції. Їх не заборониш. але ж не плакати все життя. Я змушую себе бути впевненою, я обговорюю із собою ті проблеми, на котрих я застрягла. Я сама собі психолог, я сама собі рятівник. Бо коли світ зникне — все що в нас залишиться, це ми самі.
— Чи користуєшся ти позитивними афірмаціями для підтримки мотивації? Наведи приклади, якщо так. На твою думку, наскільки важливу роль вони повинні відігравати в житті письменника, або загалом, людей?
— Не читаю й не дивлюсь ці афірмації, бо ще не знайшла відповідь на своє питання: якщо вони допомагають, то чому не допомагають мені?
Важливо почитати для свого розвитку щось корисне, я з цим згодна. Я беру знання з усього по трошки, що вважаю за потрібне. Рекомендую так робити усім, але це вже справа їхня. Бо застигати на одному не має сенсу.
— Що б ти порекомендувала письменникам-початківцям, які тільки починають свою творчу кар'єру? Чи є особливі навички або ресурси, які допомогли тобі у власному професійному зростанні?
— Письменникам-початківцям я раджу більше читати та шукати те, що надихає. Створюйте власну атмосферу, яка допоможе вам творити. Відкривайте інтернет, шукайте асоціації в малюнках, в картинах, в піснях.
Збагачуйте свою мову, свої вирази. Вигадуйте та пишіть. Гарно, не гарно — пишіть. Спочатку пишемо, потім редагуємо. А то якщо будете завжди редагувати, то геть нічого не напишите (я вже так 4-й рік пишу книгу).
Якщо виникають питання, не бійтесь звертатись до авторів з більшим досвідом. Вам не відмовлять в пораді, в допомозі. Не бійтесь писати все, що думаєте. Просто не бійтесь бути собою.
— Дуже тобі дякую за приємну та цікаву розмову. Ти неймовірно талановита авторка! Бажаю тобі успіхів в будь-яких твоїх починаннях і щоб всі твої мрії стали реальністю!
— Тобі щиро дякую за таку можливість висловити себе та показати для когось з нової сторони! Ти створила неймовірний проєкт, який дуже захоплює! Цікаво читати авторів, з якими знайомий або тільки познайомився. Ти надихаєш, Діано! Сподіваюсь, скоро ми побачимо твій проєкт на екранах телевізора й вже проводитимемо інтерв'ю наживо ❤️
Інтерв'ю проводила: @dianamay
Автор, який взяв участь: @MissMayer
Коментарі
Показати всі коментарі
(3)