Про автора: Генрі Баварський - талановитий автор, щільно пов'язаний з дитячою літературою. Людина, яка впевнено заявила про свою індивідуальність і належність до ЛГБТК+ спільноти. 

📌 Теми, що розглядатимуться:
- особисте життя автора
- ЛГБТ культура
- кохання - що воно таке?
- стосунки між батьками та дітьми
- творчість та майбутні плани

               ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ 🖇️

— Чи правильно я розумію те, що Генрі Баварський - це твій псевдонім. Якщо не секрет, як тебе звати насправді?

— Генрі Баварський - частково псевдонім, частково ім'я справжнє. Тому що насправді, це моє трансгендерне ім'я, і в житті, звісно, в мене інше назвисько (в документах). Але я ним не користуюся, і не вважаю, в принципі, частиною себе - тому насправді як мене звуть, думаю, не важливо. Єдине скажу, що псевдонімів насправді багацько, і вони йдуть від "ім'я" - Генрі Крадієць Сенсу (улюблений і найчастіший). Саме цей псевдонім передає суть моєї творчості найкраще!

— Зрозуміла, тобі вже 19 років, вірно? Чим наразі займаєшся в житті? Чи вирішив здобувати освіту?

— Мені в жовтні 20 років, так. Про освіту: наразі не здобуваю, але готуюся до отримання режисерської освіти в Польщі, але це потребує багато часу - проблема зі здоров'ям, трансгендерний перехід, війна, і вивчення польської мови. По життю - займаюсь творчістю, оскільки часу мені вистачає на це. До того ж, це достатньо важливо як на мене - розвивати творчі властивості, шукати прийоми і цікаві рішення. Я займаюся любительским кіно, веду YouTube, малюю і пишу (книги, музику, вірші). Як мені кажуть мої друзі, я в цьому сенсі гіперактивний :) Але я можу собі це дозволити, і роблю це задля вдосконалення самого себе та навиків на майбутнє (в загальному, кіно навиків).

— Помітила, що тобі до вподоби створювати мейкапи. Чи рахується це як твоє хобі?)

— Насправді, спочатку це було лише для зйомок, а потім стало цікаво створювати різні образи, в пошуках різних персонажів, візуальних рішень, і навіть трохи себе.
Взагалі, якщо подумати, хобі в мене багато! Моя праця - це хобі, все що я роблю, я роблю з любов'ю і з зацікавленістю у мистецтві як таковому (або не мистецтві).

— До речі, чому для вивчення режисури ти обрав саме країну Польщу? Чи були ще варіанти, або ж, чи були сумніви вступати на такий факультет?

— Ооо, цікаве питання.. Я розглядав спочатку цей фах, звісно, в Україні, і, навіть, в Одесі (бо я тут живу) але мене не задовольнило те, що вони пропонували в плані ресурсів (знань). В Польщі в мене мама, і там вона допомогла знайти досить не погану пропозицію, з цікавим творчим конкурсом... Так що, вибір пав саме на це. А ось з приводу сумнівів - в 17 років в мене були улюбленими, як і зараз, кіно, музика, письменництво, і малювання. Мені дуже насправді хотілося отримати музичну освіту - але в мене не достатньо ресурсів на це, я не займаюсь цим професійно... та і куди далі? Письменництво (філологічний факультет) також відпадав, а малюванням я займався на свій смак, так би мовити. Але поштовхом був тато, як він колись мені сказав: "Хеньо, світ втратить дуже багато, якщо такого режисера як ти не буде", це було сказано після перегляду фільму "У чому сенс життя".

— Ти хотів би створювати кіно, чи, так би мовити, саме бути учасником цього дійства всередині і зайняти роль актора?

— Ні, саме режисер. Акторські дані в мене є, але, напевно, не дуже розвинуті..

— Щиро сподіваюсь, що в тебе все вийде!
Хотіла б запитатись на більш особисту тему. Чи вільне зараз твоє серце?)
І взагалі, що для тебе значить кохання? Як ти уявляєш для себе свою другу половинку? Чи є певні критерії, яким вона має відповідати?

