📌 Теми, що розглядатимуться:
- особисте життя
- творчість
- обговорення власних робіт автора
- подальші плани та їх втілення

⠀                  ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ  🖇️

— Надь, наскільки мені відомо, то ти вчишся за спеціальністю "математика-інформатика" на вчителя. Це, досить цікаво, що ти встигаєш розвиватися в 2 сферах одночасно: письменництво і педагогіка, ще й в галузі точних наук. Розкажи, де ти саме навчаєшся і що тебе спонукало вступити на такий факультет?

— Так, і справді навчаюся на вчителя. І це не єдине, із чим я поєдную письменництво... Навчаюся я у Полтавському педагогічному університеті на другому курсі. Як вирішила туди вступити, справді цікаве запитання, бо і досі не розумію, як на це наважилася. Бути вчителем я вирішила ще давно, на що вплинуло багато чинників, а найскладнішим було визначитися із предметом для майбутнього викладання. Довгого обирала між хімією та філологією, оскільки у шкільні часи саме цим аспектам приділяла найбільше уваги. Але потім вирішила спробувати щось нове, розпочати абсолютно нове життя. Тож подала документи на фізико-математичний факультет, куди без проблем вступила у перших рядах. Боялася, що нічого не вийде і виникатимуть складнощі, але зараз розумію, що даремно хвилювалася: усе виходить, хоч і деякі трабли час від часу виникають. Як у нас кажуть на факультеті, на фізматі навчатися легко, щоправда, навчатися гарно — дещо важче.

— Тож, в майбутньому ти бачиш себе педагогом, але ще не визначилась з предметом викладання?)

— Так, бачу себе лише педагогом! Проте уже визначилася: буду викладати математику та інформатику)

— Доволі цікавий початок) 😄
Що ж, маю звідси запитання, судячи з твоєї різносторонності, хочу поцікавитись чим ти займаєшся у вільний час? У студентів часу майже ніколи немає, але все-таки) 😹

— Якщо чесно, вільний час нам тільки сниться. Точніше снився би, якщо би був час спати... У вільний від навчання час пишу, займаюся волонтерською діяльностю, як і більшість зараз, намагаюся проводити час із родиною та своїм "особистим життям". Хоча на романтику часу, на жаль, обмаль)

— Як я тебе розумію 🥲
Зараз поговоримо щодо волонтерства:
Що спонукало тебе зайнятись цієї діяльністю? Чи важко тобі далась така відповідальність?

— Війна, бажання допомогти захисникам, людям, своїм рідним — основні причини. Довгий час просто збирали кошти на різні потреби, донатили, бувало, що готували їжу, допомогали військовим. Ми, тобто наша родина, частина якої служить в ЗСУ. Потім, десь на початку літа, прийшла до волонтерського пункту нашого міста. Там ми видаємо речі першої необхідності, одяг, взуття, книги, іграшки, памперси, дитяче харчування переселенцям та полтавцям, які цього потребують. Деякий час навіть видавали продуктові набори. На жаль, під час навчання не можу, як раніше, волонтерити там щодня, проте намагаюся по можливості приходити. Відповідальність я звикла брати на себе досить часто, тож особливо не вагалася. Найбільша складність — психологічна. Не впевнена, що є такий психолог, який пропускає через себе сотні людей з психотравмами щодня... Ці люди, найбільше постраждалі від війни, постійно діляться своїми історіями, своїм пережитим із тобою, іншими волонтерами, і ти це все чуєш.  Страшно від думки, що ти можеш про війну дізнатися ще більше... Відчуваю сором за те, що вони приїхали шукати у нас прихистку, але миру і безпеки у нас, як і в будь-якому куточку нашої країни наразі немає.

— Дуже класно що є такі люди, які не стоять осторонь в такий час 💔 Щодо психологічної складності - не можу не погодитись. Я з початку вересня входжу до складу волонтерського загону і теж роблю вклад до найскорішого приближення нашої перемоги 🇺🇦
Мала запитати тебе про особисте життя, але перед цим ти натякнула що твоє серце вільне, якщо я правильно зрозуміла? Тоді, маю наступне запитання: за якими критеріями ти розумієш, що людина може стати твоїм партнером? Чи ти маєш до цього іншу думку?

— Вільне серце мені би не завадило, як вільний час, щоб невільному серцю було легше)
Щодо критеріїв, то я навіть не знаю. Справа в тому, що не я обираю собі партнерів, а моє невгамоне серце. Проте вірність, уміння підтримати, відсутність маніпуляцій та чесність у стосунках для мене є найважливішими!

