Бен пішов Рубі залишилися сама й вона вирішила піднятися наверх по сходах і коли вона піднялась то вона побачила мертві рослини, купа непотребу та зграю голубів.
«Ого скільки тут роботи чому Бен тут нічого не робив? Ну тоді приступимо. - Рубі почала збирати весь непотріб в мішки які Бен використовував для сміття, але коли вона знайшла в цьому мотлоху фотографію на якій був чоловік, жінка та двоє дітей, а на фоні був Лувр вона почала згадувати про свою сім'ю. - Які вони тут щасливі… Пам'ятаю як ми з батьком полетіли до рима тоді ми майже не запізнилися на літак - на очах Рубі з'явилися сльози. - Та… - Рубі впала на коліна притуливши фотографію до серця. - Та ми не запізнилися досить. - Рубі встала витерла сльози які текли по її щоках та поклала фотографію в кишеню своїх джинсів потім вона повернулась в сторону будинків. - Який тут краєвид як я не помітила того. Як же планеті добре без стількох людей вона прям розцвіла або які дерева ростуть - вона глянула вниз на тротуар на якому росли липи. - це, мабуть, липа так точно це липа ніколи я їх такими гарними не бачила жаль що інші це не помічають як я до цього моменту цікаво чи Бен помічав де він проживає, хоча як таку красу не побачити шкода що ми з батьком більше не підемо в парк годувати голубів та купатися на озерах та я рада що я тут з Беном та з таким краєвидом. Так затишно я ще ніколи не почувалася тут такі відчуття спокою, але відчувається й тривога тільки чому? Не думаю що це через зомбі, але що викликає тривожність, мабуть, самотність тут надто спокійно. Звісно тут не як у містечку жаль що воно зараз називається «Новий Едем», бо це зовсім не «Новий Едем», а скоріше концтабір.»
Рубі почала далі прибирати до самого заходу сонця і коли сонце сіло прийшов Бен він був сильно ранений та з лопатою. Рубі накинулися на Бена.
Рубі: Бен що сталося!? Як ти? Твоя рука...
Бен: Я приніс лаванду як ти просила.