📌 Теми, що розглядатимуться: 
- особисте життя
- перемога в конкурсі "ORWELL AND HUXLEY. Антиутопія"
- творчість авторів
- конкурсний досвід у співавторстві


               Максиміліан Степовий

                ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ  🖇️

— Чим ти займаєшся за межами письменницької сфери? Можливо, ти маєш освіту або досвід роботи в інших галузях? 

— Свого часу я вивчився на юриста по спеціальності "Цивільне право" і трохи працював юрисконсультом. Але коли сталася війна, то мій роботодавець виїхав до Польщі, а нас всіх переконав написати за власним бажанням та шукати в іншому місці роботу. Зараз стараюся знаходити якусь працю на відстані, але інтернет не завжди стабільний. Тому більшою частиною очікую коли ситуація стабілізується, щоб знову розпочати пошуки роботи.


— Зрозуміла, можливо хотів би отримати ще якусь освіту, яка тебе цікавить?
Або є певна сфера де хочеш реалізуватися також?

— Колись давно я мріяв вивчитися ще на історика, бо мене страшно захоплювали історичні науки ще з часів школи. Найбільше всього я спеціалізувався по античній та середньовічній історії, яку обожнював сильніше за все. Але сама форма навчання була дуже занудною із непотрібними довгими курсовими роботами. Зараз я читаю різні матеріали, цікаві книги, піднімаю старі джерела, які дають мені можливість розширювати власний кругозір. Як кажуть, якщо сам себе не змусиш хотіти навчатися, то ніхто не примусить. Самоосвіту я вважаю набагато кращою за все інше, бо під час навчання в університеті мав справи з такими вчителями, які могли завалити, а потім лякалися, що ти здатен на перездачі відповісти їм на всі питання. Отакі люди знецінюють освіту страшно та вбивають цікавість до свого предмету.


— Згодна щодо самоосвіти, вдосконалюватися самому заради себе це першочергова річ для свідомої людини.
Які твої захоплення або хобі? Чим любиш займатися у вільний час? Можливо, є якісь фільми/книги/музика, які тебе надихають і таким чином ти відпочиваєш?

— Захоплень у мене декілька. Самим основним є читання. Читаю я багато, з роками почав читати книги і на англійській мові або інших, які здатен розуміти, коли зіштовхуюся із відсутністю нормального перекладу. Ще я геймер та полюбляю грати в мобільні або комп'ютерні ігри. В шкільні часи колекціонував комікси, гральні картки, різноманітні фігурки та комах в акриловій смолі, коли цікавився ентомологією. У вільний час я люблю слухати музику та відпочивати на природі, це саме прекрасне, що може бути в моєму житті. З книг мене надихає дуже сильно творчість професора Толкіна, як основного родоначальника мого жанру фентезі, я ним дуже страшно захоплююся і багато чого від нього навчився. Музика теж грає важливу роль у моєму натхненні. Її я розділяю на дві групи. Є музика виключно для моїх книг, яка в моїй уяві відображає саме яскраві епізоди сюжетів або стан героїв. А інша- то музика для душі, коли я просто відпочиваю, розслабляюся та мрію.


— Чи є таке щось, що б ти хотів спробувати ще? Можливо зайнятися рукодільними заняттями чи стрибнути з парашутом?))

— Ой, рукодільник з мене був би надто кепський, бо я ще в школі ненавидів трудове мистецтво! Я б хотів одного дня взяти і вирушити у подорож до тих країн, які завжди мене цікавили своєю історією та культурою. Починав би я подорож з України, бо вважаю, що у нас багато культурної спадщини на теренах, про яку багато хто забуває та не цінує, вирушаючи до інших країн. А вже після рідного краю я хотів би побувати в Польщі, Болгарії, Сербії, Греції, Італії, Норвегії, Данії, Фінляндії, Англії, Америці, Угорщині та Албанії, бо мене цікавлять і ці конкретні країни, хочеться дослідити їхні архітектурні пам'ятки, культурні елементи, національні страви, познайомитися детальніше з їхніми мовами. Коли я це уявляв, то завжди там був із записною книжкою і все занотовував би. Такі нотатки могли б бути корисними для якихось нових книг та описів.