— Ааааа, тобто все-таки знайшлась людина, яка тебе підкорила? 😏

— Серце поета, вона таке)

— Супер, хлопці в Сб будуть точно в захваті) Йдемо далі! Згадай свою саму незабутню подорож 😇

— У мене було дві такі подорожі. Перша — це подорож роки півтори тому до Буковелю. З одного боку, літо — не той сезон, щоб відвідати гірськолижний курорт, з іншого — Карпати завжди прекрасні, коли би ти їх не відвідав. Уперше лазила по горах, відчувала себе гірським бараном, подолала страх висоти, на горі побувала у хмаринці — це ніби туман, але густіший... Напевно, це був найзахопливіший тиждень у моєму житті.
Ще одна подорож, яку я навряд зможу забути — це моя подорож до Швеції цієї весни. Десь у квітні мати вирішила нас з молодшою сестрою вивезти із країни у більш безпечне місце. Саме у Швеції живуть наші родичі, які виїжджали з Донецька ще у 2014 році... Туди ми їхали тиждень, через декілька країн на всіх можливих видах транспорту (навіть на поліцейських авто Німеччини та Данії🤣), окрім літака — на ньому ми поверталися назад) На границі Німеччини та Данії нас зняли з потяга, на мені висли діти із усієї країни, та і знайомі у мене також тепер із усіх куточків нашої держави) До того ж, це був мій перший досвід подорожі за межами України, тож вражень було море, проте не та екскурсія за кордон, про яку я мріяла — весь цей місяць дуже тягнуло додому, тож було не до милування красою та культурою Європи...
Після війни першим чином об'їду всю Україну, а потім бути подорожувати світом. Це реально круто, аби тільки не за таких обставин.

— Незабутній експіріенс бачу був на шляху до Швеції)

— О так) Коли-небудь обов'язково напишу про це книгу. Такі собі пригоди українців в Європі)

— Будем чекати! А зараз перейдемо до теми творчості 🙃

                           ТВОРЧІСТЬ 📑

— Я помітила, що ти захоплюєшся написанням робіт в жанрах фантастики та пригод. Чи виникало в тебе бажання почати щось писати в невластивій для тебе тематиці?

— Якщо чесно, то жанр фантастики я відкрила для себе не так давно. Бо раніше писала щось у соціально-психологічному стилі. Проте одна моя знайома дуже часто натякала на мою бурхливу фантазію, тож я написала фантастичний роман, зробивши її однією із главних героїнь, щоб показати, що таке справді бурхлива фантазія! Мені, як і людям, наче, сподобалося, тож продовжую фантазувати) Можливо, колись втілю в реальність написання детективу...

— Щиро сподіваюсь на це) Чим/ким ти надихаєшся коли створюєш щось нове? Є фаворити-письменники або інші особи, які надихають тебе?

— Так, напевно, найбільше надихаюся саме людьми. Це мої друзі, родичі, кохана людина. Особливо остання особа) Така багатостороння та дивно-дивовижна, що тільки книги і пиши) Інколи надихають деякі книги на певні думки, які потім використовуються в книгах. Інколи — мої сни. Інколи — моє власне життя...

— Щодо підтримки близьких людей. Вони знають чим ти займаєшся? Якщо так, чи отримуєш ти від них певну підтримку?
Можливо, поділишся порадою, для тих людей, які не можуть зважитися, але хочуть повідомити своїм рідним та близьким про своє бажання розвиватися в сфері письменництво (або загалом - творчості)

— Щиро співчуваю всім людям, які не мають підтримки від близьких людей. Бо я їх розумію... Для моїх книг мої батьки дещо консервативні, вірші просто не читають... Мати каже, що не хоче засмучуватися. Проте моя бабуся є справжнім фанатом моїх творів, що б я не писала, хоч і була би щаслива, якщо б я писала щось більш оптимістичне, проте, на жаль, не виходить. Однак нове гумористичне фентезі (можливо, для її настрою та підтримки) вже у процесі написання і скоро буду викладати, аби тільки був час допрацювати вже викладене. Напевно, єдина людина, якій до вподоби будь-яка моя творчість — це моя молодша сестра! Більшого фаната у мене ніколи не було і не буде. Можу сказати, що коли хтось із моїх друзів, родичів чи обранців мого серця підтримує мою творчість, комусь із них подобається, я відчуваю себе неймовірно щасливою, відчуваю, що все не даремно...

Для тих, чиї близькі не знають про їх діяльність (це стосується будь-яких захоплень), маю тільки одну пораду: не бійтеся розповісти про себе. Натякність, що чимось займаєтесь, продемонструйте щось, але не те, де оцінка найважливіша, бо невдоволення може сприйнятися дуже гостро. Грубо кажучи, якщо це вірші, то почніть із чогось загального, а не інтимної лірики, наприклад. І найголовніше. Якщо підтримки ви не отримаєте, не зважайте на це, не зупиняється, а продовжуйте займатися тим, до чого є поклик сьогодні. Процес прийняття, він інколи буває тривалим, але це не повинно нам заважати бути тими, ким ми є насправді.