— Чи вільне зараз моє серце... Скажу так, воно завжди і зайняте і вільне одночасно. Зайняте - мистецтвом, вільне - для особливих мені людей... Ось така не конкретика :) Але по секрету, зараз є одна людина, котра подобається мені. Але ж - чи надовго це у мене, чи знов митцю примарилось щось дивне... хо-хо, тай я ще й той поет!
Кохання - це слово, дуже складне. Кожен розуміє його по різному. В ньому тисячі відтінків. Для мене кохання, напевно, легко помітити - пов'язано з мистецтвом, з романтизацією деталів. Це не дивно, бо насправді я асексуал - і так воно вже склалося, що в коханні я бачу прозорість сенсів і вібрації. Як я уявляю собі другу половинку... Напевно, багато не треба - просто щоб була хорошою людиною, можливо, якийсь духовний зв'язок... щось таке.
Критерій немає - в цьому немає аніякого сенсу.

                LGBTQ+ культура 🏳️‍🌈🏳️‍⚧️

— Як ти вперше усвідомив, що хочеш змінити стать, і як це вплинуло на твій життєвий шлях?
Чи був у тебе досвід або знайомства з людьми з ЛГБТQ+ спільноти? Як вони тебе вразили чи вплинули на тебе?

— Усвідомив прям серйозно і відразу перейшов саме в 16 років. Але передумови були до цього: я казав до себе "він", одягався по-іншому, мав прив'язаність до обох статей... Все говорило само за себе. Чи вплинуло це на мій життєвий шлях - воно впливало від самого початку сильним відчуттям, що щось не те... і, можливо, впливатиме по життю далі через соціум. Але я вже більш впевнений в собі.
Звісно ж, у мене ще й були стосунки (але то такий досвід був).. Лгбт люди - дуже різні, кожен був індивідуальним, в моєму життю - доречним або ні. Але в цілому, в мене і зараз в друзях в оточенні є такі люди. Так би мовити, тримаємося всі купі.

— Як ти відчуваєш, що цей перехід вплинув на власне психічне та емоційне самопочуття? Які зміни ти помітив в своїй ідентичності та самопізнанні після переходу?

— Мені стало набагато легше. Серйозно. Звісно ж, не без перепонів і власного відчуття дискомфорту - але з кожним днем я все більше розумію самого себе, свої відчуття, свій всесвіт.. Мені легше вибудовувати стосунки з оточенням, коли я знаю, хто я і чому я такий, і чого я хочу.

— Які були найважливіші етапи твого переходу, та чи були вони, і як ти їх пройшов?

— Найважливіший етап для мене - позиціонування себе таким яким я є для родичів, особливо для бабусі. Але мене зрозуміли. І приймають. Це найважливіше в цьому всьому моменті, в решті решт, дуже люблю тих, хто допомогає мені і підтримує, особливо бабуся і тато!
Зараз на кону один важливий виклик - це здоров'я.. Але я вже напівкроку до цілі. Ще трохи, насправді - я багато працюю над цим. Так що, все попереду!

— Тобто в цей час тебе особливо підтримали твої близькі люди, це дуже круто, справді!
А які поради ти міг би дати людям з подібною ситуацією, які розглядають можливість переходу?

—Складно сказати щось конкретне, бо все індивідуально. Але головне, це зрозуміти дві речі:
1. Пам'ятати, що в тому що ти такий, немає твоєї провини, та просто покохати себе та свою індивідуальність, особливості
2. Не бійтеся одягатися як протилежна стать, якщо маєте в цьому потребу (маскулинний перехід). Чоловіче і жіноче - гендерний стереотип. В природі такого не має, як зоолог-любитель кажу. Робіть так, як вам комфортно, і ви впевненіше себе почуваєте.

— Чи відчуваєш ти, що суспільство повинно більше розмовляти про питання сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності?
І як ти хотів би, щоб суспільство вдосконалило своє ставлення до трансгендерних осіб і сприяло більшій інклюзії? (*Інклюзія - це процес збільшення участі громадян у соціумі.
Залучення більшості людей до прийняття прав осіб з ЛГБТ-спільноти)
Які кроки, на твою думку, ти вважаєш важливо робити людям, уряду для створення більш прийнятного суспільства для всіх, незалежно від їхньої статі чи гендерної ідентичності?

— Обов'язково! Це дуже важливо - якщо б мені розповіли про це набагато раніше.. Можливо, я б менше нудився та не розумів всієї ситуації.
Для початку, як ти і сказала - було б чудово просто запропонувати дітям ще з малечку більш знань та толерантності до подібного... А взагалі... Тут багато аспектів, котрі треба пропрацьовувати. Не можу так одразу сказати напевно...
Так, до речі - на законодавчому рівні захист від нападів, допомога по документам з перехідом.. Це все, це дуже потрібно.

— Зрозуміла, дякую що обговорили з тобою дану тему, думаю, що для когось із читачів вона буде дійсно важливою.