— Чудова ідея! Хотіла б дізнатися, які життєві виклики або перешкоди ти зустрічав на своєму шляху і як ти їх переборював? Спробуй пригадати ситуацію, яка залишила певні спогади та наслідки. І які цінності або принципи ти вважаєш найважливішими у своєму житті?

— Життєвих викликів було багато на моєму шляху. Найяскравішим моментом для мене стала ідея створити першу творчу спілку, яка б об'єднала людей із спільними інтересами та цілями для створення чогось неймовірного. Ніби на початку й багатенько людей, з ким я спілкувався, туди ввійшло. Але потім почалися чвари, кожен саботував ідеї інших, їх часто змінювали без дозволу, а також виставляли від імені нашої спілки. Я хотів вирішувати все по справедливості, але ніколи не любив бути лідером та керувати людьми, бо я виступав за рівні права для кожного. Тому стало дуже смутно мені, коли люди почали виходити із спілки. Хтось втратив інтерес до творчості, з кимось посварилися, а інших забрало навчання, серйозні обов'язки, утворення власних сімей, тому справа зазнала поразки. Війна теж стала для мене тяжким викликом, бо вона співпала з тим, що на її другий день не стало мого батька і це сильно вразило мене та наклало на душу відбиток. Далі довелося стикатися з труднощами, такими, як відсутність світла по чотири місяці, страшні постріли, панічні настрої серед жителів міста, окупацією, інформаційною блокадою. Під час всього цього я зрозумів, що важливіше за все - це життя і якщо хочеш щось залишити по собі, то треба не бути ледачим та прикладати більше зусиль для досягнення своїх заповітних мрій. Зате блокада зробила так, що я став не таким залежним від інтернету, прочитав багато класичних творів, які в школі не так сильно читав і багато чому знову навчився. Найважливішими цінностями я вважаю щирість, відкритість та людяність, бо вони складають основу всього мого життя.

                       ТВОРЧІСТЬ 📑

— Перейдемо до наступної теми - твоєї творчості. Як ти прийшов до рішення стати письменником? Можливо якісь важливі події вплинули на це? Чи були люди, які надихнули на це? Також хочу поцікавитися, як довго ти в цій сфері? Як ти зберігаєш свою мотивацію і зацікавленість у письменництві?

— Сам до цього рішення я прийшов не спочатку. Так вийшло, що з дитинства це було моїм маленьким хобі до якого я ставився не надто серйозно. І писав виключно для самого себе, навіть родині не показував нічого з моїх рукописів. Але самим переломним моментом став для мене вступ в одній соціальній мережі у групу "Ельфи". Там я познайомився із дівчиною, яка була модератором цієї групи і спілкуючись з нею, розповів про своє захоплення. Вона попрохала мене показати щось із моєї творчості. Я їй надіслав маленький фрагмент, їй сподобалося і вона переконала мене почати друкувати свої твори в її групі. На свій страх та ризик я вирішив це зробити і мене справді почали читати. Маленька аудиторія, але зацікавлена в тому, що я робив. Це давало мені сил експериментувати та рухатися далі. За ті часи я пробував себе на таких платформах, як "Книга Фанфіків", "Wattpad", мав групу в Google+, а у 2018 році вперше пробував писати в Surgebook.

Якщо говорити про те, як довго я в сфері письменництва, то, насправді, надто давно. Вперше я почав писати з п'яти років, але про ті розповіді зараз соромно розповідати і їх я нікому не показував. А перша серйозна книга почала створюватися в 2012 році, так що саме з цього року я став письменником і весь цей час шліфував свій стиль.