— Насправді, слушна порада. Я вважаю, що твоє висловлення щодо цього - досить влучним)
Наскільки я знаю, то ти пишеш вірші не тільки українською, але ще й іншими мовами. Деяким авторам писати іноземною іноді легше, аніж державною. Чи дається тобі це складніше або легше? І скільки загалом ти знаєш мов? Які б хотіла вивчити?
Чи є в планах написати книжку іноземною мовою (і приведи приклади якщо так)?

— Вільно володію чотирма мовами: українською, російською, англійською та французькою. Самостійно вивчала італійську, білоруську, трохи німецьку. У Швеції навіть читала книжки шведською мовою)
Колись хотіла написати книгу французької мовою, до того ж участь в олімпіадах змішувала писати у свій час велику кількість розповідей цією мовою, що на книгу набралося б. Але поки що в планах лише українська. Чому? Бо давно хотіла. До закриття Surgebook у мене були лише окремі оповідання українською мовою, а більш великі твори писала російською. Частина із них зараз на платних платформах, одну книгу перекладаю, інша - в процесі. Пишу наразі виключно українською мовою, якщо стосовно прози, та і вірші останнім часом іншими мова й не йдуть. Наразі не бачу перспектив розвитку для книг іноземними мовами. Поки що українська.
Колись кожен вірш українською перевіряла ледь не з перекладачем, але тепер українською писати найлегше, бо переважно саме державною думаю. Хоча думки раптово можуть перейти і на французьку, наприклад. Як пощастить)

— Приймаю твою відповідь)
Маю ще одне запитання для завершення цього блоку. В чому полягає особливість твоєї творчості на твою думку? Які життєві обставини вплинули на це?

— Мої читачі відмічають, що для моїх творів притаманні вишневі кольори... Причина цього вишневого сказу досить прозаїчна, проте люди це дещо романтизують, тож не буду розчаровувати)
Мета написаного мною — показати людям, що у цьому житті може статися будь-що, а поняття нормальності досить суб'єктивно й існує лише в наших головах. Розбивати стереотипи вщент — моя головна задача як автора. Напевно, у цьому і полягає особливість. Що на це вплинуло? Стереотипне мислення завжди завдавало шкоди особисто мені, бо моє життя дещо не вписувалося у ці вигадані кимось норми, що і вилилося у написаному...

— Я помітила що твій профіль оформлений у вишневій тематиці, то є така твоя особливість, яка певним чином виділяє тебе теж)
Щодо стереотипного мислення, то мушу сказати, що такий тип завдає шкоди більшості людям, бо як же бути тоді індивідуальним, при цьому не виходити за рамки норм?

Зараз перейдемо до наступного.
Є запитання з приводу одного твого блогу про авторів, які наразі перебувають у стані невизначеності розвитку своєї творчості на цій платформі, при цьому, як ти зазначила, з'яляються на постійній основі в мережі. В коментарях я помітила, що в тебе були питання з певним обуренням до таких авторів. І, до прикладу, я відносилась до цієї “категорії" людей і деякий період працювала щоб з'явитись не з "пустими руками" 😅 Тож, чи вважаєш ти, що ці автори заслуговують зневаги за їхню відсутність? Чи правильна та думка для тебе, що справжньою ціллю їхньої показовості в мережі є знаком для аудиторії про заклик до повернення?

— Здається, так завжди виходить: пишеш про одних людей, а на свій рахунок все приймають інші. У блозі йшлося про тих обурених російськомовних українських авторів, які зневажливо віднеслися до всіх нас, яким легше писати на російських платформах, ніж перекласти нещасне оповідання українською. При цьому вони всі агресивно нападали на нас, тих, хто перейшов на українську без особливих вагань. Я більше скажу, що блог стосувався ледь не конкретних користувачів, що деякі одразу зрозуміли. Ми не розуміємо, щиро не розуміємо, що людина, яка відчуває до нас лише зневагу, робить постійно в мережі. Накопичує злість, щоби вилити її брудом на всіх нас у черговому дописі, хіба що.
Бути активним для автора — це мати натхнення, а всі ми знаємо, що і воно залежить від багатьох чинників. Не завжди є час, ще рідше — настрій. До цих користувачів я не маю права висувати жодних претензій, тим паче, що і сама буваю такою. Я лише про тих, кого не влаштовує більше наша платформа, її мешканці та правила.
Щиро прошу вибачення перед тими, кого образив мій допис, кого це насправді не стосувалося. Здається, зазначала в одному блозі, що буваю різкою, піднімаю неоднозначні питання та говорю не завжди приємні речі) Сподіваюсь, що прояснила цей момент)

— Приймаю твою відповідь) В той момент коли читала блог і коментарі, просто не було помітно згадки за саме колишніх російських авторів яких це стосувалась, тому інтерпретувала думку по своєму)


       ОБГОВОРЕННЯ РОБІТ АВТОРА 📝

— Маю запитання щодо твоєї роботи «Руїни» - збірка віршів, присвячена подіям сьогодення і не тільки. Чи хотіла б ти розвинути цю роботу масштабніше? Наприклад, залучити нових авторів до спрівпраці?