                       ТВОРЧІСТЬ 📝

— Як ти прийшов до того, що опинився в письменницькій сфері? Коли це все розпочалось?

— Це все завдяки батьку. Коли вони розійшлися з мамою, ми багато проводили часу разом, придумували різні історії. Хоча я буду брехати, якщо не скажу, що мій тато взагалі по життю великий фантазер та імпровізатор. Казки на ніч, детективні історії на ходу... Десь в періоді 12 років, в співавторстві з татом, по Viber, ми написали перший детектив "Чарлі Котовський і шоколадний герцог". І далі понеслося вже. Співавторство потрохи мене вивело і на самостійні праці, але за все це потрібно дякувати моєму батькові.

— Як думаєш, чи можливо не втрачати мотивацію без жодної підтримки в свою сторону?
Якщо, до прикладу, людину навпаки критикують і принижують її за власні ідеї та мрії.

— Я скажу так - реально! Я тому приклад. Якщо процес подобається, подобається те, що ти робиш - в цьому є сенс, і за це хочеться боротися.
Мене за різне критикували по життю. Але від багатьох речей це мене не зупинило.

— Тому сприяла підтримка з боку рідних людей, авжеж? Я думаю, що тебе це повинно лише мотивувати на власному шляху.

— Ні, не завжди була підтримка близьких - тому що, не завжди вони про все це знають. Але загалом, по життю - де треба, мої рідні і дадуть пораду, і допоможуть, і похвалять щоб змотивувати.

— Добре, як вважаєш, чи потрібно дітям/підліткам розділяти теми для розмов і обговорення особистих тем між батьками та друзями? Чи можуть такі особисті теми для обговорення вплинути на стосунки між батьками і дітьми? Як би ти порадив збалансувати відкритість та приватність в таких розмовах?

— Це, мені здається, більш психологічне питання, частково соціальне - і я в цьому, насправді, дуже слабкий, і не можу щось конкретне сказати. Доброю порадою скажу: якщо ви комусь не довіряєте, або майже нікому, ведіть власний щоденник. Дуже корисна річ. І не обов'язково саме стандартний щоденник - ведіть так, щоб вам було комфортно, щоб це був ваш друг і родич, і можливо, навіть, психолог. Ховати подібні речі можна або в телефоні під паролем, або в затишних місцях (але друге ненадійне).

— Хотіла б поцікавитися в яких жанрах ти ще полюбляєш писати окрім, як я помітила, казок та розповідей? Чи є жанри, в яких себе хочеш спробувати, але не наважуєшся?

— Насправді, останнім часом я вирішив сконцентрувати свою творчість більш на дитячій літературі, і не розпилятися на інші цікаві мені жанри - бо, насправді, позиціоную я себе як дитячий письменник, з своєрідним сюром і добротою... така ось комбінація! Але, відверто кажучи, мені ще дуже подобається жанри фентезі та хорор. Сподобалось саме після конкурсу на платформі від @SGAWARDS - фольклорна українська тематика. А ось що я точно не можу написати самостійно, так це детектив.
Хочу спробуватися у фантастиці, антиутопії. Але, стільки всього заплановано на найближчий час, а пишу я як черепаха - навіть не знаю, чи дійду до цього.

— Що ж, ти сказав, що позиціонуєш себе як дитячий письменник. Які цінності ти передаєш через свої роботи для дітей? Чи намагаєшся робити певні моральні висновки у своїх дитячих книгах?

— Так, одна з головних речей що я доношу - це доброта та філософія. Доброта спонукає до чутливості та сприйняття цього світу більш важливим і добрішим, від людей до маленьких істот. А філософія спонукає до власних роздумів і саморефлексії, що я вважаю, корисним в будь-якому віці.

— А як ти працюєш над тим, щоб зберегти атмосферу цікавинки та дитячої наївності у своїх власних творах?

— Я просто щирий сам з собою. Я пишу так, як я відчуваю і думаю про те, що я хотів би почути, коли я був малим. В цьому і є весь секрет моєї творчості - я завжди пишу, відриваючи від себе шматочки думок і власного життя. Атмосфера дитячої наївності - це мій власний всесвіт, щирий і правдивий, котрий я реалізую в книжки.

— Думаю, у тебе є улюблені дитячі книги, які надихали або вплинули на написання робіт для дітей, чи зміг ти б поділитися?