Зацікавленість мені вдається зберігати завдяки великій кольоровій уяві, яка підкидає сама мені весь час ідеї, і ще тому, що я живу кожним своїм всесвітом. Для мене мої герої - це не просто якісь імена в тексті, а це особистості із власною, частіше трагічною історією. Ну, і ще мені сам процес написання страшно подобається. Цікаво потім самому перечитувати те що вийшло у вигляді повної книжки, це неймовірне враження. А останнім часом мене мотивують на творчість читачі, які весь час трясуть мене, щоб я не був ледачим та виконував свої обіцянки, адже на продовження всі чекають. Кожен відгук та підтримка надихають мене працювати далі і мені це не набридає.


— Цікавий факт те, що ми почали свою творчість на даній платформі одночасно, але познайомились лише через 5 років! Що ж, які були твої найбільші досягнення або моменти гордості у письменницькому житті?

— Ну це через те, що тоді я був не дуже активним, писав одну книжку, писав її довго, було всього декілька читачів, але найбільше тепло в душі залишив мені проект #НАЧ, який давав можливість початківцям знаходити своїх читачів або цікаві книги для читання. Потім через навчання в університеті я не мав можливості писати свою книгу, а повернувся тільки минулого року у жовтні і почав все відтворювати з нового початку.

Найбільшим досягненням для мене стало саме здобуття першої аудиторії, яка мене читала. Потім я приймав участь в одному конкурсі, де фентезі жанр розглядали, туди я надсилав перші фрагменти однієї із своїх книг. Здобув 14 місце, але конкуренція там була справді серйозна, а твір на першому місці і мене сильно вразив. Зараз нашим з Роузі спільним досягненням стала перемога в антиутопічному конкурсі, де ми здобули перше місце. Мене це сильно здивувало та вразило, показавши, що ми старалися не даремно. Але більшу частину часу я тихенько працював в тіні для локальної аудиторії, тому не так багато значних досягнень у мене.

               ПЕРЕМОГА В КОНКУРСІ 🥇

— Розкажи про свій досвід перемоги в конкурсі, адже жанр антиутопії досить цікавий та складний. Що ти відчував, коли дізнався про вашу перемогу?

— Мене це взагалі здивувало дуже сильно. Ми писали свій твір більше через те, що нас зацікавив сильно цей жанр, хотілося спробувати щось нове та незвичайне. Тому не ставили перед собою якісь цілі, а просто робили улюблену справу та вкладали душу в книгу. Коли про нашу перемогу оголосили, то я, як завжди не помітив. Від ранку сидів та писав продовження тієї книги для своїх читачів. А мені Роузі, моя співавторка з конкурсу, почала писати, кричати. Я злякався, не зрозумів, що там сталося, що за посилання вона мені надсилає. Заходжу, а там про нашу перемогу пишуть. Я відчув щиру радість від цього, адже багато старалися, хвилювалися та й були сторонні перешкоди перед подачею самого твору. Інші учасники конкурсу теж були гідними конкурентами, адже подавали чарівні ідеї із похмурими суворими світами, які мене сильно вразили теж. А жанр справді складний, бо я бачив такі випадки, коли люди до мене заходили в особисті та питали що то таке та з чим його їдять. Так сталося, що я цей жанр трохи знав, бо в дитинстві у брата була книжка Джона Уіндема, і там був твір де автор протиставляв суспільство подібно до укладу мурашника. А якраз перед конкурсом я завантажив для власного читання книгу "Бджоли", де була подібна концепція. Самі ми не стали йти в якісь нетрі, зупинилися просто на роботах, тоталітарному режимі та боротьбі маленьких людей проти цієї системи.


— Як ти бачиш роль антиутопії в сучасному світі? Як ви намагалися внести своє бачення цього жанру в свою роботу?