— Можливо, було б класно озвучити кожен вірш, на деякі навіть зробити відео. Є ідея, є напрацювання, проте зараз немає можливості і часу.
Можливо, було б круто, якщо би хтось допоміг саме із аудіо та відео, бо насправді віршів там багатенько, до того ж збірка постійно доповнюється, тож і праці — не початий край... Самостійно все реалізувати важко.
Такі проєкти із спрівавторством — крута ідея, звісно. Але якщо наважусь щось робити, то тільки заручившись допомогою інших авторів, обов'язковим озвученням і це буде уже окрема збірочка. Але це повинно бути десь на канікулах)

— Якщо справді хочеш реалізували такі ідеї, то я думаю тут тобі зможе допомогти аудиторія. Звертання до аудиторії - найнадійніше джерело допомоги)

— Так, погоджуюся. Просто треба зібрати себе до купи для початку!

                        ПЛАНИ 🌐

— Якщо не секрет, поділишся своїми задумами щодо майбутніх робіт, які можна від тебе очікувати скоро?)
Можливо, вже є якісь напрацювання?

— Так, не секрет, принаймні не дуже великий, враховуючи, що уже ділилася десь в блозі)
У планах — гумористичне фентезі про підготовку вчительок-відьом, бо досвід показав, що людям це подобається. Працюю над циклом книг, якому уже і назву вигадала: «Усі викладачки відьми» — не погано, чи не так? 😂
Також у процесі написання книга, побудована на переміщенні у часі. Навіть дві, бо одна ж опублікована вже. Також треба позакінчувати переклади. Це найперші пункти в плані реалізації.

— Асоціювання досить цікаве, особливо поєднання)

— Усі чомусь думають, що на фізматі навчають варити зілля, харучаватися дітьми та літати на мітлах. Не пропадати ж таким фантазіям)

— Маю  наступне запитання: яка твоя головна мета на цій платформі? Чи плануєш ти надалі розвиватися за її межами?

— Наразі найголовніша моя мета — зробити так, щоб ця платформа не втратила актив взагалі. Для її подальшого розвитку нам всім треба якомога більше на ній писати. На СБ я фактично займаюся пошуком аудиторії, паралельно пишу на букнеті. Хочу, щоби й українські мої книжки надалі стали комерційними. Чи піде ще далі все це — не знаю. Але Surgebook — початок всього)

— Зараз цікавеньке питання буде:
Якщо б ти могли мандрувати у часі, куди б ти відправилась?

— За живе взяла!
У першу чергу відправилася б на декілька років назад, щоб поговорити з людьми, яких уже нема, але за чиє життя і присутність поруч я би віддала все.
Ще я би хотіла перенеститися років на сорок у минуле... Це дещо особистий момент, тому не можу розповісти, для чого саме. Але це також пов'язано із однією дорогою людиною)

— Я б перенеслась в той день коли путін народився - зажили б!

— Так, можна було би зробити аборт його мамі...

— Я тільки зараз навчаюся в медичному, їх би не пожаліла) 😄

І наостанок: які поради ти дала б авторам, які починають свою мандрівку в сфері письменництва?

— Думаю, можу порадити хіба що не здаватися і не ображатися, коли вказують на помилки, якщо це стосується грамотності, дотримання форм написання (як ритм у віршах, наприклад) та сюжетних дірок. Додавання автора в ЧС, який порекомендував почитати про правильне оформлення діалогів (правила оформлення прямої мови єдині для всіх) чи вказав на те, що "не" з дієсловами пишеться окремо - не зробить тебе краще. На перехід на особистості уваги краще не звертати і таких користувачів краще видаляти зі свого інформаційного простору. Вірити в себе, але не переоцінювати.

— Дійсно, це зрозуміло вже буде, так би мовити, тільки для олдів) А от новачкам порада слушна справді.

Що ж, наше інтерв'ю підійшло до кінця) Я неймовірна вдячна тобі за нього! Ти мене сьогодні надихнула 💞

— Дякую тобі також) За приємну розмову та увагу!


Інтерв'ю проводила: @dianamay
Автор, який взяв участь: @rogate666