— Так, в мене завжди є цей постійний топ три:
1) Скеллінг
2) Аліса в країні Див
3) Дякую уін-діксі

Скеллінг - це надзвичайна стилістика, надзвичайна атмосфера, надзвичайні думки. Я робив дипломну іллюстрацію по ній в художньої школі, і не раз брав тематику книги для своїх власних малюнків.

— Як ти ставишся до використання власного життєвого досвіду у своїх власних книгах?

— Це - основний ключ успіху будь-якої моєї книги. Я не можу завершити книгу, якщо там немає частинки мене - інакше ця книга мені не цікава, мені складно уявляти події та емоції. Я вкладаю завжди хоч маленький шматочок, але так, щоб це змусило мене дописати цю книгу - саме так я відчуваю свою творчість справжньою і цікавою.

— Як ти обираєш сюжети для своїх книг? Які теми тебе особливо цікавлять?

— Сюжети приходять самі по собі. Знаходить натхнення. Теми, в більшості випадків, я обираю основним ключем драматичні або частково драматичні (з легкими нотками) події. Мені складно писати в жанрі комедії. Теми - різні, залежить від того досвіду, що я вклав в книгу, від тієї думки, що наразі важлива.

— Які в тебе є особливі власні джерела натхнення?

— Їх багато. Дуже багато. Візуальне, музичне, життєве, саморефлексія. Це все я відслідковую зазвичай в письменницькому щоденнику, або ж звичайному. Так легше концентруватися на основному, на тому, що особливо важливо.

— Одна з твоїх робіт "Боротьба зі стресом" виконана в форматі картинок. Дуже креативний варіант як на мене. Чи є вже задуми щодо створення подібного?

— Це комікс в співавторстві з татом - його текст, мої малюнки. Поки цей формат я ще обдумую - пару ідей було, але я поки що в роздумах.

— Чи є в тебе зараз одна з твоїх найулюбленіших робіт, опублікована на платформі?

— Є багато цікавих праць - всі вони по-своєму цікаві різним читачам... але я особисто, зараз дуже в захваті від процессу праці над "Лікарняним здоров'ячком". Це не дитяча книга, і взагалі - вона має дуже неформальну стилістику. Але за це вона мені і подобається - за атмосферу, за невимушеність, за особливу щирість і актуальність для мене наразі. В неї є все те кохання, котре зараз я відчуваю до письменництва.

— Як давно ти вже на платформі і чи розвиваєш ще десь свою письменницьку діяльністю за межами Surgebook? Як тобі програма?

— На платформі давно.. роки чотири, але публікуюся вже як три роки. Пробувався на Букнет, але Surgebook - мій дім, моя фортеця!
В мене є конкретна програма по покращенню програми. Наприклад, почистити баги, вдосконалити месенджер і блоги, видалити старі російські блоги як було з російськими книгами, оновити стрічку.. Останнім часом виникла проблема з про, можливо, найближчим часом книг з ілюстраціями не буду публіковати. Коли з'явиться змога - обов'язково опублікую.
Але ще повинен додати, що Surgebook сильно покращила спілка SB AWARDS.

— Дуже приємно чути подібні слова :)
В найближчому майбутньому що хотів би реалізувати в плані творчості? І взагалі, яким бачиш своє майбутнє?

— Для початку одужати. А якщо чесно, планів багато на найближче майбутнє - вирішив серйозно зайнятися багатьма книгами і письменництвом, також планую повертатися на YouTube (в тому числі є надія запустити подкаст про дану платформу і письменницьку діяльність українських новаторів і любителів). В майбутньому - я режисер. Повноцінний, і готовий до викликів долі. Також планую видавати книги.. Але всьому свій час.

— І останнє запитання для тебе: Якби ти міг подорожувати у часі та вибирати будь-яку історичну постать, з ким б ти хотів зустрітися і провести цей день?

— Я думав... і надумав! Напевно, Гоголь - він мені дуже емпанує як особистість. Завжди мріяв поспілкуватися з такою людиною. Я б провів з ним цей день, розмовляючи про літературу. Я б послухав, як він декламує свої речі.. Щось таке, просте дуже - за простими розмовами.

— Гарна ідея!
Що ж, хочу висловити подяку за таку неймовірно цікаву розмову.
Я б хотіла тобі побажати найскорішого одужання (і звичайно міцного здоров'я) та втілення всіх твоїх ідей, адже ти заслуговуєш на це)

— Дякую велике - чудове інтерв'ю, і дуже комфортне спілкування. Дякую, що приділили мені час.

Інтерв'ю проводила: @dianamay
Автор, який взяв участь: @GenrihBavarski