— Я вважаю, що антиутопія повинна застерігати суспільство від жаги більшого. Прогрес - це добре, але до нього треба відноситися із розумом, бути обережними, адже наслідки різноманітних винаходів та новітніх ідей можуть бути непередбачуваними та нанести шкоду, як самим людям, так і довкіллю. Під час роботи над цим жанром можна поринути в такі глибини, що аж робиться страшно. Ніби бачиш світ майбутнього, в якому все пішло шкереберть. Часто бувало так, що різні фантасти передбачували створення неймовірний речей і зміни у суспільстві. Так і тут. Це може бути повстання роботів, а може просто статися виснаження планети і люди полетять колонізувати інших. Ілон Маск всерйоз планує колонію на Марсі, а поїхати туди можуть лише багатії. Тут легко уявити, що інші жителі Землі можуть загинути, а на Марсі цілком може скластися антиутопія із жорстоким класовим суспільством, де між багатіями розгорнеться небезпечна боротьба. В нашій роботі ми писали про те, як роботи перейшли під контроль однієї лихої людини і це зруйнувало цілий старий світ, який здавався технічно розвинутим. У повстанні роботів ми за вуаллю приховали страх деяких людей перед нейромережами та віртуальними помічниками. Багато американців жартували, що скоро у художників та письменників може не стати роботи, адже отакі штучні інтелекти роблять все гарно, весь час вдосконалюються, не втомлюються і швидше виконують обсяг робіт. Це й ті ж самі чати GPT, які здатні створювати перші примітивні історії по запитам. В нашій роботі я ще виражаю невдоволення вченими, які витрачають власний потенціал на зброю та інші непотрібні речі, коли людям треба ліки та новітні засоби лікування. Тому наша праця щось таке в собі приховала всередині.


— Як ви поділили відповідальністю із Роузі (співавторкою на конкурсі) за різні аспекти написання роботи? Чи були особливі обов'язки або ролі, які ви виконували в процесі спільної роботи?

— Звісно, що були, адже на цьому і ґрунтується сам процес співавторства. Спочатку ми оголосили різні варіанти ідей, обрали концепцію. Потім Роузі допомагала мені із характеристикою головних героїв, їхньою зовнішністю, різними описами, іменами, віком і тому подібним. Потім я взяв на себе лінію Пітера, одного з головних героїв нашої книги, а Роузі прописувала жіночу лінію Офрини, іншої героїні. Поки я писав один розділ, вона починала роботу над іншим. Ми консультувалися одне з одним, скидали собі фрагменти текстів, редагували їх, поєднували в одне ціле. Найбільше хвилювалася саме Роузі під час процесу, були й сумніви. Тому я старався бути для неї опорою, підтримкою, викликати в ній віру у власні сили та можливості, адже виходило в неї все чудово, але чомусь вона соромилася, що я покриваю за день великі обсяги тексту, а вона починає. Але це не моє якесь особисте досягнення, а просто я надто давно саме прозу пишу. В співавторстві головне багато допомагати один одному, постійно спілкуватися, надавати цінні поради. Але й не давити на іншого автора. Важливо зацікавити свого колегу спільним світом, творити разом цю неймовірну магію. Моя пара на конкурсі була класною і я досі вважаю, що вона мені сильно допомагала. Наша книга стала спільною тяжкою працею двох розумів. І ще я відчував весь час свою відповідальність перед іншою людиною, завжди турбувався чи все добре, чи все виходить, бо це теж не менш важливо у співавторстві.


— Хотіла б поцікавитися, чи ознайомлювався з роботами інших учасників по ходу процесу конкурсу і як це вплинуло на продуктивність твоєї роботи?

— Так сталося, що ми одні із перших свою роботу надіслали. Ми все писали та писали, а виходило надто багато, тому на спільній раді було вирішено скоротити версію та надіслати її раніше. Але потім, коли був вільний час, то я потихеньку вечорами читав праці інших, роздумував над думками, які вони хотіли передати своїми творами та оригінальним світобаченням кожного. Трагічність героїв у інших учасників була на висоті, а таке я дуже люблю, бо емоції та внутрішній світ персонажів задають тон кожному твору. На продуктивність нашої праці, я думаю, твори інших не впливали б, бо коли особисто пишеш якийсь твір у обмежений термін, то банально не вистачає часу прочитати, що писали інші. Ти спокійно годинами у блокноті сидиш та все пишеш і пишеш, аж поки спина не заболить. Але я не вважаю, що твори інших можуть змінювати чиюсь ідею докорінно. Ти всерівно щось від себе презентуєш, а ідеї інших приваблюють саме своєю різноманітністю, оригінальністю, стилем та побудовою історії. Кожен автор - то унікальна особистість і це не змінити нічим.


— Як ти знаходив мотивацію та дисципліну під час конкурсу? Як уникав розсіювання та знаходив натхнення, коли ідей не вистачало? Які методи ти використовуєш, щоб пробудити свою творчість?

— Я завжди дуже серйозно ставлюся до різних правил та обов'язків. Тому готувався від моменту, коли тільки подав заявку на конкурс. Мотивацією було просто спробувати себе у синергії з іншою людиною та показати все, що ми можемо на даний момент. Зосередитися мені допомагала музика, прогулянки, нічна тиша, під час якої я прокручував у голові ідеї. Ми складали план сюжету, ділили розділи на сцени і потім наповнювали їх зсередини детальними описами та діалогами. Мої методи - це спілкування з цікавими людьми, це знайомство з думками авторів певного жанру, це спокійна атмосфера, під час якої ти своє натхнення втілюєш у творчість. І головне вірити у свої можливості та жити життям своїх героїв, відчути кожну їхню емоцію своєю душею. І ще багато чого з голови само йшло, тому я теж цим користувався і максимально викладав все це на екрані, щоб поглянути, що ми маємо в результаті.

                   СПІЛЬНІ ПИТАННЯ 🤝🏻

— Я склала спільні питання для тебе і Роузі, тому пізніше ти зможеш переглянути як вона відповіла на ті ж самі запитання!
Як ти б описав вашу спільну творчу хімію та взаємодію? Як ви організовували свій робочий процес разом? Як ви вирішували різні погляди та, можливо, конфлікти, які виникали під час спільної роботи? Чи були випадки, коли ваші ідеї взаємопідсилювали одна одну під час спільного творчого процесу?

— Для мене вона була неймовірною! Роузі виявилася уважним слухачем, охоче підтримувала мене у всіх наших починаннях, одразу вирушила допомагати. Я давав Роузі повну свободу у визначенні наших героїв, а сам займався сюжетним наповненням та розвитком історії. Конфліктів у нас не було, що дуже сильно мене втішало, адже я не люблю ні з ким сваритися і не являюся конфліктною особою. Різних поглядів не було. Це доводить одна наша унікальна історія. Я написав перший розділ не маючи зв'язку із Роузі через відсутність інтернету. А коли прийшов, то вона мені скинула початок другого розділу. І в мене просто серце тьохнуло. Ми з нею без домовленості однаково та гармонійно почали знайомство читачів із своїми героями, її опис доповнював мій розділ і це було неймовірно. Ніби ми одне ціле в даний момент. Так що наші ідеї літали разом у такі моменти, ми перейшли на такий своєрідний новий зв'язок у ту мить. Звісно, що потім, ближче до третього розділу якось Роузі сильно розхвилювалася, почала сумніватися в собі та трохи втратила оцей запал, який мала спочатку. Це мені знайомо було, адже буває в творчості так, що важко всидіти за довгим розлогим описом і можна занудитися, але ці описи потрібні для кращого розуміння книги. Тому я після своїх розділів брав у Роузі її початки та доповнював їх далі, допомагаючи із написанням. Її допомога для мене стала дуже важливою та надихала працювати далі. Під кінець я Роузі показував, що ми маємо і вона читала та погоджувала ідею. На мою думку, у неї є всередині неймовірний талант до прози і саме після конкурсу в ній прокинулася ця віра в себе, яка й дала можливість створювати власні неймовірні книги. Так що наша сумісна праця допомогла кожному з нас навчитися працювати разом та підтримувати одне одного у скрутну хвилину.


— Чи було щось, що ти взяв від свого співавтора як навчальний досвід або новий підхід до написання робіт?

— Від Роузі я навчився відданості, якоїсь такої енергії автора-початківця, який зацікавлений у всьому новому. Робота з нею дала мені можливість по-іншому поглянути на співавторство, зацікавити мене новим спілкуванням, коли ти з іншою людиною розділяєш свої думки та ідеї, які доповнюють одна одну. Це справді фантастичний досвід. А я сам несподівано відчув себе для Роузі якимсь наставником, стареньким таким письменником, який може щось розповісти нового та цікавого, поділитися з нею всіма своїми надбаннями. Після свого співавторства я почав несподівано отримувати повідомлення від людей, які теж прохали можливості спробувати зі мною щось написати зі мною. Це було приємно дуже, але зараз планую трохи відпочити від цього всього, бо співавторство всерівно дуже важка річ і вимагає більше часу. Але в майбутньому можуть бути й інші спроби створювати якісь нові сумісні з іншими історії.


— Чи очікувати читачам ваші нові спільні роботи?

— Все може бути. Якщо ми знайдемо вільний час та домовимося з Роузі про нову ідею, то ми ще можемо здивувати читачів чимось фантастичним та новим. Бо я впевнений, що разом ми стаємо чимось неймовірним, сам з цього дивуюся сильно. Вплив Роузі на наші історії робить героїв яскравими та такими, що запам'ятовуються.


— Чи прагнеш ти розвиватися як письменник у майбутньому? Повідаєш нас своїми деякими великими планами та мріями? І що б ти хотів порадити тим, хто тільки розпочинає свій шлях у цій сфері?

— Звісно, що я завжди буду прагнути до саморозвитку, весь час вдосконалюватися та покращувати свої книги, бо багато чому ще треба навчитися. Планів на майбутнє дуже багато - сюди буде входити повне завершення нашої з Роузі Рей книги "Судний День", вихід повістей у жанрі жахів, буде історія двох сестер, які хотять повернути з мертвих власну матір, яка розширить передісторію всесвіту "Dreams of Fire", а також буду закінчувати написання п'єси "Трагедія роду О'хара" та книгу "Хроніки Аквілону", яка багатьом подобається. В майбутньому будуть інші праці із старих моїх книжкових серій по всесвіту "Аквілону", "Снів Полум'я" та книги про супергероїв. До співавторства теж буду відкритим у вільний час, тому інші ідеї теж можливі, які принесуть мені інші автори. Я мрію завершити всі свої проекти, надрукувати книги, а якщо б я від них отримав гроші, то хотів би витратити їх на зняття фільмів по мотивам власних книжок.

Я хочу сказати кожному автору-початківцю, щоб вони не боялися писати, презентувати свої книжки великій спільноті. У кожного знайдеться свій читач і не треба засмучуватися, навіть, коли до вас ходить один-два читачі. Важливо пам'ятати, що пишете ви все це, в першу чергу, для самих себе, а вже потім для своєї майбутньої аудиторії. Помилок не треба соромитися, кожен з нас їх допускає і нічого страшного тут немає. Головне у книзі - це цікава історія, неймовірні герої, чудові діалоги та захоплюючі пригоди. В нас на платформі я бачив багато талановитих початківців і завжди стараюся кожного підтримувати та надихати. А від цих авторів надихаюся і я сам. Звісно, що важко буде, не все одразу вдасться, але головне писати з душею, вкладати у текст свої враження, свої емоції і все у вас вийде добре. Кожен відомий автор колись був такою ж звичайною людиною, як і ми всі, але відкриваючи дивовижні перлини своєї уяви, ставали відомими. Я сподіваюся, що одного дня побачу своїх знайомих у числі таких знаменитостей і тоді буду чекати на автограф в першій черзі.

— Погоджуюсь із твоїми словами! Що ж, щиро дякую за інтерв'ю! Це було неймовірно цікаво!! Я вдячна за можливість поспілкуватися з тобою і дізнатися про тебе більше. Бажаю тобі успіху у всіх твоїх майбутніх проєктах та натхнення! Дякую за час та відкритість!

— Дуже дякую за можливість прийняти участь у такому цікавому проєкті. І за цікаву детальну розмову теж велике дякую. Було приємно поспілкуватися та розповісти про те, чим взагалі ми тут займаємося. 


                            Роузі Рей

— Чим ти займаєшся за межами письменницької сфери? Навчаєшся або працюєш десь, можливо? 

— Я займаюсь малюванням, співом, кулінарією частково, але більше всього люблю готувати! Навчаюсь я в школі, нещодавно закінчила 8 клас і перейшла в 9. Хочу вступити на програміста, або ж на лікаря, а також планую і письменництво не залишати, а далі працювати над створення нових власних робіт.

— Можливо, є якісь джерела, які тебе надихають і таким чином ти відпочиваєш?

— Звісно! Комедії я не дуже люблю, але такі які здатні розсмішити мене, це ті, на яких я росла, якщо коротко, то це "Одного разу під Полтавою" та "Прибулець". Я полюбляю сидіти вечорами під ковдрою, закутавшись вмикнути телевізор або музику Markiv "Справжні жінки", YAKTAK "Погляд", "Beliver" Imagine Dragons, пісні Артема Пивоварова - я їх обожнюю усі, і він сам, як людина, як прояв чогось неймовірного. Саме щось із книг не можу виділити.. А щодо ще якихось фільмів, то це в більшості жахи "Воно", "Пила", "Вій", "Той, що біжить лабіринтом", "Той що виганяє диявола" та інші, їх дуже багато.

— Які місця в світі ти мрієш відвідати? Чому саме ці місця привертають твою увагу?

—  Загалом, я дуже хочу відвідати Францію і побачити Ейфелеву вежу, вона причаровує , до того ж, я трішки знаю французьку мову. Ще хотіла б побувати в Фінляндії, там таке красиве місячне сяйво. І більше нікуди, адже вдома найкраще!

— Які цінності або принципи ти вважаєш найважливішими у своєму житті?

— Для мене головне душа і ставлення людини до мене. Якщо людина хороша, мене манить до неї.

                          ТВОРЧІСТЬ 📑

— Перейдемо до твоєї творчості. Як довго ти на платформі? Як ти надихнулась прийти в письменницьку сферу? 

— На платформі я зареєструвалась в лютому місяці. Я натрапила на цей додаток випадково, але зрозуміла, що тут я можу бути собою і не боятись осуду. Я письменниця і поетеса, скільки себе пам'ятаю. У дитинстві я думала що це нереально, неможливо, я буду ніким, але зараз я нова, і в мене вірять мої друзі!

— Чи впливає особистий досвід та події на твою творчість? Чи включаєш елементи особистого життя в свої роботи?

— Так, впливає. Всі мої вірші, поеми, пісні про ненависть, злість, добро, чуйність. Це все з мого життя. Наприклад, візьмемо мій вірш "Дуель смерті", хоч і на перший погляд і не скажеш, що він присвячений коханій людині, але це дійсно правда. В кожну нову роботу я роблю вклад частинки себе. Тому елементи особистого життя вкрай важливі в моїй творчості.

— В одному із блогів, ти повідомила про деякий сюрприз, який варто очікувати твоїм читачам, я наважусь припустити, що це нова частина вашої спільної роботи з Максиміліаном? Або ваша нова спільна робота?

— Так, я повідомляла, але, на жаль, ні! Я розчарую своїх читачів, нову книгу я пишу повністю сама. 

— Можливо відкриєш нам секрет в якому жанрі очікувати твою нову роботу?

— Думаю, хай це залишиться поки в таємниці!

— Чи маєш ти певні ритуали або звички під час письма? Як вони впливають на твій процес творчості?

— Ритуали - ні, а ось звички маю. Я люблю перед тим як лягати спати подумати над сюжетом своїх робіт, запам'ятовую на ранок, прокидаюсь, і пишу те, що запам'ятала.

— Як ти ставишся до критики своїх робіт? Чи були ситуації, коли ти використовувала критику як можливість для вдосконалення свого письма?

— До критики я ставлюсь непогано, але в погані дні вона добре дає по моїй голові і я можу трішки попсихувати. Ситуації такі були, рідко коли, але були.

            ПЕРЕМОГА В КОНКУРСІ 🥇

— Розкажи про свій досвід перемоги в конкурсі, адже жанр антиутопії досить цікавий та складний. Що ти відчувала, коли дізналася про вашу перемогу?

— Жанр антиутопія мені якраз і сподобався складністю, можливо, віродність того 78%-98%, що я напишу повість в жанрі антиутопія. Я була схвильована, і не очікувала такого повороту.

— Як ти використовуєш спільний досвід для свого індивідуального росту?

— Так, я переборола свою лінь, все завдяки Максиміліану. Він твердив, що я чудова письмениця і не лише він. Я вирішила, що хочу цим займатись. Я живу в письменництві!

— Маю запитання щодо вашої спільної роботи: як ви зберігали баланс між індивідуальною творчістю та спільною роботою із Максиміліаном? Як ви обговорювали і вирішували різниці у поглядах та ідеях?

— Ми з Максиміліаном завжди знаходили спільну мову, тому нам було легко писати разом. Ми доходили до спільної згоди, він пропонував те, я інше, а потім ми додавали трішки того і цього. У результаті вийшов шедевр. 

— Чи є ще якісь важливі уроки, які ти забрала з конкурсного досвіду?

— Немає, мені було цікаво, і приємно писати із людиною яка розуміє мене.

— Як ти знаходила мотивацію та дисципліну під час конкурсу? Де брала натхнення, коли відчувала до ідеї закінчуються?

— Ідеї брав мій мозок, вони з'являлись просто із порожнечі.

                    СПІЛЬНІ ПИТАННЯ 🤝🏻

— Які були найбільші виклики або незабутні моменти під час спільного процесу написання твору? Чим саме здивував або вразив твій колега під час співпраці? Чи були непередбачувані моменти, які додали вам викликів або відкривали нові горизонти?

— Незабутній момент був тоді, коли я в образ Офрини вклала частину себе, свого характеру та образу. Максиміліан був енергійним, запам'ятала його як людину, яка ніколи не здається!

— Чи було щось, що ти взяла від свого співавтора як навчальний досвід або новий підхід до написання робіт?

— Ніколи не здаватись, і писати ночами. Вночі є якась магія, що надихає.

— Чи очікувати читачам ваші нові спільні роботи? В яких жанрах хотіла б попрацювати?

— Так, звісно! Ми будемо продовжувати писати разом. Хочу попрацювати у багатьох жанрах, наступну власну книгу планую написати в жанрі антиутопія, або роман. Але хочу про кохання, напевно, більше.

— Щоб ти хотіла порадити тим, хто тільки розпочинає свій шлях у сфері письменництва?

— Я хотіла б порадити їм, щоб вони писали попри все, не здаючись ні перед чим, адже той, хто думає про себе погане і негативно налаштований, потім може й дійсно сам зарити свій талант та потенціал. Не варто через чиюсь думку йти й здаватись. Важливо продовжувати йти до мети!

— Щиро дякую тобі за участь в моєму проєкті. Було дуже приємно з тобою познайомитися і поспілкуватися. Бажаю тобі успіхів!

— Дякую! І мені було приємно!

Інтерв'ю проводила: @dianamay
Автори, які взяли участь: @maximilianstepowy
@Rousi_Rey